Ухвала

від 28.10.2014 по справі 22-ц/796/12634/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/12634/2014 Головуючий в 1 інстанції - Гончарук В.П.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Мившук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Престижіо» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ОТП факторинг Україна» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ТОВ «Престижіо» про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що 15 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МL-003/191/2007, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування кредит у розмірі 100 990,00 доларів США грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,99%.

Також згідно договору поруки № 8К.-003/191/2007 від 15 серпня 2007 року, ТОВ «Престижіо» є поручителем ОСОБА_1, відповідно до п. 1.1. поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1

29.02.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір № 003/488/08 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток.

Відповідач, в порушення умов договору, не проводить платежів в рахунок повернення заборгованості.

Кредитним договором передбачено, що у випадку порушення термінів повернення кредиту, кредитор може нараховувати штрафні санкції на суму боргу за весь час прострочення.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути заборгованість, сума якої станом на 16.06.2014 року складає 115005,02 дол. США, що еквівалентно 1 348 875,13 грн. та пеню за прострочення виконання зобов'язань за період з 16.06.2013 року по 16.06.2014 року в розмірі 4 923 394,20 грн., які позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів, поклавши на них судові витрати, а також станом на 16.06.2014 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 003/488/08 складає 4.43 дол. США, що еквівалентно 35,41 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.07.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Престижіо» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Престижіо» (ЄДРПОУ 34297049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитному договору № МL-03/191/2007 в сумі 1 348 875,13 грн.; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 1 348 875.13 грн.. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654грн , а всього стягнуто 2 701 404,26 грн. ( два мільйона сімсот одна тисяча чотириста чотири грн. 26 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за договором № 003/488/08 у розмірі 35,41грн. (тридцять п'ять грн. 41 коп.).

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В скарзі вказувала на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи. Зазначила, що судом першої інстанції не досліджено ту обставину, що сума боргу на момент звернення позивача до суду була меншою , судом неправильно застосовано ст. 1050 ЦК України, яка регулює відносини позики, а не кредитні правовідносини. Судом не враховано , що позивач не звертався з вимогою про розірвання договору. Позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів та пені, а тому задоволення вимог про повернення всієї суми кредиту достроково є безпідставним. Вказувала, що стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості, у визначеному судом розмірі, суперечить вимогам ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.

Представник позивача до суду не з`явився. Про розгляд справи повідомлений.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-003/191/2007, відповідно до якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування кредит у розмірі 100 990,00 доларів США грн.

Згідно з п. 1.4. частини № 2 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник (Відповідач 1) зобов'язаний сплатити Банку (Позивачу) відповідну плату.

Відповідно до п. 3 частини № 1 Кредитного договору для розрахунку відсотків за користування кредитом використовується фіксований відсоток у розмірі 2,99% (дві цілих дев'яносто дев'ять сотих відсотків) річних.

За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки, що передбачено п. 4.1.1. частини № 2 Кредитного договору.

Невиконання Позичальником умов Кредитного договору на підставі п. 1.9.1. Кредитного договору дає право Банку достроково вимагати виконання боргових зобов'язань за кредитом у Позичальника.

Станом на 16.06.2014 року, відповідно до розрахунку позивача, заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором складає 115005,02 дол. США, що еквівалентно 1 348 875,13 грн. , з яких 99 435,78 доларів США залишок заборгованості по кредиту, та 15 569, 24 долари США - сума несплачених відсотків за користування кредитом. Також позивачем за прострочення виконання зобов`язань за період з 16.06.2013 року по 16.06.2014 року за умовами договору нарахована пеня в розмірі 4 923 394,20 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором від 15 серпня 2007 року було укладено договір поруки № 8К-003/191/2007 між Банком та ТОВ «Престижіо».

За умовами Договору поруки, а саме п. 1.1., Поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов Кредитного договору.

У випадку невиконання Позичальником боргових зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, відповідно до п. 3.2. Договору поруки Поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в повному обсязі, заявленому банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку.

На адресу поручителя ТОВ «Престижіо» 04.12.2013 року було відправлено поштою рекомендованим листом з описом вкладення досудову вимогу №200059687 від 02.12.2013 року.

Відповідно до п. 3.4. Договору поруки вимога була надіслана за адресою, вказаною в цьому Договорі поруки. Відповідно до п. 8.1. Договору поруки Поручитель зобов'язаний повідомити Банк про зміну своєї адреси проживання, проте на даний час такого повідомлення від Поручителя не надходило, тому вимогу направлено за належною адресою.

Крім того, 29 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», відповідно правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є АТ «ОТП Банк», процесуальним правонаступником якого в свою чергу є Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», був укладений Договір № 003/488/08 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (надалі - «Договір №2»).

Згідно з п. 5 Договору №2 за обслуговування кредитної картки Visa Classic ОСОБА_1 зобов'язана сплатити Банку відповідну плату у розмірах відповідно до Тарифів Банку.

Станом на 16.06.2014 року заборгованість відповідача-1 за Договором № 003/488/08 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) від 29 лютого 2008 року складає 4,43 (чотири долари США та 43 цента) долари США, що еквівалентно 35,41 (тридцять п'ять гривень та 41 копійка) гривень за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позов обґрунтований, доведений. При цьому суд застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив суму пені до суми заборгованості за кредитом, а саме до 1348 875,13 грн.

Виходячи з наявних у справі та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними.

Висновки суду про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі визначеному позивачем, та частково задоволення вимог про стягнення пені відповідає цим обставинам та вимогам Закону.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість по кредитному договору від 15.08.2007 року почала утворюватись з січня місяця 2008 року (а.с. 19, 86).

02.12.2013 року позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 21-23).

02.12.2013 року позивачем направлено ТзОВ «Престіжіо» досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 24-26).

Також 21.06.2013 року позивачем було надіслано ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання боргових зобов'язань за Договором № 003/488/08 про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) (а.с. 33-34).

Разом з тим, вимога кредитора про дострокове повернення кредиту відповідачами не була виконана.

Після чого позивач звернувся до суду з позовною заяво про солідарне стягнення заборгованості, що відповідає вимогам закону.

Досліджуючи матеріали справи та прослуховуючи фонограми судових засідань, колегією суддів встановлено, що відповідачами заяви про застосування строків позовної давності ні в усній ні в письмовій формі не заявлялось, а тому підстави для можливості застосування позовної давності до спірних правовідносин, відповідно до положень п. 3 ст. 267 ЦК України,відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не досліджено та не враховано ту обставину, що сума боргу на момент звернення позивача до суду була меншою, колегія суддів не приймає, оскільки відповідачем ні суду першої інстанції ні апеляційному суду, на підтвердження цих доводів не надано жодних доказів. Також, відповідачі не заявляли клопотання про призначення судової експертизи для спростування наданого позивачем розрахунку, який обґрунтовано прийнятий судом першої інстанції.

Доводи скарги про те, що судом неправомірно застосовано ст. 1050 ЦК України, колегія суддів не приймає, оскільки кредитний договір є одним із різновидів договору позики, але з певними особливостями, і відповідно до положень ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, (в якій розміщена ст. 1050 ЦК) якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Посилання відповідача, що банк не мав права в односторонньому порядку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту спростовується умовами кредитного договору, а саме положеннями п. 1.9.1. частини № 2 кредитного договору від 15 серпня 2007 року та умовами договору поруки. Тобто вищенаведені доводи скарги є лише однобічними твердженнями відповідача і не відповідають нормам матеріального права та положенням укладених договорів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправомірно стягнув пеню у розмірі основної суми заборгованості з порушенням вимог ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, колегія суддів не приймає, оскільки суд першої інстанції, застосувавши вказану норму прийшов до обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені до розміру основної заборгованості.

Вказана норма матеріального права не містить імперативної норми, щодо розміру пені, який має встановити суд, а тому підстави для висновку про не вірне застосування цієї норми права відсутні.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості з другого відповідача - поручителя не оскаржувалось в апеляційному порядку, і відповідно, в цій частині не перевірялось апеляційним судом.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: