Рішення

від 15.10.2014 по справі 910/11630/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11630/14 15.10.14

За позовом Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ресурс»

про визнання недійсним договору з моменту його укладення.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Шульгіна Ю.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

від прокуратури: Пантюхов О.В., посвідчення №011863.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Заступника Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ресурс» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору з моменту його укладення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/11630/14, розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник прокуратури з'явився.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 16.07.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 16.07.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/11630/14, розгляд справи було відкладено на 13.08.2014 р.

13.08.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 13.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/11630/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 р. справу № 910/11630/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/11630/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва справу № 910/11630/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.

Представник позивача у судове засідання 15.10.2014 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 15.10.2014 р. не з'явився.

Представник прокуратури у судове засідання 15.10.2014 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позов підтримав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та прокуратури, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2004 р. між Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Ресурс» (далі - відповідач, пайовик) було укладено Договір про будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін № 227/УПБ-5Д (далі - Договір), який визначає правові, фінансово-економічні і інші, передбачені цим Договором засади між сторонами, які його уклали.

Відповідно до п. 2.1 Договору предметом цього Договору є визначення обсягу порядку співробітництва ОРІН щодо здійснення будівництва комплексу житлових будинків загальною житловою площею 444 000,00 кв.м з вбудованими приміщеннями, офісно-адміністративними приміщеннями, підземною автостоянкою та іншими приміщеннями (далі - об'єкт), який буде розташовано на земельній ділянці загальною площею 63,5 га на території військового містечка № 69, вул. Відпочинку, 9а у м. Києві для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей у порядку пайової участі сторін у будівництві.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору замовник отримує квартири, загальна площа яких становить 25% від загальної площі квартир у об'єкті, що орієнтовно становить 111 000,0 кв.м.

Пунктом 3.1.2 Договору передбачено, що пайовик отримує 75% загальної площі квартир у об'єкті та 100% нежитлових вбудованих приміщень соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземний паркінг, інженерні мережі загальною площею згідно «Проекту», які входять до складу об'єкту і будуть побудовані на території військового містечка № 69 по вул. Відпочинку, 9а у м. Києві, на земельній ділянці загальною площею 63,5 га. За умови виконання пайовиком визначених у п. 3.1.1 цього Договору зобов'язань у повному обсязі ще до завершення будівництва об'єкту, він отримує 100% загальної площі квартир у об'єкті.

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору.

Прокурор зазначає суду про те, що Договір на момент його укладення не відповідав вимогам законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату укладення Договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Указом Президента України «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей» від 01.07.1993 р. N 240/93, чинним станом на дату укладення Договору, (далі - Указ Президента) було затверджено Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 1 та 2 Положення джерелами інвестування будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей є:

1) кошти українських та іноземних юридичних і фізичних осіб (інвесторів), вкладені у будівництво та придбання жилих будинків, у спорудження інженерних комунікацій, зведення споруд соціально-побутового та торговельного призначення;

2) пайові внески інвесторів у будівництво разом з житлом споруд соціально-побутового, торговельного та іншого призначення;

3) кредитні позики під житлове будівництво від українських та іноземних інвесторів;

4) внески або благодійні пожертвування приватних осіб, організацій на житлове будівництво;

5) інші джерела інвестування, встановлені законодавством України.

Взаємовідносини між учасником інвестиційної діяльності (Міністерство оборони України) та інвесторами здійснюються на підставі угод (контрактів).

Пунктом 3 Положення визначено, що погашення інвестицій інвесторам, зазначеним у підпункті 1 пункту 1 цього Положення, виконується шляхом набуття ними у власність до 35 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла, а також збудованих за їх кошти споруд соціально-побутового і торговельного призначення.

Відповідно до п. 5 Положення житло, побудоване за рахунок інвестицій, крім житла, переданого інвесторам відповідно до пункту 3 цього Положення, становить загальнодержавну власність і перебуває у віданні Міністерства оборони України.

На виконання Указу Президента України постановою Кабінету Міністрів України «Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей» від 29 листопада 1999 р. N 2166 (далі - Постанова Кабінету Міністрів України) було затверджено Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей (далі - Програма).

В свою чергу, пунктом 3.1.2 Договору визначено, що пайовик отримує 75% загальної площі квартир у об'єкті та 100% нежитлових вбудованих приміщень соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземний паркінг, інженерні мережі загального площею згідно «Проекту», які входять до складу об'єкту і будуть побудовані на території військового містечка № 69 по вул. Відпочинку, 9а у м. Києві, на земельній ділянці загальною площею 63,5 га.

Частиною 3 ст. 106 Конституції України (в редакції, чинній на момент укладення Договору) встановлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Враховуючи вищенаведене, п. 3.1.2 Договору суперечить Положенню, так як вказаним Положенням обмежено набуття інвесторами у власність частини об'єкту інвестування до 35 відсотків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Суд вважає, що умова Договору щодо розподілу площі об'єкту інвестування між замовником та пайовиком є істотною, без погодження якої Договір не було б укладено.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11 (далі - Постанова № 11) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 2.5.1. Постанови № 11 визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону.

З огляду на вищенаведене, обґрунтованими є доводи прокурора щодо того, що Договір суперечить Указу Президента, який був чинний на момент його укладення, що тягне за собою такі наслідки як визнання Договору недійним.

Відповідно до п. 2.6 Постанови № 11 правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги про визнання недійсним Договору з моменту його укладення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір про будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін № 227/УПБ-5Д від 25.05.2004 р., укладений між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Ресурс» (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 29; ідентифікаційний код: 32917404).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ресурс» (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 29; ідентифікаційний код: 32917404) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 20.10.2014 р.

Суддя О.В. Нечай