Постанова

від 19.05.2014 по справі 804/5349/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р. Справа № 804/5349/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Нагорної Н.О., Семєйко Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Шератон" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Шератон» звернулося до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.02.2014 року № 3746\10\152 про відмову в підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області видати довідку про підтвердження перебування на обліку як платника фіксованого сільськогосподарського податку у 2014 році.

В обґрунтування позову зазначено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області безпідставно відмовлено в підтвердженні статусу платника сільськогосподарського податку на 2014 рік з огляду на те, що площа земельних ділянок, яка перебуває у власності та у користуванні ПП «Шератон», у тому числі і на умовах оренди відповідно до договорів, зареєстрованих не належним чином, становить 36,8 відсотка, в тому числі ріллі - 30,6 %.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення адміністративного позову заперечував, надавши письмові заперечення проти позову, у яких зазначив, що ПП «Шератон» було відмовлено в підтвердженні статусу платника сільськогосподарського податку на 2014 рік тому, що площа земельних ділянок, яка перебуває у власності та у користуванні, у тому числі і на умовах оренди відповідно до договорів, зареєстрованих не належним чином, становить 36,8 відсотка, в тому числі ріллі - 30,6 %. Це свідчить про те, що в ПП «Шератон» частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік менш ніж 75%, як того вимагає стаття 301 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, що ґрунтуються на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 14 лютого 2014 року ПП «Шератон» звернувся до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області із заявою №14\02-01 про підтвердження статусу платника фіксованого сільгоспподатку у 2014 році 18 лютого 2014 року листом. №18\02-01 ПП «Шератон» було доповнено вказану заяву та додатково надало Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області копії договорів оренди земельних часток (паїв).

14 березня 2014 року ПП «Шератон» отримало рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 27.02.2014 року №3746\10\152 про відмову в підтвердженні статусу платника сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Як вбачається з матеріалів справи з 2007 до 2013 року ПП «Шератон» є платником фіксованого сільськогосподарського податку та є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 року.

У період з 01.01.2007 року до 31.12.2013 року основним напрямком діяльності ПП «Шератон» є вирощування і реалізація продукції рослинництва: зернових та технічних культур, додатковими напрямками діяльності - реалізація продукції тваринництва та птахівництва. При цьому частка сільськогосподарського товаровиробництва ПП «Шератон» за 2013 рік становить 99,30%.

В суму загального річного доходу ПП «Шератон» за 2013р. входить сума від реалізації продукції тваринництва а саме 564,054 тис. грн., а також сума від реалізації продукції рослинництва, вирощеної в 2012р.

Окрім того, сільськогосподарська продукція отримана в 2013р на земельних ділянках, договори за якими знаходяться в стадії реєстрації, використовується не тільки для реалізації, а також для розрахунку за оренду земельних паїв і зернові культури (ячмінь, пшениця, кукурудза) - для годівлі поголів'я свиней, яке знаходиться на балансі позивача.

Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.14.1.235 статті 14 ПК України).

Згідно абз. 1 п. 301.1 статті 301 глави 2 Податкового кодексу України платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників згідно з п.302.1 статті 302 ПК України є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського виробництва, яка повинна перевищувати 75 відсотків загального обсягу доходів суб'єкта господарювання.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлено статтею 308 ПК України.

За змістом норм ПК України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Так, зі змісту п. 308.4 статті 308 ПК України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Земельне законодавство України вимагає державної реєстрації документа, що встановлює право користування земельною ділянкою. Так, відповідно до частини другої статті 20 Закону України від 06.10.98 «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, - недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

Податковий кодекс України, також, не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Отже з аналізу норм податкового законодавства вбачається визначення законодавцем саме фактичного дійсного користування земельною ділянкою як підстави для визначення відповідного правового статусу платника податку.

Таким чином, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує факт користування земельною ділянкою. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору оренди земельної ділянки не можуть впливати на врахування доходів від реалізації продукції рослинництва, вирощеної на такій земельній ділянці, при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що продукція, вирощена на земельній ділянці, фактично орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Судом було встановлено, що податковим законодавством України розрізняються наступні правовідносини: 1) набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку; 2) підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Оскільки ПП «Шератон» у попередньому періоді (в 2007-2013 рр.) мав такий статус, що підтверджується відповідними довідками, які було надано Позивачем в матеріали справи, та не заперечується Відповідачем, тому в даному випадку виникли правовідносини саме з підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Обмеження, встановлені в п. 301.6 ст. 301 Податкового Кодексу України, стосуються відносин, які виникають при реєстрації особи платником податку, тобто при набутті статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, тому в податкового органу - відповідача відсутні повноваження щодо відмови саме в підтвердженні особі статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки прийняття такого рішення не передбачено Податковим Кодексом України.

За умови наявності у позивача статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку обов'язковою умовою для не підтвердження такого статусу є проведення податковим органом перевірки дотримання положень ст.301 ПКУ, і можливості скасування реєстрації платником податку тільки за наслідками цієї перевірки, як це передбачено п. "б" п.п. 308.6.2 п. 308.6 ст. 308 ПКУ.

Окрім того, відповідач не провадив документальної перевірки позивача щодо недотримання платником податку положень статті 301 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування реєстрації сільськогосподарського товаровиробника платником податку.

Вищевказаної позиції також притримується і Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 08.10.2013 по справі № К/9991/42450/12 де зазначає, що «Товариство звернулось до державного контролюючого органу щодо підтвердження статусу платника податку, а не із заявою про реєстрацію платника ФСП, оскільки позивач був платником вказаного податку у попередні періоди. А виявлення за результатами документальної перевірки факту недотримання платником податку вимог ст. 301 Податкового кодексу України може бути підставою для прийняття рішення про скасування реєстрації у якості платника фіксованого сільськогосподарського, а не відмови у видачі довідки про набуття або підтвердження статусу платника ФСП».

Враховуючи, що відповідачем не проводилось документальної перевірки ПП "Шератон", висновки відповідача щодо визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва позивача за попередній податковий (звітний) рік меншою ніж 75%, як того вимагає стаття 301 Податкового кодексу України з огляду на той факт, що площа земельних ділянок, яка перебуває у власності та у користуванні, у тому числі і на умовах оренди відповідно до договорів, зареєстрованих не належним чином, становить 36,8 відсотка, є безпідставними, оскільки відповідач не дослідив обставини вирощування позивачем певного обсягу сільськогосподарської продукції на відповідних земельних ділянках (право користування якими зареєстровано та не зареєстровано належним чином) та отриманого доходу від його реалізації. Тому такі висновки відповідача є по суті припущеннями, та такими, що не ґрунтуються на належних доказах.

Відмовляючи позивачу у наданні такої довідки, відповідач, таким чином, порушив права ПП «Шератон» на вільне ведення господарської діяльності шляхом реалізації своєї власної продукції та, взагалі, унеможливив укладення договорів купівлі-продажу сільськогосподарської продукції із покупцями, які вимагають від продавця сільськогосподарської продукції надання відповідної довідки.

Посилання відповідача на п.п.301.6.3. п.301.6. ст.301 Податкового кодексу України при відмові листом-повідомленням № 3746\10\152 від 27.02.2014 року у підтвердженні статусу платника ФСП - є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому відмова є протиправною.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні..

Проте всупереч наведеним положенням, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не довів правомірність оскарженого рішення.

Суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 122, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Шератон" - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про відмову у підтвердженні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік Приватного підприємства "Шератон" (код ЄДРПОУ 32058905), викладене у листі від 27.02.2014 року № 3746/10/152.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області видати Приватному підприємству "Шератон" (код ЄДРПОУ 32058905) довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Шератон" (код ЄДРПОУ 32058905) судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 травня 2014 року

Суддя О.Б. Ляшко