Ухвала

від 02.10.2014 по справі 815/1629/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

02 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1629/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О..

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.01.2014 року № 0000052260, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 500 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що прийняте контролюючим органом за наслідками проведеної документальної перевірки податкове повідомлення-рішення суперечить законодавству України з питань оподаткування та є необґрунтованим, оскільки факт виконання ТОВ «Архспецбуд» підрядних робіт за замовленням ТОВ «Технології сучасного будівництва» підтверджується належним чином оформленими первинними документами - довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року (форма КБ-2в). Також позивач зазначає, що на час видачі податкових накладних «Архспецбуд» було зареєстровано як платник податку на додану вартість, свідоцтво ТОВ «Архспецбуд» було анульовано за ініціативою податкової інспекції 15.03.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення, та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Архспецбуд» за жовтень 2011 року», висновки якої відображені в акті перевірки від 23.12.2013 року № 3461/15-53-22-6/33218008.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 25 000 грн.

За висновком податкового органу, Товариством у періоді, що перевірявся, безпідставно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Архспецбуд».

Такого висновку податковий орган дійшов з урахуванням того, що при дослідженні, зокрема, первинних документів, підтверджуючих факт виконання ТОВ «Архспецбуд» робіт з оздоблення внутрішніх фасадів чаші стадіону, шахти ліфту північного фасаду та зовнішніх сходів № 3, № 4 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, встановлено, що ці роботи вказаний контрагент фактично не виконував.

Крім цього, податковий орган, з посиланням на Акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси від 12.09.12 року № 1261/22-34/37476072/75, в якому зазначено про відсутність у ТОВ «Архспецбуд» об'єктів оподаткування при продажу товарів (робіт, послуг) з контрагентами за ланцюгом постачання, вказав про те, що укладені позивачем угоди з ТОВ ««Архспецбуд» не спричиняють реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № 0000052260, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25 000 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 500 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що документи, складені на підтвердження виконання ТОВ «Технології сучасного будівництва» та ТОВ «Архспецбуд» договору № 79 від 04.10.2011 року, не відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, оскільки не містять всіх необхідних реквізитів первинних документів, а відтак позивачем не доведено реальності виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Архспецбуд» обумовлених в договорі робіт.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до ч.1 ст.138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність факту придбання товарів (робіт, послуг) (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту та валових витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (послуг) з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.10.2011 року між позивачем та ТОВ «Архспецбуд» укладено договір № 79, за умовами якого контрагент позивача в якості підрядника зобов'язався провести оздоблення внутрішніх фасадів чаші стадіону, шахти ліфту північного фасаду та зовнішніх сходів № 3, № 4 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20.

На підтвердження факту виконання обумовлених в договорі робіт позивачем надано акт приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, довідку про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, платіжні доручення, та податкові накладні № 9 від 18.10.2011 року, підписана ОСОБА_3, та № 79 від 25.10.2011 року, підписана ОСОБА_4

Поряд з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, в довідці про вартість виконаних будівельних робіт /та витрат/ за грудень 2011 року форми КБ-3 та в акті прийняття виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року не зазначені прізвища, імена, по батькові та посади осіб, які їх підписали.

Крім цього, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на жовтень 2011 року, керівником ТОВ «Архспецбуд» був ОСОБА_4. ОСОБА_3 зареєстрований підписантом та керівником ТОВ «Архспецбуд» згідно Статуту лише з 22.11.2011 року. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 18.10.2011 року ОСОБА_3 мав повноваження на підписання податкової накладної від імені ТОВ «Архспецбуд».

Судом першої інстанції також встановлено, що на ТОВ «Архспецбуд» числиться одна працююча особа, в той час як в акті приймання виконаних будівельних робіт зазначено, що заробітна плата робітників складає 223 466 грн. Враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи відсутні будь які докази того, що між позивачем та його контрагентом досягнуто домовленості про залучення до виконання робіт субпідрядників та доказів укладання зазначеним контрагентом цивільно-правових угод з особами, які б фактично виконували ці роботи та наявність у них відповідного фаху, колегія суддів вважає, що ТОВ «Архспецбуд» не мало реальної можливості виконати обумовлені в договорі роботи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ТОВ «Архспецбуд» будівельно-монтажних робіт, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що роботи мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством, а тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за жовтень 2011 року за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Архспецбуд» без наявності законних на те підстав.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології сучасного будівництва» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.