Рішення

від 16.10.2014 по справі 907/432/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.10.2014р. Справа № 907/432/14

За позовом приватного підприємства „Дельфін М", м. Мукачеве

ДО фірми „Modul Line s.r.o.", Mestka cast Nebojsa 19, 92401, Galanta SLOVAKIA, Словацька Республіка

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Полі-Стар", м. Мукачево

ПРО стягнення суми 10696,89 євро

(позовні вимоги викладено з урахуванням заяви позивача, поданої в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх збільшення)

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача - Радь І.І. - представник за довіреністю від 18.04.2014р.

від відповідача - не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Дельфін М", м. Мукачеве звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фірми „Modul Line s.r.o.", Mestka cast Nebojsa 19, 92401, Galanta SLOVAKIA, Словацька Республіка та до товариства з обмеженою відповідальністю „Полі-Стар", м. Мукачево про стягнення суми 1228,64євро.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2014р. порушено провадження у справі № 907/432/14 та призначено справу до розгляду на 02.06.2014р.

06.05.2014р. позивачем було подано суду заяву в порядку вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України щодо збільшення розміру заявлених позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідачів суму 10696,89євро.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2014р. дану заяву позивача прийнято до розгляду.

Судом було встановлено, що відповідач 1 - фірма „Modul Line s.r.o.", Mestka cast Nebojsa 19, 92401, Galanta SLOVAKIA знаходиться в Словацькій Республіці, у зв'язку з чим, виникла необхідність вручення відповідачу позовної заяви та ухвали суду у відповідності до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах та вимог Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 р. № 1092/5/54.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду про порушення провадження у справі від 05.05.2014р. провадження у справі було одночасно зупинено до 16 жовтня 2014 року для належного повідомлення відповідача 1 про розгляд справи та витребування необхідних для розгляду справи документів, а також зобов'язано позивача в строк до 02.06.2014 року надати господарському суду три примірники нотаріально засвідченого перекладу на словацьку мову позовної заяви з доданими до неї документами, ухвали суду про порушення провадження у справі.

Отримавши витребувані документи від позивача, Господарський суд Закарпатської області надіслав до Miniszterstvo spravodlivosti Slovenskej republiky ряд документів, а саме: прохання про надання правової допомоги з перекладом на словацьку мову всього на 2 аркушах; нотаріально звірені копії прохання про надання правової допомоги з перекладом на словацьку мову всього на 4 аркушах; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів з перекладом на словацьку мову всього на 2 аркушах; нотаріально завірені копії прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів з перекладом на словацьку мову всього на 4 аркушах; нотаріально завірена копія перекладу на словацьку мову ухвали Господарського суду Закарпатської області по справі № 907/432/14 від 05.05.2014р; нотаріально завірена копія перекладу на словацьку мову позовної заяви для вручення останніх, відповідно до вимог законодавства їх країни та у відповідності до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

Ухвалою суду від 16.10.2014р. провадження у справі було поновлено з дня призначеного судового засідання.

В засіданні суду 16.10.2014р. представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.

Відповідач 1 вимог ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів не подав, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив.

Суд констатує, що ним було виконано всі вимоги Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах для забезпечення належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Крім того, матеріали справи свідчать про направлення процесуальних документів безпосередньо на адресу відповідача 1, зазначену у позовній заяві.

З огляду на перелічені заходи, що були здійснені, суд прийшов до висновку про належне повідомлення відповідача 1 про час та місце розгляду справи.

Відповідач 2 вимог ухвали суду від 05.05.2014р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами

Відповідно до ст. 15 ГПК України спори за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження.

Пунктом 8.2 Контракту, укладеного між сторонами, погоджено, що будь-який спір, який виникає за даним Контрактом або пов'язаний з ним, Сторони вирішують шляхом переговорів. У разі неможливості дійти згоди спірне питання передається на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до п. 5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» від 31.05.2002 р. № 04-5/608 звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 12 ГПК України), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), а підсудність суду справи з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

В силу ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Угода повинна бути укладена між всіма сторонами спору. Тому, якщо позов пред'явлено до кількох відповідачів, але хоча б один із них не є стороною угоди про договірну підсудність, така угода не може бути підставою для розгляду спору за місцем, визначеним із застосуванням договірної підсудності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, в тому числі, неналежним виконанням відповідачем 2, як поручителем, Договору поруки від 10.09.2013р., який укладений на забезпечення виконання Контракту № 05/9/13 від 05.09.2013р. та просить стягнути заборгованість солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.

В свою чергу, у спірному Договорі поруки відсутня така угода сторін, як передача на розгляд і остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України всіх розбіжностей і спорів по даному Договору поруки.

Тобто, спір між двома юридичними особами резидентами України, підлягає розгляду в господарських судах України.

Оскільки до початку розгляду справи по суті сторонами не було заявлено про припинення провадження по справі, а відповідач 2 має місцезнаходження в Україні, а також враховуючи те, що арбітражне застереження, що міститься у п. 8.2 Контракту, укладеного між Приватним підприємством «Дельфін М» (Продавець) з однієї сторони Фірмою „Modul Line s.r.o.", Mestka cast Nebojsa 19, 92401, Galanta SLOVAKIA, стосується тільки спорів між вказаними сторонами та не поширює чинність на спори з іншими особами, зокрема - із Відповідачем 2, суд вважає, що даний спір може бути розглянутий Господарським судом Закарпатської області.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.10.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши прокурора та повноважних представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2013 року між Приватним підприємством «Дельфін М» (Продавець) з однієї сторони Фірмою „Modul Line s.r.o.", Mestka cast Nebojsa 19, 92401, Galanta SLOVAKIA (Покупець) - з іншої сторони укладено Контракт № 05/9/13

(далі - Контракт).

Відповідно до п.1.1 Контракту Продавець зобов'язується продати, а Покупець прийняти та оплатити кутник картонний захисний (надалі - Товар). Пунктом 1.2. Контракту встановлено, що загальна сума контракту становить 500000 Євро.

Пунктом 2.2. Контракту передбачено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями по замовленням Покупця. Згідно п.2.2. Контракту поставка Товару здійснюється на умовах РСА зі складу в м. Мукачево в редакції „Інкотермс-2000".

Відповідно до пункту 2.3. Контракту датою виконання обов'язку по строкам поставки є дата фактичного відвантаження Товару.

Покупець здійснює оплату в ЄВРО шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Позивач на виконання Контракту від 05.09.2013 року поставив Відповідачу 1 продукцію, а саме кутник картонний, відповідно до Рахунку INVOICЕ №8 від 16.01.2014р. на загальну суму 6928,50 Євро, міжнародної товарно-транспортною накладної №001995 від 16.01.2014р. та митної декларації № 305090000/2014/000596. Окрім того, на виконання Контракту від 05.09.2013 року Позивач також поставив Відповідачу 1 продукцію, а саме кутник картонний, відповідно до Рахунку INVOICЕ №9 від 05.02.2014 року, Продавцем відвантажено товару на загальну суму 9468,25 Євро, міжнародної товарно-транспортною накладної №001881 від 05.02.2014р. та митної декларації №305090000/2014/001757

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 10696,89 Євро

З огляду на вказане, обґрунтованим та доведеними є твердження позивача щодо поставки ним на користь відповідача 1 Товару.

10 вересня 2013 року між позивачем (Кредитор) і товариством з обмеженою відповідальністю «ПОЛІ-СТАР» (Поручитель) було укладено Договір поруки. Згідно з цим Договором Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань Фірми „Modul Line s.r.o.", що є юридичною особою за законодавством Словацької Республіки (місцезнаходження: 92401 Galanta, Slovakia, ICO 36615285, IC DPH 2022207495) (далі - Боржник), що виникли та виникнуть із Контракту №05/9/13 від 05.09.2013 (з наступними змінами), укладеного між Кредитором та Боржником (далі - Основний договір), в тому числі зобов'язань по оплаті поставленого товару, зобов'язань по сплаті неустойки, 3% річних та інфляційних витрат.

Відповідно до п.1.2. Договору поруки Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання Боржником за Основним договором та є солідарним Боржником з моменту підписання цього Договору на суму що не перевищує 150000грн.

Згідно із п. 3.1 Договору поруки у разі порушення Боржником зобов'язання за Основним договором Поручитель зобов'язується самостійно виконати зобов'язання Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк сім календарних днів з моменту отримання вимоги від Кредитора.

Позивачем 10.04.2014р. вручено Відповідачу 2 вимогу про виконання Контракту № 05/9/13 від 05.09.2013 року у сумі 10696,89 Євро, однак зазначена вимога залишилась без відповіді та реагування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, в тому числі, неналежним виконанням відповідачем 2, як поручителем, Договору поруки від 10.09.2013р., яка укладена на забезпечення виконання Контракту № 05/9/13 від 05.09.2013р. та просить стягнути заборгованість солідарно з відповідача 1 та відповідача 2.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності з частиною першою статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Із частини другої та третьої статті 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», вбачається, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (частина перша статті 44 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Згідно листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. «Про узагальнення судової практики вирішення господарськими судами окремих категорій спорів за участю нерезидентів», відзначено, що при вирішенні спорів, пов'язаних з неналежним виконанням договірних зобов'язань, слід приймати до уваги відповідні норми Закону України «Про міжнародне приватне право» і Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Таким чином, застосуванню до спірних правовідносин підлягає право за місцезнаходженням продавця, яким є позивач у справі. Оскільки місцезнаходженням позивача є Україна, то застосуванню підлягає законодавство України.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу та поставки товару на підставі Контракту, згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, частини 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Обов'язок покупця оплатити повну вартість поставленого йому товару, випливає також із змісту ст.ст. 53 та 59 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (є чинною для України 01.02.1991 року), якими передбачено обов'язок покупця оплатити вартість товару та прийняти поставку.

Таким чином, строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого товару настав та підлягав виконанню.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем, поставленого йому товару загальною вартістю 10696,89 євро. Відповідач 1 доказів на спростування доводів позивача не подав, заперечень з цього приводу не висловив.

За таких обставин, позов щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості за Контрактом є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягає до задоволення.

Щодо вимог, які стосуються відповідача 2, суд зазначає наступне.

Між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем 2 (Поручитель) було укладено договір поруки від 01.02.2012р. № 1 (далі договір поруки), згідно з яким Відповідач 2 взяв на себе обов'язок відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Відповідача 1 (Боржник), що виникли з контракту № 05/9/13 від 05.09.2013р.

Згідно з п. 4.1 договору поруки у разі невиконання Боржником своїх зобов'язань щодо оплати товару поставленого за Контрактом Кредитор має право протягом десяти днів звернутися з вимогою про виконання таких зобов'язань до Поручителя. Пунктом п.3.1. договору поруки передбачено обов'язок Поручителя виконати за Боржника зобов'язання у вигляді оплати Товару поставленого Кредитором Боржнику у відповідності до контракту у семиденний строк з дня отримання вимоги від Кредитора.

10.04.2014р. Позивачем вручено вимогу про виконання контракту № 05/9/13 від 05.09.2013р. відповідачу 2, яка була залишена відповідачем 2 без розгляду та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою тільки 10.04.2014р., тобто після встановленого у договорі поруки строку звернення.

Позивач не надав суду доказів того, що він звертався до відповідача 2 з відповідними вимогами протягом строку встановленого у п. 4.1 договору поруки, та у зв'язку з чим зобов'язання поручителя, які випливали з укладення та виконання таких договорів, вважаються припиненими та позивачем не спростованими.

Враховуючи викладені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 суми 10696,89 євро заборгованості по оплаті за контрактом № 05/9/13 від 05.09.2013р. є обґрунтованими, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи і підлягають задоволенню, а у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 слід відмовити у зв'язку із припиненням зобов'язань відповідача 2 за договором поруки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача 1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фірми „Modul Line s.r.o.", Mestka cast Nebojsa 19, 92401, Galanta SLOVAKIA, Словацька Республіка на користь приватного підприємства „Дельфін М" (89600, м. Мукачеве, вул. Підопригори, 5, кв. 108, код ЄДРПОУ 34434003) суму 10696,89 євро, а також суму 3372,52грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

3. В задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено 03.11.2014р.

Суддя О.Ф. Ремецькі