Рішення

від 29.10.2014 по справі 910/20673/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20673/14 29.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Експрес Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна»

про стягнення 440 732,40 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко М.М. - довіреність №19-08/14 від 19.08.2014 року;

від відповідача: Паламаренко Д.А. - довіреність №03-09/14 від 30.09.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Експрес Україна» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна» про стягнення 440 732,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати 50% вартості продукції згідно умов Договору поставки №05-06/14 від 05.06.2014 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 440 732,40 грн. - заборгованості, 8 814,65 грн. - судового збору.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29.10.2014 року.

В судовому засіданні 29.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 29.10.2014 року представник відповідача визнав позовні вимоги.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 29.10.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Експрес Україна» (далі по тексту - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна» (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №05-06/14 (далі по тексту - Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію, визначену у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується «Продукція»), а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, викладеним у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість Продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні Покупця або узгоджується Сторонами у відповідних додатках.

Відповідно до п. 2.2. Договору, фактична кількість, асортимент та розфасування Продукції, що підлягає поставці Покупцеві, вважається узгодженим Сторонами в момент отримання Постачальником попередньої оплати згідно умов Договору або в момент підписання відповідних Додатків до Договору.

Відповідно до п. 7.7. Договору, оплата за партію Продукції, яка підлягає поставці відповідно до прийнятого Постачальником до виконання замовлення Покупця, здійснюється наступним чином:

- 50 % вартості партії Продукції сплачується Покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого Постачальником рахунку протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати підписання Договору;

- 50 % вартості партії Продукції сплачується Покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання Покупцем відповідної партії Продукції.

Згідно Додатку №1 до Договору та рахунку-фактури №85 від 05.06.2014 року вартість продукції становить 881 464,80 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти оплати вартості 50% продукції, відповідно до умов Договору (п.7.7. Договору), у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 440 732,40 грн.

Листами від 25.08.2014 року вих. №2 та від 25.09.2014 року вих. №2 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу в розмірі 440 372,40 грн. на виконання п. 7.7. Договору.

Листом від 01.09.2014 року вих. №1 відповідач повідомив позивача, що в зв'язку з акуратною фінансово-економічною ситуацією на підприємстві відповідач не має змогу виплатити 440 372,40 грн.

Суду не надано жодних доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості в розмірі 440 372,40 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до т.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача 50% вартості продукції, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 440 372,40 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач визнав позовні вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 440 732,40 грн. - заборгованості, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Січер-Україна» (02002, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕЛЯБІНСЬКА, будинок 5-Б, квартира 31, код ЄДРПОУ 38133484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграф-Експрес Україна» (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 120, код ЄДРПОУ 38519153) 440 732 (чотириста сорок тисяч сімсот тридцять дві) грн. 40 коп. - заборгованості, 8 814 (вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 65 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 03.11.2014 року.