Рішення

від 14.10.2014 по справі 530/1400/14-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1400/14-ц

Номер провадження 2/530/674/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., при секретарі Кравченко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків справу за позовом

ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради, Зіньківського району, Полтавської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся в Зіньківський районний суд Полтавської області з позовом до Опішнянської селищної ради, Зіньківського району, Полтавської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

Заслухавши представника позивача, який підтримав позовні вимоги, зачитавши заяву відповідача, який позовні вимоги визнав в повному обсязі, розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, і давши їм належну оцінку суд знаходить, що заявлені вимоги обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України: "кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності".

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України: "Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини", враховуючи місцезнаходження, позов пред'являється за правилами виключної підсудності до Зіньківського районного суду Полтавської області за місцем знаходження земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до п. 11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст. ст. 1217, 1218, ЦК України спадщина здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1, ч.5. ст. 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину, яка незалежно від часу прийняття належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Згідно з положеннями ст. 1277 ЦК ( 435-15 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: зокрема, територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр; районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Згідно з ст.5 Закону система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення. Відповідно до ст.10 цього ж Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Пленуму Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування роз'яснив, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено що, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. М.Млини, Зіньківського району, Полтавської області померла мати позивача - ОСОБА_2. З дня смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на її спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 0,25 гектара, яка розташованої в АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, якою остання володіла на підставі держаного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 222106, виданого їй Опішнянською селищною радою і Зіньківським районним відділом земельних ресурсів 24 травня 2005 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону ВВЕ № 510748, посвідченого державним нотаріусом Опішнянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010555500051, в державному акті зазначений кадастровий номер земельної ділянки 5321355405:05:004:0001 і земельної ділянки площею 0,20 гектара, розташованої на АДРЕСА_1, призначеної для ведення особистого селянського господарства, якою ОСОБА_2 володіла на підставі держаного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 222107, виданого їй Опішнянською селищною радою і Зіньківським районним відділом земельних ресурсів 24 травня 2005 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону ВВЕ № 510748, посвідченого державним нотаріусом Опішнянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010555500050, в державному акті зазначений кадастровий номер земельної ділянки 5321355405:05:004:0002.

У встановлений законом строк позивач подав заяву приватному нотаріусу Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 про прийняття спадщин, спадкодавця ОСОБА_2, як спадкоємець за законом першої черги спадкування за законом. 15 липня 2014 року він знову звернувся до цього ж нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказані земельні ділянки, які є спадковим майном спадкодавця ОСОБА_2. Але приватний нотаріус Зіньківського районного нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказані земельні ділянки, якими за життя володіла спадкодавець ОСОБА_2, відмовила. Причиною цього являється відсутність кадастрового номера на земельну ділянку на Державній земельній кадастровій карті, тобто відсутні відомості з Державного земельного кадастру необхідні нотаріусу для оформлення спадщини за законом. Цей факт підтверджується оригіналом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та оригіналом відмови у наданні Витягу з Державного земельного кадастру. Щоб зареєструвати земельну ділянку необхідно виготовити технічну документацію по встановленню (відновленню) меж, але підстав виготовляти на померлу матір позивача, ОСОБА_2, - немає.

При вчиненні правочинів та інших дій щодо земельних ділянок їх власника та користувачі мають подати документ, який підтверджує наявність у них відповідного права. Таким документом, як передбачено ст. 28 Закону "Пре державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", є витяг з Державного реєстру прав, який надається власникам земельних ділянок на підставі поданої заяви. Законом також встановлено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Більше того, права земельні ділянки та інше нерухоме майно, як підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають саме з моменту реєстрації.

Згідно із Законом України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отже, ділянки можна використовувати відповідно до їх цільового призначення. Однак ними не можна розпоряджатися, доки не буде отриманий кадастровий номер.

Таким чином, успадкувати і належним чином зареєструвати належну померлому, ОСОБА_2, земельні ділянки позивач може тільки через суд, звернувшись із заявою про визнання за ним права власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно з ч. 9 ст. 79-1 Земельного Кодексу України 25.10.2001 року /в нині діючій редакції/ земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч. 10 цієї статті Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

П. 4 земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Судом встановлено, що позивач бажає прийняти спадщину спадкодавця, ОСОБА_2, а тому, як спадкоємець за законом, звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

У відповідності до ст.. 213 ЦПК України, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства ухвалюючи рішення на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні та керуючись ст. ст. 376, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10,15,30, 57-61, 212-223 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Опішнянської селищної ради, Полтавської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, код платника податків за ЄДРПОУ - НОМЕР_1, жителем м.Комсомольськ, вул.. Добровольського, 7 кв.36, Полтавської області право власності:

- на земельну ділянку площею 0,25 гектара, яка розташована на АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, якою спадкодавець ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, володіла на підставі держаного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 222106, виданого їй Опішнянською селищною радою і Зіньківським районним відділом земельних ресурсів 24 травня 2005 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону ВВЕ N° 510748, посвідченого державним нотаріусом Опішнянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010555500051;

- на земельну ділянку площею 0,20 гектара, яка розташована на АДРЕСА_1, призначена для ведення особистого селянського господарства, якою спадкодавець ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, володіла на підставі держаного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ N9 222107, виданого їй Опішнянською селищною радою і Зіньківським районним відділом земельних ресурсів 24 травня 2005 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину по закону ВВЕ № 510748, посвідченого державним нотаріусом Опішнянської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010555500050, - як за спадкоємцем за законом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Зіньківський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту його оголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко