ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/22233/14 30.10.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект"
до приватного підприємства "Регістр"
про стягнення 25 792,82 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники сторін:
Від позивача Гармаш М.Г.(дов. від 07.03.2014)
Від відповідача не прибув
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договору оренди №60-Ар від 22.11.2010 в розмірі 25 792,82 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2014 порушено провадження у справі №910/22233/14 та призначено до розгляду на 30.10.2014.
Представник позивача з'явився в судове засідання 30.10.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.
Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 30.10.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
Ухвала суду від 17.10.2014 отримана відповідачем 24.10.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 04655 0359816 0(в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
22.11.2010 між товариством з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект" (надалі позивач, за договором - орендодавець) та приватним підприємством "Регістр" (надалі відповідач, за договором - орендар) було укладено Договір №60-Ар (надалі Договір). За формою і змістом даний договір відповідає вимогам, які Цивільний кодекс України ставить до договору оренди.
На підставі Договору оренди № 60-Ар від 22.11.2010 та Акту приймання-передачі майна від 22.11.2010, Позивач надавав в тимчасове користування (оренду) Відповідачу складські приміщення загальною площею 220,0 кв.м., розташовані у будівлі №130 цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Віскозна, 17.
За узгодженням сторін (п. 3.1. зазначеного Договору) щомісячна плата за використання майна в порядку передбаченому договором та додатковими угодами до нього складала у цілому - 11 000,00 грн./місяць з урахуванням ПДВ. Крім того, на Відповідача згідно п. 3.8.1. Договору була покладена компенсація витрат, пов'язаних з забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією та опаленням, водопостачанням, водовідведенням, вивозу сміття та інші комунальні послуги.
Згідно п.п. 3.5., 3.7. Договору Оплата здійснювалась шляхом виставлення до настання кожного п'ятого числа кожного поточного місяця Позивачем рахунків-фактури, які Відповідач отримував під розпис або згідно п. 3.4. отримував рекомендованим листом. Зазначені обставини свідчать про беззаперечний факт отримання рахунків Відповідачем, а їх часткова сплата - про їх підтвердження.
Термін дії зазначеного договору закінчився 01.11.2013, але Відповідач не зробив заяви, щодо припинення або зміни умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору. Таким чином згідно ст. 284 п.4 Господарського кодексу України Договору оренди № 60-Ар від 22.11.2010 вважався продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.
Згідно п. 7.1 Договору дострокове розірвання договору може бути здійснено за письмовою згодою сторін або може бути розірваний в односторонньому порядку за вимогою однієї із сторін із письмовим попередженням іншої сторони не пізніше, ніж за два календарних місяця до дати розірвання договору. Відповідач звернувся до Позивача з вимогою про розірвання Договору з 01.04.2014 (лист Вих. № 14 від 25.03.2014, який Позивач отримав 31.03.2014), але остаточне звільнення орендованого приміщення було здійснене лише у кінці квітня 2014 р. При цьому, як свідчать матеріали справи, Відповідач відмовився підписати Акт повернення майна (складських приміщень), і в зв'язку з цим Акт повернення майна був підписаний за участю власника зазначених приміщень.
Станом на день розгляду справи неоплаченими (та/або частково оплаченими) є наступні документи: _
Назва документаНомер документаДата проведення операціїСума (грн.) Рахунок-фактура на оплату оренди за лютий 2014 р. від 04.02.2014 р‚.СФ-0228/25 28.02.2014 11 000,00 Рахунок-фактура на оплату комунальних послуг за лютий 2014 р. від 28.02.2014 р.СФ-0228/122 31.03.2014 352,78 Рахунок-фактура на оплату оренди за березень 2014 р. від 03.03.2014 р.СФ-0331/25 31 03.2014 11 000,00 Рахунок-фактура на оплату комунальних послуг за березень 2014 р. від 03.04.2014 р.СФ-331/162 31.03.2014 328,57 Рахунок-фактура на оплату оренди за квітень 2014 р. від 01.04.2014 р.СФ-0430/24 30.04.2014 11 000,00 Рахунок-фактура на оплату комунальних послуг за квітень 2014 р. 07.05.2014СФ-0430/164 30.04.2014 670,09
Суд зазначає, що дата проведення операції - це день проведення бухгалтерської операції по закриттю звітного періоду, а саме надання послуг Відповідачу та не є датою необхідної оплати, оскільки договором передбачено дату необхідної сплати послуг - до 10 числа кожного місяця. (Залежно від вихідних днів). Відповідно до умов Договору, до 5-го числа виставляється рахунок, на сплату якого дається 5 банківських днів.
Таким чином за лютий-квітень Відповідачу були надані послуги оренди та комунальні послуги на загальну суму 34 351,44 грн., але оплата була здійсненна лише частково на загальну суму 10 030,22 грн. і заборгованість з орендної плати та комунальних послуг складає 24 321,22 грн. (відомості про взаєморозрахунки додані позивачем).
Розрахунок позову було сформовано з початку систематичної дебіторської заборгованості і по дату подання цього позову. Відтак сума сальдо у розмірі 1 322,56 грн. утворилось внаслідок несистематичних та нерівних оплат Відповідача, як до початку виникнення перед Позивачем систематичної заборгованості так і продовж всього оспорюваного періоду, і вважається неоплаченим боргом за лютий 2014 р. Платежі за послуги оренди та комунальні послуги за березень 2014 р. та квітень 2014 р. не були оплачені Відповідачем взагалі.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу Відповідача претензійний лист (досудове попередження) вих. № 1/0245-юр від 21.05.2014 (копія поштового реєстру додана до матеріалів справи) з пропозицією про погашення у встановлений термін заборгованості за надані послуги. Однак Відповідач на вказаний документ офіційної письмової відповіді не надав, розрахунків не провів .
Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за отримані послуги складає на день розгляду справи - 24 321,22 грн.
Отже, позивачем свої зобов'язання за договором оренди були виконані у відповідності до умов договору.
Проте, відповідач в порушення умов договору не оплатив орендну плату і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 24 321,22 грн.
Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.
Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Твердження відповідача про те, що акт звірки розрахунків підписаний особами посадове ставище яких не вказано, доказів передачі в користування орендованих приміщень позивач не надав, відсутні факти користування орендованими приміщеннями, тощо, спростовуються наявними матеріалами справи, зокрема підписаним відповідачем та скріпленим його печаткою актом звірки розрахунків. Той факт що позивач не подав ордери на заселення мешканців гуртожитку не спростовує факт проживання тих же мешканців у кімнатах наданих позивачем, що знову ж таки підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014.
За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 24 321,22 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 201,11 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 201,11 грн. В цій частині суд задовольняє позовні вимоги.
Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у відповідності з п. 6.3 договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 6.3. договору, яка складає 1270,49 грн.
Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 1270,49 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект" задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства "Регістр" (04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд. 27/29, код ЄДРПОУ 23394013) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, код ЄДРПОУ 33595989) основну заборгованість в сумі 24 321 (двадцять чотири тисячі триста двадцять одна) грн. 22 коп., пеня в розмірі 1270(одна тисяча двісті сімдесят) грн. 49 коп., три відсотки річних в сумі 201(двісті одна) грн. 11 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 03.11.2014
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2014 |
Оприлюднено | 06.11.2014 |
Номер документу | 41177688 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головатюк Л.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні