Постанова

від 23.10.2014 по справі 821/3859/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3859/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Серпень-2003" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

17 лютого 2011 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом приватного підприємства "Серпень-2003" (далі - позивач, ПП «Серпень-2003») до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, а саме:

- № 0003602301/0 від 06.09.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 545 944,61 грн., у тому числі за основним платежем - 2 422 711,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 123 233,12 грн.;

- № 0003962301/1 від 14.10.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 369 699,37 грн., у тому числі за основним платежем - 2 246 466,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 123 233,12 грн.;

- № 0003962301/2 від 14.12.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 369 699,37 грн., у тому числі за основним платежем - 2 246 466,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 123 233,12 грн.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач в адміністративному позові зазначив, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийняті спірні рішення. Зазначена перевірка здійснена на підставі постанови слідчого в межах кримінальної справи, проте, незважаючи на це, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі, чим порушив приписи Податкового кодексу України, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача 23 жовтня 2014 року надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв в межах чинного законодавства, порушення, встановлені податковим органом при проведенні перевірки, знайшли своє підтвердження в ході кримінального провадження, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача 23 жовтня 2014 року надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Отже, згідно вимог ч.4 ст. 122 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані позивачем та відповідачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 20.08.2010 р. № 3730/23-3/32618670, складеного за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 1 січня 2007 р. по 31 жовтня 2009 р. (далі - акт № 3730) та адміністративного оскарження позивачем цих рішень.

За висновками акта перевірки позивачем порушено пп. 7.2.4, п. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 442 711,43 грн.

Як вбачається з акта № 3730, ПП "Серпень-2003" за перевірений період включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними, по операціям з придбання товарів (послуг) у постачальників ТОВ "Інструментсервіс", ТОВ "Арсант", ТОВ "Промтехконтракт", ФГ "Південь" та ПП "Альтагро".

Перевіркою також встановлено порушення п. 4.2. ст. 4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", а саме ПП "Серпень-2003" не надавало розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість) за період з березня 2008 року по лютий 2009 року.

У період вчинення порушення відповідальною посадовою особою ПП "Серпень-2003" був директор ОСОБА_1

Зазначена перевірка проведена відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області від 25.02.2010 р. "Про призначення перевірки у кримінальній справі".

В межах кримінальної справи проведено економічну експертизу. Згідно з висновком експерта від 16.11.2012 р. № 2598 висновки акта ДПІ у м. Херсоні № 3730 (про перевірку ПП "Серпень-2003") щодо безпідставного внесення ПП "Серпень-2003" до податкових декларацій з ПДВ сум податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Інструментсервіс", ТОВ "Арсант", ТОВ "Промтехконтракт", ФГ "Південь" та ПП "Альтагро" за період з 01.01.2007 р. по 31.10.2009 р. підтверджено на суму 1 323 764 грн.

З метою встановлення обставин та подій протиправних діянь, які ввійшли в обвинувачення ОСОБА_1 по кримінальної справі, судом витребувано її з суду першої інстанції та проаналізовані наявні в ній докази.

Так, відповідно до обвинувального висновку у кримінальній справі № 330207-09 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 212 ч. 2 КК України, встановлено, що він, будучи директором ПП "Серпень-2003" та обізнаним про відсутність в 2007-2009 роках господарських відносин ПП "Серпень-2003" з підприємствами ТОВ "Інструментсервіс", ТОВ "Арсант", ТОВ "Промтехконтракт", ФГ "Південь" та розрахунку за поставленні товари (послуги), про відсутність податкових накладних, підтверджуючих право на податковий кредит по взаємовідносинам з названими підприємствами та ПП "Альтагро", впродовж січня 2007 року - жовтня 2009 року безпідставно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 1 323 764,00 грн. по непідтвердженим податковим накладним та не проведеним у дійсності операціям придбання у цих підприємств.

Діючи в порушення вимог законодавства, бажаючи уникнути виконання обов'язків перед бюджетом України, усвідомлюючи і передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді несплати податку та ненадходження до бюджету грошових коштів, бажаючи їх настання, шляхом заниження об'єкту оподаткування - безпідставного включення до складу податкового кредиту в 2007-2009 роках сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними, ОСОБА_1 умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 1323764 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 21.05.2013 р. у справі № 2114/10386/12 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності по ст. ст. 366 ч. 2, 212 ч. 2 КК України, застосувавши до нього п. "в" ст. 1 Закону України від 08.07.2011 р. "Про амністію в 2011 році" та закрито кримінальну справу за нереабілітуючими підставами. Постанова суду набрала законної сили 28 травня 2013 р.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч.4 ст. 72 КАС України в редакції чинній на момент розгляду справи).

Таким чином, вирок в кримінальній справі підтверджує, що ОСОБА_1, як громадянин та керівник підприємства, умисно ухилився від сплати податків, однак він не має преюдиційного значення для кваліфікації дій (їх правомірності або не правомірності) юридичної особи при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Предметом судового розгляду є правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, які не мають прямого зв'язку з правомірністю дій керівника позивача.

Спірні відносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент здійснення правовідносин), Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (чинного на момент здійснення правовідносин) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно висновку експерта від 16.11.2012 р. № 2598 по кримінальній справі висновки акта ДПІ у м. Херсоні № 3730 (про перевірку ПП "Серпень-2003") щодо безпідставного внесення ПП "Серпень-2003" до податкових декларацій з ПДВ сум податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Інструментсервіс", ТОВ "Арсант", ТОВ "Промтехконтракт", ФГ "Південь" та ПП "Альтагро" за період з 01.01.2007 р. по 31.10.2009 р. підтверджено на суму 1 323 764 грн.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч.1 ст.69 КАС України).

Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі (ч.5 ст.82 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.1,2 ст.86 КАС України).

Тобто при розгляді адміністративної справи суд, керуючись ст.81 КАС України, призначає експертизу для з'ясування певних обставин в межах адміністративної справи. Експертиза в межах кримінальної справи мала інший характер та інше коло питань для дослідження, а тому суд керуючись ч.1,2 ст.86 КАС України не приймає до уваги її висновків та застосовує в даному випадку ч.5 ст.82 КАС України.

Преамбула до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», визначає що цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі) (абз.2 ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»)

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства (ч.15 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року затверджено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», який був чинним на момент оформлення результатів позапланової перевірки (далі - Порядок№327). Даним наказом не встановлено підстав для не прийняття податкових повідомлень-рішень, не передбачено таких підстав і в Законі Україні «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Посилання позивача, в частині визначення податкових зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями до набрання законної сили рішенням суду у кримінальній справі, оскільки перевірка, за наслідками якої були прийняті ці рішення, проведена на підставі постанови слідчого в межах досудового слідства у кримінальній справі, на норми Податкового кодексу України є помилковими.

Оформлення результатів позапланової перевірки здійснювалось в 2010 році, а вступ у дію Податкового кодексу України відбувся 01 січня 2011 року.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд при дослідженні обставин звертає увагу на реальність здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. Підтвердженням даних податкового обліку необхідно вважати лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує :

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для з'ясування зазначених обставин суд перевіряє доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ "Інструментсервіс", ТОВ "Арсант", ТОВ "Промтехконтракт", ФГ "Південь" та ПП "Альтагро".

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів (ч.6 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч.5,6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством (ч.9 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства (ч.1 ст.11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З досліджених матеріалів кримінальної справи судом встановлено, що 13 липня 2010 року проведено виїмку документів по операціям з ТОВ "Інструментсервіс", ТОВ "Арсант", ТОВ "Промтехконтракт", ФГ "Південь" та ПП "Альтагро".

Серед вилучених документів картки рахунків «обороти за період», оборотні сальдові відомості «Замовлення за …», податкові накладні, які стосуються господарських операцій з ПП «Альтагро». Наведене дає підстави для висновку, що договори, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, інші документи пов'язані з транспортуванням товару та його навантаженням-розвантаженням у позивача не вилучались. Предметом даних господарських операцій були зернові та масляні культури, а обсяг (наприклад 06 липня 2009 року видаткова накладна №РН-0000003 товар соняшник кількість 100 тон) передбачав перевезення їх вантажним транспортом на певне місце зберігання. Однак жодних договорів оренди, найма вантажного транспортного засобу інших обов'язкових для таких господарських операцій первинних документів позивач суду не надав.

Серед вилучених документів податкові накладні, оборотні сальдові відомості «Замовлення за …», які стосуються господарських операцій з ФГ «Південь». Наведене дає підстави для висновку, що договори, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, інші документи пов'язані з транспортуванням товару та його навантаженням-розвантаженням у позивача не вилучались. Предметом даних господарських операцій була сільськогосподарська продукція, а обсяг передбачав перевезення їх вантажним транспортом на певне місце зберігання. Однак жодних договорів оренди, найма вантажного транспортного засобу інших обов'язкових для таких господарських операцій первинних документів позивач суду не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 травня 2005 року в справі №35/229 припинено товариство з обмеженою відповідальністю «Арсант» код ЄДРПОУ 30219454. В ЄДР міститься запис: «31.08.2005 - в стані припинення

Підстава: за судовим рішенням». Тобто товариство не ліквідовано на даний момент, а його діяльність перебуває поза межами чинного законодавства. В зв'язку з чим подальші правовідносини з товариством в 2008-2009 роках слід дослідити на предмет реальності. Предметом даних господарських операцій були зернові та масляні культури, а обсяг (наприклад 06 липня 2008 року видаткова накладна №РН-0000016 товар пшениця 3,4 класу кількість 662 тони) передбачав перевезення їх вантажним транспортом на певне місце зберігання. Однак жодних договорів оренди, найма вантажного транспортного засобу інших обов'язкових для таких господарських операцій первинних документів позивач суду не надав. До того ж видаткові накладні не містять підпису отримувача та його печатки, а тому не є належним доказом здійснення господарських операцій.

Предметом господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехконтракт» були зернові та масляні культури, а обсяг (наприклад 20 серпня 2009 року видаткова накладна №РН-0000014 товар висівки фасовані кількість 63 тони) передбачав перевезення їх вантажним транспортом на певне місце зберігання. Однак жодних договорів оренди, найма вантажного транспортного засобу інших обов'язкових для таких господарських операцій первинних документів позивач суду не надав. До того ж видаткові накладні не містять підпису отримувача та його печатки, а тому не є належним доказом здійснення господарських операцій.

Предметом господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Інструментсервіс» були зернові та масляні культури, а обсяг (наприклад 06 серпня 2008 року видаткова накладна №РН-0000017 товар пшениця 3 клас кількість 209 тон) передбачав перевезення їх вантажним транспортом на певне місце зберігання. Однак жодних договорів оренди, найма вантажного транспортного засобу інших обов'язкових для таких господарських операцій первинних документів позивач суду не надав. До того ж видаткові накладні не містять підпису отримувача та його печатки, а тому не є належним доказом здійснення господарських операцій.

Сам по собі факт виписки податкових накладних та руху грошових коштів на розрахунковому рахунку, або через касу підприємства не є доказом здійснення господарської операції в розумінні спеціального закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що господарські операції не підтверджені первинними документами, доказів здійснення господарських операцій позивач суду не надав, а наявні в матеріалах справи документи не дають підстав для протилежного висновку. За відсутності господарських операцій відсутні підстави для встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 71 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про протиправність дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 69, 71, 82, 86, 94, 122,158 - 163 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов приватного підприємства «Серпень-2003» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 8.3.3.