Рішення

від 20.10.2014 по справі 910/18493/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18493/14 20.10.14 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВАЦ ГРУП"

про стягнення 3 736,19 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - не з'явилися

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВАЦ ГРУП" про стягнення з останнього заборгованості за Договором №08/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом у розмірі 3 736,19 грн., з яких 3 000,00 грн. - основного боргу, 279,70 грн. - пені, 384,00 грн. - інфляційних втрат та 72,49 грн. - 3% річних. Крім того, просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.10.2013 між сторонами було укладено Договір №08/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого позивач зобов'язувався доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язувався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати за надані послуги в останнього виникла заборгованість у розмірі 3 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2014 порушено провадження у справі №910/18493/14 та призначено розгляд справи на 24.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 розгляд справи №910/18493/14 відкладався на 20.10.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

25.09.2014 на через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання з додатками №5 від 18.09.2014, відповідно до якого просив долучити до справи додаткові матеріали та розглядати справу по суті без його участі.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва №415-К від 16.10.2014 у зв'язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища, судді Митрохіній А.В. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Яковенко.

Представники позивача у судове засідання 20.10.2014 не з'явилися, судом прийнято до уваги клопотання позивача про розглядати справи по суті без його участі.

Представники відповідача у судове засідання 20.10.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/18493/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.10.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Позивач, Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІВАЦ ГРУПП» (далі - Відповідач, Замовник) було укладено Договір №08/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Перевізник зобов'язується доставити довірений йому Замовником вантаж до пункту призначення, а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Сторони погодили, а п. 2.1. Договору передбачили, що перевезення вантажу здійснюється відповідно до заявки, яка оформлюється Замовником. Заявка має бути надана Перевізникові не пізніше ніж за 2 (дві) години до початку перевезення. У заявці обов'язково повинно бути зазначено адреса пункту навантаження, адресу пункту розвантаження, розмір плати за дане перевезення тощо.

У відповідності до п. 2.2. Договору оплата наданих послуг за Договором здійснюється протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання Замовником оформлених належним чином рахунку, акта виконаних робіт (наданих послуг) та податкової накладної, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Перевізника.

Сторони досягли домовленості, що за порушення строків оплати, передбачених п. 2.2. Договору, Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожний день прострочки (п. 5.3. Договору).

На виконання умов Договору Позивачем надано послуги з перевезення вантажу на загальну суму 4 000,00 грн., що підтверджується податковою накладною, Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №4 від 10.10.2013.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг згідно Договору, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 3 000,00 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договром про надання послуг, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глав 63,64 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи (Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 від 10.10.2013) підтверджується надання Відповідачу послуг згідно Договору на суму 4 000,00грн.

Відповідно до ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 2.2. Договору, Відповідач був зобов'язаний розрахуватися за надані послуги протягом 2 (двох) банківських днів з дати отримання оформлених належним чином рахунку, акта виконаних робіт (наданих послуг) та податкової накладної.

Свої зобов'язання стосовно оплати за надані послуги Відповідач виконав частково у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується належним чином завсвідченою копією банківської виписки по рахунку за 01.11.2013, з якої вбачається призначення платежу: «Часткова оплата за автопослуги згідно рахунку №4 від 10.10.2013, у т.ч. ПДВ 20% 166,67 грн.».

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Таким чином, позовні вимоги стосовно стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 000,00 грн. є законними, обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 279,70 грн. - пені, 72,49 грн. - 3% річних та 384,00 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення строків оплати, Замовник сплачує Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожний день прострочки несвоєчасному внесенні плати, Орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті послуг не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи положення п. 5.3. Договору, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 та копії банківської виписки за 01.11.2013 про часткову оплату послуг Перевізника, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання 06.11.2013. Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися за період з 06.11.2013 по 05.05.2014 включно, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (27.02.2014 по 26.08.2014), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Враховуючи наведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 279,70 грн. за період з 27.02.2014 по 26.08.2014 підлягають лише частковому задоволенню - за період з 27.02.2014 по 05.05.2014 і за розрахунком суду указана сума становить 83,01 грн. В задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 239,10 грн. необхідно відмовити.

Судом також розглянуто позовні вимоги про стягнення з Відповідача 72,49 грн. - 3% річних та 384,00 грн. - інфляційних втрат за період з 06.11.2013 по 26.08.2014 у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, Угоди що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку про правильність їх нарахування Позивачем.

Таким чином, вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВАЦ ГРУП" 279,70 грн. - пені, 72,49 грн. - 3% річних та 384,00 грн. - інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та доведеними в частині стягнення 83,01 грн. - пені, 72,49 грн. - 3% річних та 384,00 грн. - інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог має бути відмовлено.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором №08/10 є законними та обґрунтованими в частині стягнення 3 000,00 грн. - основного боргу, 83,01 грн. - пені, 384,00 грн. - інфляційних втрат та 72,49 грн. - 3% річних. Указана сума заборгованості була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВАЦ ГРУП" (03035, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, буд. 2 А; код ЄДРПОУ 38513570) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконанні рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; інедтифікаційний номер НОМЕР_1) за Договором №08/10 від 08.10.2013 заборгованість: 3 000,00 грн. - основного боргу, 83,01 грн. - пені, 384,00 грн. - інфляційних втрат та 72,49 грн. - 3% річних та судовий збір у розмірі 1 730,82 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 27.10.2014.

Суддя А.В.Яковенко