Постанова

від 29.10.2014 по справі 822/4186/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4186/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретаріЯворській І.Ю. за участі:представника позивача ОСОБА_3 представника відповідача Циганюка І.М. представника третьої особи Ковби Б.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Відділ Держземагенства в Ізяславському районі Хмельницької області , Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації, про визнання протиправною, скасування відмови та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 02.10.2014 року в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення ( кадастровий № 6822187200:07:011:1000), площею 0.8000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населених пунктів Теліженецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 28 серпня 2014 року №31-22-0.52-8366/2-14; 2) Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення ( кадастровий № 6822187200:07:011:1000), площею 0.8000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населених пунктів Теліженецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та, за результатами розгляду, видати наказ про затвердження проекту землеустрою, або про відмову у такому затвердженні, відповідно до чинного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, покликаючись на ті ж докази, що у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, про що надав письмове заперечення без реєстраційного номера від 17.10.2014 року і пояснення № 9-22-08-1251/2-14 від 28.10.2014 року, які підтвердив у суді. Додатково пояснив, що Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відділу Держземагенства в Ізяславському районі за №0060 від 20.11.2013 року є неправильним, однак самостійно його скасувати не дозволяє законодавство.

Представник третьої особи - Відділу Держземагенства в Ізяславському районі Хмельницької області, позов не визнав і просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Додатково пояснив, що Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відділу Держземагенства в Ізяславському районі за №0060 від 20.11.2013 року не відповідає вимогам законодавства, однак самостійно його скасувати відділ не може.

Третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Хмельницької обласної державної адміністрації в судове засідання представника не направив, однак надіслав до суду письмову інформацію за №02-4214 від 28.10.2014 року в який не висловив позицію щодо предмету судового розгляду та просив розглядати справу без участі Департаменту (стор. 54 - 56 справи).

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Позивачу на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області №ХМ/6822187200:07:011/00000110 від 01.08.2013 року надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою ( стор. 16 справи).

Згідно Висновку №0060 від 20.11.2013 року, погоджено Проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населених пунктів Теліженецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області ( стор. 31 справи).

11 липня 2014 року, позивач звернувся до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області з заявою про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий № 6822187200:07:011:1000, площею 0.8000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності за межами населених пунктів Теліженецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області ( стор. 9 справи).

Головним управлінням Держземагенства у Хмельницькій області позивачу листом № 31-22-0.52-8366/2-14 від 28.08.2014 року відмовлено ОСОБА_6 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та зазначено, що відповідно до документації із землеустрою встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим №6822187200:07:011:1000 розташована в межах прибережної смуги. Також вказано, що відповідно статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають у власність або користування землі сільськогосподарського призначення державної власності ( стор. 33 справи).

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагенства в областях, містах Києві та Севастополі, повноважень в передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб, затверджених наказом Держземагенства України №72 від 28.02.2013 року визначено, що у разі невідповідності земельному законодавству або наявності зауважень до матеріалів, зазначених у пунктах 4.1 та 2.5 цих Методичних рекомендацій, відповідний територіальний орган протягом п"яти днів інформує заявника про відмову у наданні земельної ділянки із зазначенням конкретних причин відмови.

Відповідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частин 9-11 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, відповідач порушив строк визначений ст.118 ЗК України щодо вирішення заяви позивача від 11.07.2014 року, адже рішення по ній прийняв тільки 28.08.2014 року. Крім цього, суд становив протиправність Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відділу Держземагенства в Ізяславському районі за №0060 від 20.11.2013 року, враховуючи таке.

Статтею 1 Водного кодексу України (далі - ВК України) визначено, що прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно ст.60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ст.6 ВК України, води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно ст.87 ВК України, для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

Відповідно до п. 4 -5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМ України №486 від 08.05,1996 року визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №434 від 05.11.2004 року визначено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Згідно ст.88 ВК України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 6800788902013 від 30.11.2013 року, земельної ділянки за кадастровим номером 6822187200:07:011:1000, стверджений вид обмеження у використанні земельної ділянки - водоохоронна зона, площа обмеження - 0,2094 га ( стор. 34 - 35 справи).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 - 2 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому суд з урахуванням вимог ч.2 ст.162 КАС України позов задовольняє частково. А саме, суд встановив протиправну бездіяльність відповідача щодо порушення терміну розгляду заяви позивача від 11.07.2014 року і вважає, що Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відділу Держземагенства в Ізяславському районі за №0060 від 20.11.2013 року є незаконним, тому повинен бути скасованим. Суд не повинен підміняти суб"єкт владних повноважень в реалізації його функцій і повноважень, однак, з метою захисту порушеного права позивача щодо частини земельної ділянки на яку ним розроблений Проект землеустрою і на яку він має право, суд рахує, що по ньому (проекту) за заявою позивача від 11.07.2014 року, повинно бути прийняте відповідачем рішення. При цьому потрібно врахувати факт наявності на цій земельній ділянці водоохоронної зони - 0,2094 га на яку поширюються обмеження визначені ЗК України і ВК України, так як прибрежна захисна смуга входить у водоохоронну зону, яка має спеціальний правовий режим, а тому ці землі можуть перебувати у державній та комунальній власності та надаватися в користування лише для цілей, визначених ВК України, що безумовно потрібно враховувати.

На підставі викладеного, керуючись ЗК України, ВК України і ст.ст. 4-15, 70-71, 86, 122, 158-163, 167, КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області щодо порушення строків розгляду Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, поданого заявою ОСОБА_6 від 11.07.2014 року у затвердженні якого відмовлено листом №31-22-0.52-8366/2-14 від 28.08.2014 року.

Скасувати Висновок Відділу Держземагенства в Ізяславському районі Хмельницької області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №0060 від 20.11.2013 року, зобов"язавши відповідача прийняти рішення по Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, поданого заявою ОСОБА_6 від 11.07.2014 року з урахуванням обставин встановлених судом.

В решті позовних вимог відмовити.

Копії постанови надати сторонам, повний текст якої виготовлено 03.11.2014 рогку.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя /підпис/А.І. Петричкович "Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович