Рішення

від 27.10.2014 по справі 910/18253/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/18253/14 27.10.14 За позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району   до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Демос» про стягнення 834, 69  грн. Суддя  Бондарчук В.В.   Представники: від позивача: не з'явились від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Демос» (далі-відповідач) про  стягнення 834, 69  грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 201790 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи. Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. У дане судове засідання представники сторін не з'явились, через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву, в якій просить суд провести розгляд справи без участі представника Концерну «Міські теплові мережі», а також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача причин неявки у судове засідання суду не повідомив. Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив. Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема,  про місцезнаходження останньої. З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 02.09.2014 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 «А», офіс 139. Ухвали Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. та від 29.09.2014 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому, до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 01.09.2014 р. з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», конверт з ухвалою від 29.09.2014 р. або повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулись. Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.    Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом. У судовому засіданні 27.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до статуту Концерну «Міські теплові мережі», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови 26.07.2002 р. № 1589р, основною метою діяльності концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних    інтересів трудового колективу концерну. Згідно з п. 2.2 статуту, предметом діяльності концерну є: -виробництво теплової енергії; -транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; -постачання теплової енергії для потреб населення, для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, їх збут. 01.08.2001 р. між Державним комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №1» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Демос» (далі - орендар) укладено договір № 397/01 оренди нежитлового приміщення від 01.08.2001 р., умовами якого передбачено, що орендодавець на підставі рішення Запорізького міськвиконкому від 30.07.2001 р. № 290/10 передає, а орендар приймає в строкове платне користування під магазин спецодягу, нежитлове приміщення, загальною площею 219, 4 м.кв., за адресою: бульв. Гвардійський, буд. 153, що знаходиться на балансі ДКП «ВРЕЖО №1», вартість якого для розрахунку орендної плати станом на 31.08.2001 р. складає 71  348, 00 грн. за 219, 4 м.кв. 01.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Демос» та Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району укладено договір № 201790 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, умовами якого передбачено, що позивач бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами даного договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Відповідно до п. 3.2.6. договору, відповідач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Згідно з п. 3.2.25 договору,  відповідач зобов'язаний щомісячно, у строки визначені даним договором, повертати позивачу підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді. Пунктом 6.2. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків відповідача з позивачем є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3. договору). Відповідно до п. 6.4. договору, відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати та розрахунковий рахунок відповідача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату. Згідно п. 6.5. договору, при наявності приладів комерційного обліку – обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Відповідач зобов'язаний з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, отримати від позивача: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (п. 6.7. договору). Пунктом 6.7.1 договору визначено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: - при отриманні нарочним – дата вручення представнику відповідача; - при направленні рекомендованим листом – дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документів (по місту – дні, по області  - 5 днів, по Україні – 7 днів). У відповідності з п. 6.7.2. договору, у  разі неотримання позивачем акту приймання  передачі,  або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період. Даний договір діє з 01.10.2011 р. до 01.10.2012 р. (п. 10.1. договору). Згідно з п. 10.3 та 10.4 договору, припинення дії договору не звільняє відповідача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої даним договором і чинним законодавством України. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання даного договору. Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №201790 від 01.10.2011 р. про обсяги та порядок постачання теплової енергії відповідачу, позивач відпускає в період 01.10.2011 р. по 01.10.2012 р. на  об'єкти відповідача, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 153. Як вказує позивач, за період жовтень-листопад 2012 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 834, 69 грн. Відповідач за поставлену теплову енергію не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 834, 69 грн. З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 6.7. договору позивач направляв на адресу відповідача рахунки та акти  приймання-передачі теплової енергії № 201790 від 30.10.2012 р. та від 30.11.2012 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами відправлення поштової кореспонденції. Всупереч умовам договору відповідач не підписав акти приймання-передачі теплової енергії за жовтень-листопад 2012 р., заперечень щодо їх підписання не надав. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.7.2. договору, а тому погоджені таким чином акти є підставою для проведення остаточних розрахунків. 30.11.2012 р. позивачем отримано лист № 29/4 від 29.11.2012 р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Демос» просить позивача призупинити дії договору № 201790 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 р. в приміщенні за адресою: бульвар Гвардійський, буд. 153, у зв'язку із закриттям офісу  з 03.12.2012 р. Позивачем повторно направлялись на адресу відповідача рахунки та акти приймання – передачі теплової енергії за спірний період, що підтверджується фіскальним чеком №5488 від 08.07.2014 р. та описом вкладення (копії в матеріалах справи). Крім того, на адресу відповідача позивачем направлялась претензія №300/05-юр від 18.02.2014 р., в якій позивач просить добровільно сплатити заборгованість у розмірі 834, 69 грн. за відпущену теплову енергію відповідно до договору № 201790 від 01.10.2011 р., що пітверджується фіскальним чеком від 18.02.2014 р. (копія в матеріалах справи). Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, суму заборгованості не сплатив. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленої теплової енергії, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 834, 69  грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 201790 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки. Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачу теплову енергію на суму 834, 69 грн. Однак відповідач оплати поставленої теплової енергії в повному обсязі не провів, доказів зворотного  суду не надав. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої теплової енергії та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 201790 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 834, 69 грн. основної заборгованості. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.   Враховуючи наведене, керуючись   ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району задовольнити. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Демос»  (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 «А», офіс 139, ідентифікаційний код - 25479908), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (69091, м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код - 32121458) 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 69 коп. - основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повний текст рішення складено: 30.10.2014 р.            Суддя                                                                                                          Бондарчук В.В.