Рішення

від 07.10.2014 по справі 914/3093/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 р. Справа № 914/3093/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тапфло", м. Київ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", м. Жидачів, Львівська область;

про: стягнення 13 801 грн. 78 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Зубко В.М. - представник на підставі довіреності №21/01/14 від 21.01.2014 року;

відповідача: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 01.09.2014 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тапфло" до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" про стягнення 13 801 грн. 78 коп. Розгляд справи призначено на 23.09.2014 року.

У судовому засіданні 23.09.2014 року представник позивача подав витяги з ЄДРПОУ на позивача та відповідача, довідку про наявність заборгованості у відповідача та акт звірки взаєморозрахунків. Судом оглянуто оригінали документів, представлених представником позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Судом відкладено розгляд справи на 07.10.2014 року.

У судовому засіданні 07.10.2014 року представник позивача подав пояснення до позовної заяви, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 07.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тапфло" (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 13 801 грн. 78 коп. заборгованості.

Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, укладеного між сторонами 27.03.2013 року, а саме в частині оплати отриманого товару.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення, відзиву на позовну заяву не подав, наявність боргу не спростував, доказів здійснення оплати не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 27.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тапфло» та Публічним акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» було укладено договір поставки № 27/03-2013 (надалі по тексту рішення - договір), відповідно до п 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлені терміни покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Згідно з умовами п. 5.2 специфікації №1 від 27.03.2013 року до договору поставки покупець оплачує товар за ціною, зазначеною в рахунку на оплату згідно з даним договором. Загальна сума специфікації товару/загальна вартість товару/ 12 692 грн. 14 коп.

Як визначили сторони у п. 4.3 договору, умови оплати товару вказуються у специфікаціях, оформлених у рамках цього договору. Згідно з п. 5.2 специфікації сторони домовились, що покупець здійснює оплату вартості товару в наступному порядку: передоплата у розмірі 30% від загальної вартості товару згідно з рахунком-фактурою сплачується у термін 10 банківських днів після отримання рахунку-фактури; остаточна оплата у розмірі 70% від загальної вартості товару сплачується у термін 15 банківських днів з моменту отримання товару згідно з видатковою накладною, підтвердженою довіреністю з боку продавця.

Згідно з банківською випискою 30.04.2013 року відповідачем здійснено оплату за статор, ротор насоса РСМ у розмірі 3 807 грн. 64 коп., що свідчить про здійснення передоплати за визначений договором товар.

Як підтверджено видатковою накладною № 391 від 21.06.2013 року, на виконання договору № 30/07-2012 від 30.07.2012 року постачальником поставлено покупцю товар (статор, ротор) на загальну суму 12 692 грн. 14 коп. Вказаний товар отримано представником покупця за довіреністю № 0403 від 20.06.2013 року. Стосовно зазначеного у видатковій накладній номеру та дати договору, представником позивача подано пояснення, з яких випливає наступне.

Поставка по згаданій видатковій накладній була здійснена саме за договором поставки № 27/03-2013 від 27.03.2013 року і заборгованість виникла саме по цьому договору, підтвердженням чого є специфікація № 1 від 27.03.2013 року до договору поставки № 27/03-2013 від 27.03.2013 року та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» № 0403 від «20» червня 2013 року, в яких характеристика товару, кількість та ціна ідентичні тій інформації, яка зазначена у видатковій накладній № 391 від « 21» червня 2013 року. А зазначення у видатковій накладній договору № 30/07-2012 від 30.07.2012 року є технічною помилкою, що виникла у зв'язку з технічним збоєм «програми 1С», в якій програма основним договором автоматично вибрала договір з ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», з приводу чого головним бухгалтером та бухгалтером ТОВ «Тапфло» надано пояснення № 380 від 25 вересня 2014 року (оригінал пояснення долучено до матеріалів справи).

У зв'язку із нездійсненням відповідачем оплати у повному розмірі за поставлений товар позивач направляв відповідачу претензію про необхідність погашення заборгованості у розмірі 8 884 грн. 50 коп. у 10-денний термін (копія претензії з доказами надіслання знаходяться в матеріалах справи), однак, станом на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем не погашена.

Станом на 17.09.2014 року на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Тапфло" не надходили кошти від відповідача, про що позивачем подано довідку № 364 від 17.09.2014 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Уклавши 27.03.2013 року договір поставки, сторони визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено з договору, сторони визначили, що остаточна оплата у розмірі 70% від загальної вартості товару сплачується у термін 15 банківських днів з моменту отримання товару згідно з видатковою накладною, підтвердженою довіреністю з боку продавця (пп. 5.2.2 специфікації до договору).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з видатковою накладною № 391 відповідач отримав товар 21.06.2013 року. Враховуючи наведене вище положення, оплатити 8 884 грн. 50 коп. відповідач повинен був до 15.07.2013 року включно. Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, вчасно покупець оплати за отриманий товар не здійснив, відтак, вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов договору в частині здійснення оплати отриманої продукції, відсутність доказів погашення заборгованості та спростування наявності заборгованості відповідачем, суд вважає право позивача на отримання грошових коштів за поставку товару порушеним і таким, що підлягає захисту шляхом стягнення 8 884 грн. 50 коп.

Крім суми основного боргу, позивач заявляє до стягнення 3 509 грн. 38 коп. пені, 1 119 грн. 46 коп. інфляційних втрат і 288 грн. 44 коп. 3 % річних. Вирішуючи зазначені вимоги, суд зазначає наступне.

У силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Встановивши прострочення відповідачем виконання зобов'язання, здійснивши перерахунок вказаних позивачем сум інфляційних втрат і трьох відсотків річних у відповідності до вимог законодавства, судом встановлено, що стягненню підлягає 1 106 грн. 73 коп. інфляційних втрат і 288 грн. 44 коп. 3 % річних.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Договором (п. 7.3) сторони визначили, що у разі прострочення більш, ніж на 5 банківських днів по термінах оплати випадку порушення покупцем термінів оплати покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0, 1 % від вартості несплаченого в строк товару за кожен день прострочення.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи наведені вище положення, суд враховує обмеження суми пені подвійною обліковою ставкою НБУ та періодом (шість місяців з моменту виникнення прострочення) нарахування пені, які визначені позивачем неправильно, та, здійснивши перерахунок пені у відповідності з вимогами законодавства, приходить до висновку про правомірність стягнення 592 грн. 22 коп. пені та безпідставність стягнення 2 917 грн. 16 коп.

При звернення з позовною заявою до суду позивач просив у порядку забезпечення позову накласти арешт на банківські рахунки боржника в обсязі, достатньої для сплати загальної суми заборгованості, пені, 3 % річних, індексу інфляції та відшкодування судових витрат за даним позовом, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, є одним із заходів до забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Як зазначено в абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обгрунтуванням заявленого клопотання позивач називає ту обставину, що відповідач відмовляється виконати свої договірні зобов'язання, а відповідно є підстави припускати, що боржник умисно не виконує свої договірні зобов'язання і має намір подати на банкрутство, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду у даній справі. Додатково подане клопотання не обгрунтовувалось, докази на його підтвердження не подавались. Відтак, суд не вбачає підстав для задовлення клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 67, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат" (81700, Львівська обл., Жидачівський район, місто Жидачів, вул. Фабрична, будинок 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тапфло" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, будинок 5, код ЄДРПОУ 32671251) 8 884 грн. 50 коп. основного боргу, 592 грн. 22 коп. пені, 1 106 грн. 73 коп. інфляційних втрат, 288 грн. 44 коп. 3 % річних та 1 443 грн. 33 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 917 грн. 16 коп. пені та 12 грн. 73 коп. інфляційних втрат.

Відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, заявленого у прохальній частині позовної заяви.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 13.10.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.