Постанова

від 01.10.2014 по справі 826/12885/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 жовтня 2014 року 14:26 № 826/12885/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., та за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Цюрупи Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом про:

- визнання протиправними дій Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неповернення грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США та 30 000 гривень;

- зобов'язання Головне управління Міндоходів у місті Києві повернути грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США та 30 000 гривень ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кримінальне провадження, в рамках якого відповідач вилучав грошові кошти, що належать позивачу, закрито. Окрім цього, позивач звертає увагу, що Шевченківський районний суд рішенням ухвалив повернути речові докази по справі належним володільцям. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для відмови позивачу у поверненні вилучених в останнього грошових коштів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що оскаржувані дії вчинені на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2013 року слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у місті Києві зареєстровано кримінальне провадження № 320131100000001168 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах посадовими особами ТОВ «Діджитал Пеймент Сістемс» за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року у справі № 761/33149/13-к надано старшому слідчому в ОВС СУ ФР Головного управління Міндоходів у місті Києві майору податкової міліції Стринжі Г.Л. дозвіл на проведення обшуку офісних приміщень ТОВ «Діджитал Пеймент Сістемс» (код ЄДРПОУ 36859032), які належать на праві власності юридичній особі ТОВ «Союз-Інформ» (код ЄДРПОУ 19022659), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 2, літера А.

18 грудня 2013 року посадовою особою відповідача в рамках кримінального провадження № 320131100000001168 вилучено із сейфа в кабінеті № 1 за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 2, літера А грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США та 30 000 гривень.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у справі № 761/33149/13-к кримінальне провадження № 320131100000001168 закрито, речові докази по справі вирішено повернути належним володільцям.

Листами від 28 травня 2014 року позивач звернувся до старшого слідчого СУ ФР Головного управління Міндоходів у місті Києві майора податкової міліції Стринжі Г.Л. та в.о. начальника Головного управління Міндоходів у місті Києві Бусарєва В.В. щодо повернення грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США та 30 000 гривень.

Відповідач листом від 25 червня 2014 року повідомив позивача про наміри прийняти рішення щодо повернення вилучених під час досудового слідства грошових коштів, проте листом від 18 липня 2014 року, у їх видачі відмовив.

Незгода з вказаними діями відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ОСОБА_3, виходячи з наступного.

Спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/125 затверджено та введено в дію Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (далі - Інструкція), якою встановлюються єдині правила вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, цінностей та іншого майна на стадії дізнання, досудового слідства і судового розгляду, а також порядок виконання рішень органів досудового слідства, дізнання і суду щодо речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна.

Відповідно до п. 2 вказаної Інструкції у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати:

а) речові докази;

б) предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання);

в) документи, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених (підсудних);

г) інші документи, що мають значення у справі;

д) гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.

Речовими доказами згідно із статтею 98 Кримінально-процесуального кодексу України ( в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна (у тому числі предметів і документів, вилучених з обігу) відображається у протоколі слідчої дії (пункт 5 Інструкції).

У протоколі перераховуються всі предмети, які вилучаються, та щодо кожного такого предмета повинні бути вказані точне найменування, кількість, міра, вага, серія і номер, інші відмінні індивідуалізуючі ознаки, а також місце, де відповідний об'єкт був виявлений (пункт 7 Інструкції).

При цьому відповідно до пункту 11 Інструкції, вилучені предмети, документи, цінності, які є речовими доказами, повинні бути оглянуті (у необхідних випадках за участі спеціаліста), детально описані в протоколі огляду. В протоколі відображаються кількісні і якісні характеристики предметів, всі інші індивідуалізуючі ознаки, які дозволяють відрізнити об'єкт від подібних йому, а також ті, які зумовлюють його доказове значення.

Відповідно до пунктів 12, 13 Інструкції під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальних справах і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (якщо вони не можуть бути передані на зберігання потерпілим, їх родичам або іншим особам, а також організаціям).

Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол.

Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи.

Грошові суми в національній валюті, іноземна валюта, платіжні документи та інші цінні папери, відповідно до пункту 27 Інструкції, зберігаються у такому порядку (якщо вони не є речовими доказами і не підлягають спеціальному дослідженню):

- грошові суми в національній валюті (грошові кошти у вигляді банкнот та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові кошти, які перебувають в обігу) - вносяться на депозитний рахунок органу, який вилучив їх, відкритий в уповноваженому банку на підставі укладеного депозитного договору;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, ощадні книжки, кредитні картки, білети грошово-речових лотерей, державні казначейські зобов'язання, інші державні цінні папери, приватизаційні та майнові сертифікати у паперовій формі, компенсаційні сертифікати, охоронні свідоцтва та цінні папери, іноземні цінні папери, інші фінансові та банківські документи, виражені в національній чи іноземній валюті або монетарних металах) - зберігаються в органі, який проводив вилучення за умовою забезпечення їх належного зберігання, у тому числі в касі фінансового підрозділу, або здаються на зберігання до уповноваженого банку;

- валютні цінності (іноземні грошові кошти у вигляді банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові кошти, які перебувають в обігу) - доставляються до уповноваженого банку уповноваженою особою органу, який вилучив іноземну валюту, для розміщення їх на депозитних рахунках на підставі укладених депозитних договорів.

Згідно із пунктом 29 Інструкції після вилучення грошових коштів, що не є речовими доказами, і проведення з ними необхідних слідчих та інших дій для визначення їх значення для розслідуваної кримінальної справи слідчий, співробітник дізнання у встановлений законом строк здає їх разом з описом цінностей із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот та документів, що підтверджують факти вилучення, у касу фінансово-господарського підрозділу того органу, який проводить досудове слідство або дізнання, попередньо зареєструвавши їх у книзі обліку речових доказів. Касир видає слідчому або працівнику органу дізнання відповідний документ про прийняття вилучених грошових коштів на зберігання.

Прийняті грошові кошти працівник фінансово-господарського підрозділу не пізніше наступного операційного дня банку здає їх разом з описом цінностей із зазначенням найменування та номіналу, номерів банкнот та документів, що підтверджують факт вилучення до уповноваженого банку, для зарахування на депозитний рахунок. Доставка грошових коштів до банківської установи у кожному випадку забезпечується охороною.

Відповідно до пункту 43 Інструкції для обліку речових доказів та інших вилучених у кримінальних справах предметів і цінностей, а також готівкових коштів, які не є речовими доказами, у кожному органі прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки ведеться книга за встановленою формою, а в судах - журнал. Призначається особа, відповідальна за зберігання і облік речових доказів та іншого вилученого майна і цінностей.

Пунктом 56 Інструкції передбачено, що відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України у вироку, постанові судді або ухвалі суду, постанові органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи повинно бути вирішене питання про долю речових доказів, при цьому:

1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються;

2) речі, вилучені з обігу, підлягають передачі відповідним установам або знищуються;

3) речі, які не становлять ніякої цінності і не можуть бути використані як лом, підлягають знищенню, а у випадках, коли зацікавлені особи просять про це, можуть бути передані їм;

4) грошові кошти та інші цінності, стосовно яких прийнято рішення про конфіскацію згідно з вироком суду, підлягають зверненню у дохід держави. Всі інші речі повертаються законним власникам, а при невстановленні останніх переходять у власність держави; у разі суперечки про належність цих речей питання вирішуються у порядку цивільного судочинства;

5) документи, які є речовими доказами, залишаються у справі протягом усього строку їх зберігання. Зацікавленим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видаються копії цих документів.

Знаряддя злочину, що становлять інтерес з точки зору криміналістики і підлягають конфіскації, можуть бути передані експертним установам Мін'юсту в кабінети криміналістики, експертно-криміналістичні підрозділи і музеї органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції.

Згідно із пунктом 57 Інструкції у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події або складу злочину власникам повертаються документи, які є речовими доказами і які були підставами для порушення кримінальної справи та притягнення до кримінальної відповідальності (літературні твори, заяви, звернення та інше, у тому числі виготовлені авторами).

Відповідно до пункту 58 Інструкції після винесення вироку (ухвали), постанови про закриття кримінальної справи в книзі (журналі) обліку речових доказів робиться відмітка про прийняте рішення щодо речових доказів та іншого майна із зазначенням змісту та дати рішення.

Рішення щодо речових доказів підлягає виконанню після набрання вироком (ухвалою) законної сили або після закінчення строку оскарження ухвали, постанови про закриття справи.

Якщо речові докази та інше майно знаходяться на спеціальному зберіганні, за місцем їх зберігання надсилається копія або виписка з вироку, ухвали, постанови, де вказується про подальшу долю цих об'єктів. Прийняте рішення є обов'язковим для керівників тих установ, де зберігаються речові докази (пункт 59 Інструкції).

Вилучені цінності (грошові кошти) власник може отримати під розписку протягом шести місяців з дня повідомлення йому про закриття справи та роз'яснення відповідної можливості (пункт 64 Інструкції).

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США та 30 000 гривень були вилучені посадовою особою відповідача в рамках кримінального провадження № 320131100000001168, про що складено протокол від 18 грудня 2013 року.

Позивач на підтвердження належності йому на праві власності вказаних коштів надав суду копію пасажирської митної декларації від 27 серпня 2013 року, заповнену при виїзді з Росії, а також митну декларацію від 27 серпня 2013 року, заповнену при в'їзді в Україну.

Окрім цього, представником позивача надано суду пояснення, з якою метою зазначені кошти були ввезені ним на територію України, а допитаний під час розгляду справи як свідок ОСОБА_7 підтвердив факт належності грошових коштів позивачу та повідомив про обставини їх зберігання у сейфі, яким він користувався та вилучення грошових коштів правоохоронними органами.

Під час розгляду вказаної справи встановлено, що на підставі постанови ГУ Міндоходів у місті Києві від 23 грудня 2013 року вилучені грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США та 30 000 гривень передано на депозитний рахунок ГУ Міндоходів у місті Києві, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій ПАТ «Укрсоцбанк» від 25 грудня 2013 року № FJB1335900100078 та АТ ПАТ «Брокбізнесбанк» від 25 грудня 2013 року № 04.

Як було встановлено від час розгляду справи ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у справі № 761/33149/13-к кримінальне провадження № 320131100000001168 закрито, речові докази по справі вирішено повернути належним володільцям.

Вказане рішення згідно відмітки суду набрало законної сили 30.05.2014 року.

Окрім цього, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 липня 2014 року надано роз'яснення ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року в частині долі речових доказів по кримінальному провадженню № 320131100000001168, а саме роз'яснено, що речі, предмети, документи, гроші, цінності тощо, які належать до категорії речових доказів, відповідно до правил ст. 98 КПК України, підлягають поверненню тим особам, які володіють вказаними доказами на законних підставах.

Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач посилався на той факт, що йому не було надано копій реєстраційного номеру облікової картки, першої сторінки паспорту у розгорнутому вигляді позивача та відповідне рішення щодо повернення грошових коштів.

Проте, вказані доводи спростовуються доказами наявними в матеріалах адміністративної справи. Зокрема, з листа В.о. першого заступника начальника Міндоходів у м. Києві - начальника слідчого управління фінансових розслідувань (заступника начальника ГСУФР Міндоходів України) Куценка І.М. від 13.06.2014 року № 1178/26-15-09-0413, адресованого В.о. начальника ГУ Міндоходів у м. Києві Бусарєву В.В., вбачається клопотання органу досудового слідства щодо повернення вищевказаних грошових коштів позивачу.

При цьому, в додаток до вказаного листа було надано копії: протоколу обшуку та огляду від 18.12.2013 року, ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.13 року, платіжного доручення № 207 від 11.04.2014 року, платіжного доручення № 216 від 18.04.2014 року, паспорта ОСОБА_3, митної декларації, пасажирської митної декларації, банківської виписки на 2 аркушах та заяви гр. ОСОБА_3

Отже, у відповідача були наявні всі документи, необхідні для вирішення питання щодо повернення позивачу вилучених грошових коштів.

Одночасно, суд звертає увагу на той факт, що Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду не передбачено, як підставу для відмови у поверненні вилучених грошових коштів ненадання копії реєстраційного номеру облікової картки.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, суд приходить до переконання про протиправність дій Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неповернення грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США та 30 000 гривень та необхідності зобов'язати Головне управління Міндоходів у місті Києві повернути вказані грошові кошти ОСОБА_3.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 73.08 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.

2 Визнати протиправними дії Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо неповернення грошових коштів у розмірі 100 000 доларів США та 30 000 гривень ОСОБА_3.

3. Зобов'язати Головне управління Міндоходів у місті Києві повернути грошові кошти у розмірі 100000 тисяч доларів США та 30000 тисяч гривень ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73, 08 грн. (сімдесят три гривні 08 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.10.2014 р.