Рішення

від 29.10.2014 по справі 914/3117/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2014 р. Справа № 914/3117/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Енерго Інвест", м.Городок Львівської області

про стягнення 264 891,04 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Енерго Інвест" про стягнення 294 974,06 грн., з яких 236 186,32 грн. - основний борг, 54 322,85 грн. - пеня та 4 464,89 грн. - 3% річних. Згідно із заявою про зменшення розміру позовних вимог до стягнення заявлено 264 891,04 грн., з яких 236 186,32 грн. - основний борг, 24 239,83 грн. - пеня та 4 464,89 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 01.09.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 15.10.2014р. Ухвалою суду від 15.10.2014р. розгляд справи відкладено на 29.10.2014р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання (від 23.10.2014р. вх.№45474/14) про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К". Крім того, позивачем на виконання вимог ухвал суду подано клопотаня (вх.№43866/14 від 16.10.2014р.) про долучення до матеріалів документів перелічених у вказаному клопотанні.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив. Станом на 29.10.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали про відкладення розгляду справи від 15.10.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а також у долученому до матеріалів справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 81500, Львівська область, Городоцький район, м.Городок, вул.Львівська, 38 «М». Однак слід зазначити, що станом на 29.10.2014р. на адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за вказаною адресою ухвали про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те, що - причиною повернення є «за закінченням зберігання».

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.07.2013р. суду невідомо.

Станом на 29.10.2014р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Даний спір розглядається судом з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

05.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" (надалі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Енерго Інвест" (надалі - новий боржник) укладено договір №05.08.13 про заміну боржника, відповідно до п.1.1. якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки №05.1/01 від 05.01.2012р. (надалі - основний договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" та Приватним підприємством «Західенерго Інвест» (надалі - боржник).

Відповідно до п.2.2. договору новий боржник прийняв борг боржника (грошове зобов'язання) у розмірі 236 186,32 грн., що виник на підставі основного договору.

Згідно із п.1.3. договору до нового боржника в повному обсязі переходять права боржника по зобов'язаннях, що виникли з основного договору. Кредитор не заперечує проти заміни боржника новим боржником в основному договорі і, підписуючи з свого боку цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що новий боржник набуває, з дня укладення цього договору, всіх прав боржника перед кредитором за основним договором та має право висунути проти вимог кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та боржником за основним договором.

Відповідно до п.2.2. договору новий боржник зобов'язаний, протягом трьох календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, повідомити боржника про переведення його боргу.

Згідно із п.2.5. договору новий боржник зобов'язується погасити свої зобов'язання перед кредитором в сумі 236 186,32 грн., що виникають з цього договору, не пізніше 31.12.2013р.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що за порушення строку погашення своїх зобов'язань новий боржник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми зобов'язання, невиконаного в строк, за кожний день прострочення.

Як зазначив позивач, відповідач свого обов'язку щодо погашення заборгованості в розмірі 236 186,32 грн. до 31.12.2013р.

Позивач, керуючись п.3.2. договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 24 239,83 грн.

Крім того, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 4 464,89 грн.

Таким чином загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 264 891,04 грн., з яких 236 186,32 грн. - основний борг, 24 239,83 грн. - пеня та 4 464,89 грн. - 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи між Приватним підприємством «Західенерго Інвест» та Приватним підприємством «ТФ-К» був укладений договір поставки №05.1/01 від 05.01.2012р.

Також, як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Енерго Інвест" (відповідач) укладено договір №05.08.13 про заміну боржника, відповідно до п.1.1. якого цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору поставки №05.1/01 від 05.01.2012р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" та Приватним підприємством «Західенерго Інвест».

Відповідно до ст.520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ст. 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

В матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості відповідачем (новим боржником), яка перейшла до нього на підставі договору №05.08.13 про заміну боржника від 05.08.2013р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Енерго Інвест" 264 891,04 грн. боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що за порушення строку погашення своїх зобов'язань новий боржник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми зобов'язання, невиконаного в строк, за кожний день прострочення.

Статтею 1. Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із поданого розрахунку, позивач невірно нарахував пеню за порушення строку погашення своїх зобов'язань. Зокрема позивачем не враховано ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем здійснено нарахування пені за 230 днів. Відтак, судом здійснено перерахунок її розміру.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 18 338,41 грн.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок розміру 3% річних, дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 4 464,89 грн. - 3% річних є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №2859 від 19.08.2014р. на суму 5 899,48 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 179,79 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Енерго Інвест" (81500, Львівська область, м.Городок, вул.Львівська, будинок 38М, код ЄДРПОУ 38246532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ-К" (04210, м.Київ, Оболонська набережна, 3, корпус 2, літера А, код ЄДРПОУ 32946482) заборгованість в розмірі стягнення 264 891,04 грн. та судовий збір в розмірі 5 179,79 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 03.11.2014р.

Суддя Петрашко М.М.