Ухвала

від 21.10.2014 по справі 826/6951/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6951/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.06.2014 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві до відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати дії заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови від 17.04.2014 ВП № 429987903 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) неправомірними; скасувати постанову заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 17.04.2014 ВП № 429987903; зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2014 у справі № 826/17887/13-а.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 15.01.2013 позивачем на підставі акта перевірки № 227/17-5/37003520 від 28.12.2012, прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013 № 0000491705, яким приватному підприємству «Світ фурнітури» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на загальну суму 510, 00грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 0,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 510, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2014 у справі № 826/17887/13-а позов задоволено, та стягнуто з приватного підприємства «Світ фурнітури» (код ЄДРПОУ 37003520, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В) податкову заборгованість за штрафними (фінансовими) санкціям з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 (п'ятсот десять) грн. на рахунок 33112340700007, одержувач УДКСУ у Печерському районі ГУ ДКСУ у місті Києві, код ЄДРПОУ 38004897, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, код платежу 11010100.

13.03.2014 на виконання даної постанови Окружним адміністративним судом міста Києва було видано виконавчий лист.

Постановою від 17.04.2014 (ВП № 429879003), винесеною заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві було відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/17887/13-а, виданого 13.03.2014 Окружним адміністративним судом м. Києва у справі про стягнення з ПП «Світ фурнітури» (код ЄДРПОУ 37003520) на користь держави суми податкового боргу у розмірі 510, 00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач під час винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що в випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Разом з тим, відповідно до положень статті 41 ПК України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу другого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, при цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно в розглядуваних випадках немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, а саме Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.

Більш того, як вбачається з виконавчого листа № 826/17887/13-а, що виданий Окружним адміністративним судом м. Києва 13.03.2014, стягувачем є орган доходів і зборів - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, предметом рішення, яке на думку позивача підлягає примусовому виконанню, є стягнення коштів, тобто податкового боргу, відповідно для вказаного судового рішення передбачений окремий порядок виконання без залучення органів державної виконавчої служби, оскільки така процедура є самостійною, яка регулюється Податковим кодексом України.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за підвідомчістю виконання рішення.

Як вірно зазначено відповідачем, підвідомчість це певне коло питань, розгляд і вирішення яких віднесено законодавством до компетенції тих чи інших органів держави (установ, відомств) або громад, організацій. Значення підвідомчості полягає у тому, що вона дає змогу розмежувати компетенції різних органів (наприклад органів виконавчої влади, суду, прокуратури тощо) і встановлювати характер та межі розв'язання відповідних справ (спорів).

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу та у відкритті виконавчого провадження № 429987903 винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2014.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.