Рішення

від 23.10.2014 по справі 910/17958/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17958/14 23.10.14

За позовом Товариства з обмежено відповідальністю «Дата Інтегра»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Панченко Н.О.

від відповідача: Мазур І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмежено відповідальністю «Дата Інтегра» (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі -відповідач або Комітет) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 317-р від 03.06.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Комітету є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та порушує права позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 15.09.2014 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що позивачем пропущено двохмісячний строк на оскарження рішення Комітету, який є присікальним та не може бути відновлений.

Представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Інжиніринг» у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Суд відклав розгляд клопотання про залучення до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Інжиніринг» у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача на наступне судове засідання, а також оголосив перерву до 13.10.2014 р.

У судовому засіданні 13.10.2014 р. представник позивача надав письмові пояснення щодо строку звернення до суду з позовною заявою, в яких зазначив, що позивач звернувся до суду в межах двомісячного строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України.

Також, розглянувши подане позивачем клопотання про залучення до участі у справі Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» та Товариство з обмеженою відповідальністю «МК Інжиніринг» у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Оскільки позивач належним чином не обгрунтував, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Інжиніринг», суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб.

У судовому засіданні 13.10.2014 р. судом оголошувалась перерва до 23.10.2014 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2014 р. Антимонольним комітетом України прийнято рішення №317-р у справі №239-26.13/283-12 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «МК Інжиніринг» та Товариства з обмежено відповідальністю «Дата Інтегра» під час участі у процедурі відкритих торгів на закупівлю послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури для трансляції та ретрансляції передач (послуги з ремонту відомчих КЛЗ), проведеної Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», відповідно до оголошення про проведення процедури закупівлі № 099354, опублікованого в офіційному друкованому виданні «Вісник державних закупівель» від 20.06.2011 №73/2 (519/2), порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону

України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджений дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

За вчинене порушення, на позивача накладено штраф у розмірі 200 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки викладені у спірному рішенні, встановлені внаслідок неповного дослідження матеріалів, неправильного встановлення фактичних обставин та з порушенням норм чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як стверджує позивач, копія рішення Комітету супровідним листом № 20-26.13/04-5432 від 16.06.2014 р. було надіслано на адресу Товариства з обмежено відповідальністю «Дата Інтегра» - 03067, м. Київ, бульв. І. Лепсе, буд. 4, корп. 1, офіс 524, рекомендованим листом 0303508141788 із зворотним повідомленням про вручення 0368007397175, яке отримано ОСОБА_3.

Позивач зазначає, що на підприємстві відсутній працівник на прізвище ОСОБА_3, у зв'язку з чим направив до південного поштампу Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта» адвокатський запит №13 від 25.09.2014 р. про надання інформації щодо обставин вручення рекомендованого поштового відправлення 0303508141788 та надання копій документів, що підтверджують повноваження отримувача.

Київська міська дирекція УДППЗ «Укрпошта» у своєму листі № 38-10-С-87 від 02.10.2014 р. надала відповідь на зазначений вище запит, в якому повідомила, що рекомендований лист № 0303508141788 надійшов до відділення поштового зв'язку Київ-67 19.06.2014 р., який того ж дня був надісланий до міської служби пошти-680 за місцем обслуговування Товариства з обмежено відповідальністю «Дата Інтегра» - 03067, м. Київ, бульв. І. Лепсе, буд. 4, корп. 1, офіс 524. 20.06.2014 р. вказаний вище лист надійшов до МСП-680, доставлявся на день надходження та був вручений під розписку інспектору відділу кадрів ОСОБА_3

Повідомлення про вручення відправлено Комітету 24.06.2014 р. за номером 0368007397175 та 25.06.2014 р. вручено відправникові.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що копія рішення була надіслана позивачу на адресу: 03067, м. Київ, бульв. І. Лепсе, буд. 4, корп. 1, офіс 524 листом від 16.06.2014 р. №20-26.13/04-5432 «Про надсилання копії рішення».

Судом встановлено, що позивач за вищезазначеною адресою отримав Рішення 20.06.2014 р., що підтверджується рекомендованим (0303508141788) повідомленням про вручення поштового відправлення та відміткою позивача «вх. від 20.06.2014» на зазначеному листі.

Таким чином, двомісячний строк з дня одержання позивачем рішення для його оскарження закінчився 20.08.2014 р.

Натомість, позивач направив поштою позні матеріали до суду про визнання недійсним рішення лише 22.08.2014 р., тобто з пропуском встановленого двомісячного строку на оскарження.

Враховуючи, що позивач пропустив двомісячний строк для оскарження рішення Антимонопольного комітету України № 317-р від 03.06.2014 р., а пропущений строк не може бути відновлено, оскільки є присікальним, відповідно у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15), відповідно до якої у застосуванні згаданого припису частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також частини другої статті 47 цього Закону господарським судам слід враховувати таке.

За цими приписами, передбачені ними строки оскарження рішень органу Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Таким чином, зазначені строки є присічними. Встановлена Цивільним кодексом України позовна давність до відповідних правовідносин не застосовується, так само як і в оскарженні розпоряджень Антимонопольного комітету України та його органів.

Закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Отже, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи пропуск позивачем встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку для оскарження рішення Антимонопольного комітету України та приймаючи до уваги неможливість його відновлення, господарський суд відмовляє у позові про визнання недійсним рішення. При цьому суд зазначає, що всі інші доводи та заперечення сторін та надані на їх підтвердження докази судом не приймаються на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 2 782, 00 грн., оскільки, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 1 218, 00 грн., однак сплатив - 4 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата Інтегра» (03067, м. Київ, бульв. І. Лепсе, буд. 4, офіс 524, код ЄДРПОУ - 34914049) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2 782 (дві тисячі сімсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.