Рішення

від 27.10.2014 по справі 910/18408/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18408/14 27.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегасітібуд»

про стягнення 43 667, 23 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Малишкіна В.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегасітібуд» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 43 667, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №0104-12 від 01.04.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 02.09.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 02192, м. Київ, вул. Шалетт, буд. 1.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 р. та від 29.09.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегасітібуд» укладено договір поставки № 0104-12, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується передати у власність відповідача окремими партіями устаткування для систем тепло - і водопостачання, а відповідач зобов'язується приймати й оплачувати товар на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі письмових заявок відповідача, після виконання п. 2.3. договору.

Відповідно до п. 3.2.3. договору, датою передачі товару вважається дата прийому передачі товару, зазначена у відповідній накладній, підписаній сторонами.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що відповідач оплачує товар за ціною, встановленою позивачем та зазначеною в рахунку, виставленому позивачем на підставі заявки відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за період січень-лютий 2013 року було поставлено відповідачеві товар загальною вартістю 47 423,13 грн., а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 43 667,23 грн.

04.12.2013 р. позивачем направлялася на адресу відповідача претензія №303 від 29.11.2013 р. з вимогою провести оплату поставленого товару на суму 43 667,23 грн., доказом направлення якої є копія фіскального чеку №7797 від 04.12.2013 р. та копія опису вкладення у цінний лист.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 43 667,23 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 0104-12 від 01.04.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він і є договором поставки.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив товар відповідачеві вартістю 47 423,13 грн., який прийнятий останнім без зауважень по видатковим накладним.

Однак відповідач оплати поставленого товару в повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав.

Як встановлено частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що відповідач отримав претензію позивача №303 06.12.2013 р., приймаючи до уваги нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів по місті Києві, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», обов'язок відповідача оплатити поставлений позивачем товар у розмірі 43 667,23 грн. настав з моменту підписання видаткових накладних та повинен бути виконаний протягом 7 календарного днів з дня отримання претензії, тобто до 14.12.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 0104-12 від 01.04.2012 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 667,23 грн. - основної заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегасітібуд» (02192, м. Київ, вул. Шалетт, буд. 1, ідентифікаційний код - 37653792), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління 77» (42304, Сумська обл., Сумський р-н., смт. Степанівка, вул. Степанівська, буд. 29-А, ідентифікаційний код - 35770053) 43 667 (сорок три тисячі шістсот шістдесят сім) грн. 23 коп. - основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.