Рішення

від 21.10.2014 по справі 910/20166/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20166/14 21.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Медтехніка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічна клініка"

про стягнення 152 275, 99 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Адаменко І.І. - представник (дов. № 05/08-14 від 05.08.2014)

Від відповідача Дроздова Н.М. - директор (наказ № 218-К від 12.11.2013)

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 21.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Медтехніка" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою від 23.09.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічна клініка" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 21 834, 74 грн. заборгованості по сплаті лізингової винагороди за договором №8/1 фінансового лізингу від 30.04.2013, та 130 441, 25 грн. пені за прострочення повернення предмету лізингу за період з 17.08.2014 по 08.09.2014, також позивач просить покласти відшкодування судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20166/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

21.10.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подано:

- представником відповідача - повідомлення та документи для долучення до матеріалів справи;

- представником позивача - повідомлення та документи для долучення до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання 21.10.2014 з'явились. Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав усні пояснення по справі. Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, надав усні пояснення по справі та надав копію ліцензії серії АВ № 525512.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 8/1 фінансового лізингу від 30.04.2013 в частині оплати за користування узгоджених сторонами предметів лізингу та своєчасності повернення предмету лізингу.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 між позивачем, як лізингодавцем та відповідачем, як лізингоодержувачем було укладено договір №8/1 фінансового лізингу (далі-договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. договору є надання лізингодавцем в платне володіння користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу згідно специфікації наведеної в договорі (предмет лізингу), для власного користування лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 до договору, відповідачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу передаються наступні предмети лізингу:

1) ОСТАХ рН (Octax Log & Guard система для вимірювання і моніторингу рН в інкубаторі):

а) Octax Log & Guard Controller (блок поточної індикації, реєстрації і зберігання даних по рН з можливістю видачі сигналу аварії і організації дистанційного доступу для контролю даних);

б) Octax Log & Guard рН Sensor (датчик для вимірювання в режимі реального часу). Датчик містить оптоволоконний кабель для безконтактного вимірювання рН середовища в чашці, встановленій в одній з камер інкубатора);

2) Комплект маніпуляторів Olympus-Narishige ONS:

а) набір маніпуляторів Olympus грубого налаштування: гідравлічний ММО-220ND-2; моторизований ММ-89-2;

б)набір мікроманіпуляторів точного налаштування Narishige: пневматичний мікроінжектор ІМ-11; ручний мікроінжектор ІМ-9С;

3) Крісло гінекологічне FG-07;

4) Мікроскоп бінокулярний в комплекті: Olympus СКХ41; столик з підігрівом в складі - контрольний пристрій НТ30 для регулювання температури та встроювана нагрівальні платформа;

5) Робоча ламінарна станція K-Systems L424 IVF з джерелом освітлення LS-12, УФ лампою та стереомікроскоп Olympus в комплекті;

6) Система д/очищення повітря Zivf-AIRe Clean AIR;

7) Система каріотипування Сyto Vision на базі ПК в комплекті з відеокамерою;

8) Стіл-крісло гінекологічний модель 3012;

9) Ультрозвукова діагностична система Мindray DP-9900 Plus з конвексним та вагінальним датчиками.

Розділом 2 договору сторони погодили, що строк користування лізингоодержувачем майном становить 12 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п.4.2 договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за договором.

Згідно пункту 3.1. договору, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору та пункту 3.5 договору). Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Відповідно пункту 3.2. договору вартість майна на момент укладення договору складає: без ПДВ - 1134271,75 грн. без ПДВ, відповідно до статті ПКУ 197.1.27.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно за цим договором складає 51 609,38 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого з урахуванням умов пункту 3.5. договору.

Згідно п.3.4. договору лізингоодержувач в терміни зобов'язаний сплачувати винагороду (комісію) лізингодавцю та платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна. Сума авансованого внеску по даному договору становить 70% вартості майна.

Відповідно до п.4.1. договору передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється в наступному порядку: у термін 30 квітня 2013, лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, вказане у специфікації, за адресою: м. Вінниця, вул. Л.Толстого,30.

Пунктом 10.2. договору сторони узгодили, що лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує лізингодавцю за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та платежів, передбачених даним договором та/або графіком сплати лізингових платежів (додаток№1 до договору) - пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодацеві, понад вказану пеню (п.10.2.1. договору).

Пунктом 10.2.2. договору встановлено, що якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким майно може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули майно або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення майна, у відповідності до статті 10 даного договору, лізингоодержувач сплачує неустойку у розмірі 0,5 % від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в пункті 3.2. договору, за кожен день прострочення строку повернення майна.

Згідно п.12.1. договору сторони домовились, що усі спори, розбіжності або претензії, які виникають між сторонами із/або у зв'язку з даним договором будуть розглядатися господарським судом без використання претензійного порядку.

Сторони домовились у пункті 14.3. договору, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачу обумовлених договором предметів лізингу у встановлений договором строк, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі майна від 30.04.2013.

Відповідно до умов договору лізингу, відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати лізингові платежі за користування предметами лізингу згідно графіків, наведених в додатку №1 до договору лізингу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідачем було порушено вказані умови договору щодо сплати лізингових платежів в порядку, визначеному додатком № 1 до договору лізингу, а саме не сплачено в повному обсязі лізингові платежі в розмірі 71 931,75 грн., з яких:

- 28 356, 80 грн. - платіж, який відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу - нарахований станом на 30.05.2014;

- 7 939, 90 грн. - лізингова винагорода, нарахована станом на 30.05.2014;

- 28 356, 80 грн. - платіж, який відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу - нарахований станом на 30.06.2014;

- 7 278, 25 грн. - лізингова винагорода, нарахована станом на 30.6.2014.

У зв'язку з порушенням вимог договору, позивач своїм листом № 17/30-06/14 від 01.07.2014 вимагав від відповідача усунути вказані порушення та погасити існуючу заборгованість протягом 7 календарних днів з дня отримання листа. Однак у встановлений строк заборгованість по сплаті лізингових платежів погашена так і не була.

05.08.2014 відповідачем було отримано лист позивача №05/08-8/1 від 05.08.2014 про відмову позивача від договору лізингу з вимогою повернути предмет лізингу (зазначена обставина підтверджується сторонами).

У зв'язку з розірванням договору, позивач припинив, нарахування лізингових платежів відповідачу. За розрахунком позивача, станом на дату подання позовної заяви загальний розмір заборгованості відповідача по сплаті лізингової винагороди за договором становить 21 834, 74 грн., з яких:

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 01.05.2014 по 30.05.2014 згідно графіку (Додаток № 1 до Договору лізингу) становила 7 939, 90 грн. (винесено на прострочку 31.05.2014р.);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 згідно графіку (Додаток № 1 до Договору лізингу) становила 7 278, 25 грн. (винесено на прострочку 01.07.2014);

- лізингова винагорода, що була нарахована за період з 01.07.2014 по 30.07.2014 згідно графіку (Додаток № 1 до Договору лізингу) становила 6 616,59 грн. (винесено на прострочку 31.07.2014р.).

Як зазначено в позовній заяві, при проведенні розрахунків заборгованості за договором позивачем було враховано позицію Верховного суду України, висловлену в постанові від 01.10.2013р. по справі № 3 -28гс13 в постанові від 29.10.2013р. по справі № 3 - 31гс13, згідно якої стягнення такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості предмету не допускається, якщо право власності на такий предмет лізингу не перейшло до лізингоодержувача.

Право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло. Отже, позивачем заявлено до стягнення лише частину лізингового платежу, яка є винагородою за отримані у користування предмети лізингу (лізингову винагороду).

За порушення строків повернення предмету лізингу позивач нарахував відповідачу пеню у відповідності до п. 10.2.2. договору за період прострочення з 17.08.2014 по 08.09.2014 в розмірі 130 441, 25 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 21 834, 74 грн. заборгованості по лізинговим платежам та 130 441, 25 грн. пені нарахованої згідно п. 10.2.2. договору за прострочення строку повернення предмету лізингу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Медтехніка" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір №8/1 фінансового лізингу від 30.04.2013 є є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як встановлено судом, пунктом 3.1. договору сторонами було погоджено оплату відповідачем лізингових платежів відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору та пункту 3.5 договору).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно договору та додатку № 1 до договору (графік внесення платежів) відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача з 01.05.2014 по 30.07.2014 грошові кошти у розмірі 21 834, 74 грн. (в подальшому договір був припинений за ініціативою позивача і відповідно лізингові платежі не нараховувались), які оплачені відповідачем не були.

Доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів з 01.05.2014 по 30.07.2014 у розмірі 21 834, 74 грн. на підставі додатку № 1 до договору (графік внесення платежів). За таких обставин, вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 21 834, 74 грн. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у відповідності до п. 10.2.2. договору за порушення строків повернення предмету лізингу за період прострочення з 17.08.2014 по 08.09.2014 в розмірі 130 441, 25 грн. підлягають частковому задоволенню враховуючи нижчевикладене.

Сторони домовились у пункті 14.3. договору, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору).

Відповідачем було порушено умови договору що сплати лізингових платежів в порядку, визначеному додатком № 1 до договору лізингу, що встановлено судом.

У зв'язку з розірванням договору лізингу, позивач припинив нараховувати лізингові платежі, та вимагав повернення предмету лізингу протягом 10 календарних днів з дня отримання листа - вимоги, шляхом передачі предмета лізингу уповноваженому представнику лізингодавця за адресою: м. Вінниця, вул. Л. Толстого, 30.

Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено обов'язок лізингоодержувача у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи приписи наведених положень законодавства, відповідач протягом 7 - ми днів з моменту отримання вимоги позивача від 05.08.2014 вих. № 05/08-8/1 зобов'язаний був повернути предмет лізингу позивачу. Позивач у своїй вимозі встановив строк повернення предмету лізингу - 10 днів. Отже, відповідач зобов'язаний був повернути предмет лізингу у строк до 15.08.2014 включно, але не повернув (що не заперечується відповідачем).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 10.2.2. договору встановлено за порушення строків повернення предмету лізингу пеню у розмірі 0,5 % від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної в пункті 3.2. договору, за кожен день прострочення строку повернення майна.

Враховуючи викладене позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період прострочення повернення майна з 17.08.2014 по 08.09.2014 в розмірі 130 441, 25 грн. ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та договору і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що судом встановлено що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (майже в п`ять разів перевищує розмір лізингових платежів), а також діяльність відповідача у сфері медичної практики, яка є соціально важливою (копія ліцензії в матеріалах справи), враховуючи інтереси обох сторін у справі, суд, користуючись нормами ч. 1 ст. 233 ГК України, зменшує розмір неустойки, заявленої до стягнення позивачем до 65220, 63 грн. (половина від заявленої суми)

Підсумовуючи все викладене вище позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача підлягають 21 834, 74 грн. основного боргу, 65 220, 63 грн. - пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на винну сторону. В частині суми зменшеного розміру неустойки судові витрати покладаються на відповідача у справі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Академічна клініка" (03057, м. Київ, вул. Довженка, буд. 18; код ЄДРПОУ 33239398; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Медтехніка" (21018, м. Вінниця, вул. Л. Толстого, б. 30; код ЄДРПОУ 36886747) 21 834 (двадцять одну тисячу вісімсот тридцять чотири) грн. 74 коп. основної заборгованості, 65 220 (шістдесят п'ять тисяч двісті двадцять) грн. 63 коп. штрафних санкцій та 3158 (три тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 94 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2014.

Суддя Бондаренко Г. П.