Рішення

від 27.10.2014 по справі 911/4176/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2014 р. Справа № 911/4176/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Жилі Б.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №911/4176/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ-СХІД", ідентифікаційний код: 35417130, місцезнаходження: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 89-А,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1,

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

за участю представників сторін:

від позивача: Крапивницький Я.І., який діє на підставі довіреності від 24.06.2014 року б/н;

відповідач : не з'явився, -

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ-СХІД" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі за текстом: Відповідач) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, помилково перерахованих Позивачем на рахунок Відповідача у сумі 1 215 420,00 грн. (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачем згідно платіжних доручень від 07.12.2012 року №8 та від 19.06.2013 року №1 було помилково перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти у сумі 1 215 420,00 грн. (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.) з призначенням платежу «Оплата за будівельно-ремонтні роботи згідно договору від 25.07.2012 року №2507/07», в той час як договір з відповідними реквізитами або будь-які інші договори на виконання будівельно-ремонтних робіт ні в письмовій, ні в усній формі між Позивачем та Відповідачем не укладались.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.10.2014 року порушено провадження у справі № 911/4176/14, розгляд якої призначено на 27.10.2014 року.

27.10.2014 року в судове засідання з'явився представник Позивача, який подав витребувані судом документи, надав пояснення по справі, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, хоча і був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, вимоги ухвали суду від 01.10.2014 року не виконав, витребувані судом докази не подав.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 01.10.2014 року у справі №911/4176/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був завчасно належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання Відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки Відповідач доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 27.10.2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

Встановив:

відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як вказує Позивач, 12.12.2012 року з рахунку №2600630073430, що відкритий в Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (МФО 322669) Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти у сумі 856 720,00 грн. згідно платіжного доручення від 07.12.2012 року №8; 21.06.2013 року з рахунку №2600630073430, що відкритий в Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» (МФО 322669) Позивачем було перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти у сумі 358 700,00 грн. згідно платіжного доручення від 19.06.2013 року №1. Вказані грошові кошти Відповідачу були перераховані помилково.

Судом встановлено, що 12.12.2012 року та 19.06.2013 року Позивачем на рахунок Відповідача перераховано грошові кошти у загальній сумі 1 215 420,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.12.2012 року №8, від 19.06.2013 року №1 та банківськими виписками по рахунку Позивача №2600630073430 за 12.12.2012 року та за 21.06.2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з платіжних доручень від 07.12.2012 року №8 та від 19.06.2013 року №1, грошові кошти перераховано Позивачем в рахунок оплати за будівельно-ремонтні роботи згідно договору від 25.07.2012 року №2507/07.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 202 визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач стверджує, що договір від 25.07.2012 року №2507/07 або будь-які інші договори на виконання будівельно-ремонтних робіт ні в письмовій, ні в усній формі між Позивачем та Відповідачем не укладались, а грошові кошти у загальній сумі 1 215 420,00 грн. були перераховані на рахунок Відповідача помилково.

З метою встановлення існування укладеного між Позивачем та Відповідачем договору від 25.07.2012 року №2507/07, суд ухвалою від 01.10.2014 року зобов'язував Відповідача подати письмові пояснення з відповідними доказами щодо існування господарських правовідносин між позивачем та відповідачем за договором від 25.07.2012 року №2507/07. Проте, Відповідач вказаних вимог суду не виконав, витребувані судом докази не подав.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази існування господарських правовідносин між Позивачем та Відповідачем за договором від 25.07.2012 року №2507/07.

Згідно п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Відповідно до п. 2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Як встановлено судом, Позивачем на адресу Відповідача надіслано лист від 02.09.2014 року №17, у якому Позивач просив у найкоротші терміни, але не пізніше 11.09.2014 року повернути помилково сплачені Відповідачу кошти у розмірі 1 215 420,00 грн. Факт надіслання Позивачем листа від 02.09.2014 року №17 підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.09.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Проте, як вказує Позивач, Відповідач на зазначений лист відповіді не надав, помилково перераховані грошові кошти у сумі 1 215 420,00 грн. не повернув.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 02.10.2013 року № 6-88цс13.

Згідно ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що грошові кошти у сумі 1 215 420,00 грн., перераховані Позивачем згідно платіжних доручень від 07.12.2012 року №8 та від 19.06.2013 року №1, набуті Відповідачем без достатньої правової підстави.

В матеріалах справи відсутні належні докази повернення Відповідачем Позивачу помилково перерахованих грошових коштів у сумі 1 215 420,00 грн. згідно платіжних доручень від 07.12.2012 року №8 та від 19.06.2013 року №1.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 1 215 420,00 грн. (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.), помилково перерахованих Позивачем на рахунок Відповідача у сумі 1 215 420,00 грн. (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.), є обґрунтованими та доведеними за допомогою належних і допустимих доказів, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались суду Позивачем в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані, та не заперечувались Відповідачем протягом розгляду справи.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 24 308,40 грн. (двадцять чотири тисячі триста вісім гривень 40 коп.), відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ-СХІД" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОМАТ-СХІД", ідентифікаційний код: 35417130, місцезнаходження: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 89-А, безпідставно набуті грошові кошти у сумі 1 215 420,00 грн. (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 24 308,40 грн. (двадцять чотири тисячі триста вісім гривень 40 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.