Ухвала

від 30.10.2014 по справі 826/10711/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10711/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожмашкомплект" на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожмашкомплект" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.04.2014 року №799/26-53-22-01-21-32957506 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Капексбуд», прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.05.2014 року №0002082201 та №0002092201, які позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2014 року у задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач, зареєстровано як юридичну особу від 27.12.2011 (дата первинної реєстрації 04.06.2004 року) №10677770010017471, ідентифікаційний код юридичної особи 32957506, відповідно до довідки з ЄДРПОУ. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту.

На час розгляду справи позивача зареєстровано як платник податку на додану вартість з 01.10.2012 року, індивідуальний податковий номер 329575026532, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200064882.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пожмашкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Капексбуд», в результаті чого складено акт перевірки від 17.04.2014 №799/26-53-22-01-21-32957506.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення: - пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в зальній сумі 22721 грн.; - п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 23917 грн.; - пп.1.2 п.1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.16 п.2, пп.3.2 п.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 12.05.2014 №0002092201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 28401,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 22721,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5680,00 грн.; - від 12.05.2014 №0002082201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 23917,00 грн..;

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України, платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «Пожмашкомплект» та ТОВ «Капексбуд» з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, за відсутності факту реальності господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Пожмашкомплект» (замовник) та ТОВ «Капексбуд» (виконавець) укладено договір на виконання робіт від 01.03.2013 №103/13, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням (замовленням) замовника надати послуги з маркетингу та передпродажної підготовки пристроїв вогнегасних водопінних аерозольних FireBuster ємністю 500 мл (надалі вогнегасний пристрій) в кількості 20000 од., в порядку та на умовах, визначених цим договором.

До договору надано додаток до нього від 01.03.2013 №1, рахунки-фактури від 05.04.2013 №0405/1, від 08.04.2013 №0408/1, від 13.05.2013 №0513/1, від 03.06.2013 №0603/1, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.04.2013 №0405/1, від 08.04.2013 №0408/1, від 13.05.2013 №0513/1, від 03.06.2013 №0603/1.

На ім'я позивача спірним контрагентом виписані податкові накладні від 05.04.2013 №46, від 08.04.2013 №58, від 13.05.2013 №26, від 03.06.2013 №24.

Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом, вказано на висновки акту від ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 №557/26-54-22-2/38510737 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Капексбуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з лютого 2013 року по серпень 2013 року». Відповідно до даного акту спірний контрагент відсутній за місцезнаходженням. Також вказано на те, що у підприємства відсутня будь-яка інформація про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично у ТОВ «Капексбуд» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, відповідач посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_2, який є директором та головним бухгалтером ТОВ «Капексбуд». ОСОБА_2 пояснив, що підприємство було створене ним за грошову винагороду та обов'язки директора він не виконував, фінансові, господарські, бухгалтерські та податкові обов'язки директора він не підписував, товари, роботи, послуги від імені ТОВ «Капексбуд» не набував та не реалізовував.

Беручи до уваги надані заперечення відповідача, що спірний контрагент не здійснював господарської діяльності та директор цього спірного контрагента є тільки номінальними, враховуючи, що надані первинні документи бухгалтерського обліку підписані саме директором ОСОБА_2, а отже податкові накладні та інші первинні документи, якими підтверджується товарність господарських операцій не можуть бути належними доказами реальності вчинення цих господарських договорів.

Вказана позиція співпадає із висновками викладеними у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 у справі №21-42l, в якій встановлено, якщо податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб які заперечують свою участь у створенні та діяльності таких товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

Яу вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження дійсного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Капексбуд», до матеріалів справи не надано наступних доказів.

Відповідно до п.2.1 договору від 01.03.2013 №103/13, виконавець надає замовнику послуги: - розробка та виготовлення фірмової кольорової етикетки (наклейки) FireBuster на паперовій основі з ламінуванням у кількості 20000 одиниць; - провести наклеювання етикеток на вогнегасні пристрої; - провести маркування та пакування вогнегасних пристроїв в транспортну тару.

Однак, до суду не надано підтвердження, що саме спірний контрагент виконував розробку та виготовлення цих етикеток. Крім цього, не надано жодних документів на підтвердження яким чином виконувалось наклеювання на вогнегасні пристрої, якими особами та на яких об'єктах. Також, не надано актів прийому-передачі вогнегасників ТОВ «Капексбуд» для проведення робіт та довіреностей уповноважених осіб. Суд не бере до уваги довіреності, які надані позивачем до матеріалів справи, оскільки з них не вбачається, що вказані особи дійсно є працівниками ТОВ «Капексбуд».

Крім цього, до суду не було надано підтвердження, що між сторонами проводився розрахунок.

Не викликає сумнівів те, що ТОВ «Пожмашкомплект» було здійснено виготовлення фірмових етикеток, однак, що ці послуги дійсно виконувались спірним контрагентом ТОВ «Капексбуд» відповідно до договору від 01.03.2013 №103/13 суду не доведено.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «Пожмашкомплект» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 12.05.2014 року №0002082201 та №0002082201.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожмашкомплект" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 листопада 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 30 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.