Рішення

від 03.11.2014 по справі 903/1042/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 листопада 2014 р. справа №903/1042/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Держава Плюс ЛТД", м. Луцьк

про стягнення 17 342 грн. 31 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль О.Ф. - представник (дов. від 31.07.2014р.)

від відповідача: не з'явились

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Держава Плюс ЛТД" 17 373,65 грн., в тому числі 11 442,24 грн. заборгованості по оплаті відпущених на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №11/14 від 14.01.2014р. в січні місяці 2014 року товарів (алкогольних напоїв), 1 121,86 грн. пені (за період з 01.02.2014р. по 01.08.2014р.) та 1 025,93 грн. штрафу в розмірі 7% від суми боргу, котра існувала у боржника у період з 16.02.2014р. по 13.04.2014р., нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та не проведення у встановлені строки належних розрахунків по оплаті товарів, 1 947,85 грн. збитків, завданих інфляційними процесами (за період з 01.02.2014р. по 20.10.2014р.) та 1 835,77 грн. двадцяти відсотків річних (за період з 01.02.2014р. по 20.10.2014р.), нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 9.2 договору поставки від 14.01.2014р.

Ухвалою суду від 20.10.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні, зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного вирішення спору по суті, визнано обов'язковою явку в судове засідання уповноваженого представника позивача.

Присутня в судовому засіданні представник позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи, пред'явлені до відповідача позовні вимоги зменшує (клопотання №187 від 03.11.2014р.- а.с. 27), поруч із стягненням з боржника 11 442,24 грн. основної заборгованості, 1 025,93 грн. штрафу, 1 947,85 грн. інфляційних нарахувань та 1 835,77 грн. двадцяти відсотків річних, просить суд стягнути з ТОВ "Держава Плюс ЛТД" зменшену суму пені 1 090,52 грн. (за період з 01.02.2014р. по 28.07.2014р.), що загалом становить 17 342,31 грн., також просить суд покласти на ТОВ "Держава Плюс ЛТД" обов'язок відшкодування ТОВ "Баядера Логістик" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду витрат.

В обґрунтування позову на зменшену суму 17 342,31 грн. представник позивача посилається на укладення між сторонами договору поставки, відпуск позивачем згідно умов угоди відповідачу товарно-матеріальних цінностей, їх отримання товариством "Держава Плюс ЛТД" та не проведення розрахунків по оплаті товару в порядку та розмірах, визначених угодою, існування у боржника заборгованості в розмірі 11 442,24 грн., нарахування у зв'язку з цим сум пені, штрафу, інфляційних та відсотків річних. Заборгованість відповідача в розмірі 11 442,24 грн. станом на день розгляду справи судом підтверджується позивачем шляхом надання довідки від 03.11.2014р. №186 (а.с. 28).

Також представник позивача повідомила суд про те, що станом на день розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" змінило своє місцезнаходження, відтак з посиланнями на виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №753919 (а.с. 43-44) засвідчила, що юридичною адресою товариства є 02088, м. Київ, вул. Леніна, 42.

Розглянувши клопотання позивача щодо зменшення позовних вимог в частині стягнення суми пені, суд вважає, що відповідна заява сторони є підставною та підлягає до задоволення, у зв'язку з чим спір слід вирішувати виходячи із нової загальної ціни позову, котра становить 17 342,31 грн.

При цьому судом було враховано, що передбачені ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідачем всупереч вимогам суду не було представлено витребуваних документів та письмових пояснень, не направлено в судове засідання свого представника, хоча про день та час розгляду справи в суді сторона повідомлялась належним чином.

Судом засвідчується, що примірник ухвали про порушення провадження у справі направлявся відповідачу рекомендованою кореспонденцією за визначеною позивачем у позовній заяві та відображеною безпосередньо боржником у підписаному між сторонами договорі поставки №11/14 від 14.01.2014р. юридичною: м. Луцьк, вул. Федорова, 3/78, адресою ТОВ "Держава Плюс ЛТД" та був повернутий до суду без вручення адресату з підстав "за закінченням терміну зберігання" (конверт поштової кореспонденції із його вмістом - а.с. 21-23).

Також з метою належного повідомлення відповідача про день та час розгляду справи судом примірник ухвали про порушення провадження у справі направлявся рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою місця проживання директора ТОВ "Держава Плюс ЛТД" Голубчука Віталія Васильовича (АДРЕСА_1). Однак, зазначена ухвала також була повернута до суду без вручення адресату з підстав "за закінченням терміну зберігання" (конверт поштової кореспонденції із його вмістом - а.с. 24-26).

Викладені обставини свідчать про повне виконання судом свого обов'язку щодо належного повідомлення сторони у справі (відповідача) з приводу здійснення судового розгляду справи за її участю.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що у відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Наданим ТОВ "Баядера Логістик" витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.10.2014р. (а.с. 17-18) підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Держава Плюс ЛТД" з кодом ЄДРПОУ 38911979 зареєстроване в якості юридичної особи за адресою: м. Луцьк, вул. Федорова, 3/78, в стані припинення юридичної особи чи у процесі провадження у справі про банкрутство не перебуває.

Присутня в судовому засіданні представник ТОВ "Баядера Логістик" стосовно розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечила.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ: 14 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Держава Плюс ЛТД" (Покупець) було укладено договір поставки №11/14 (а.с. 10) згідно з умовами котрого ТОВ "Баядера Логістик" було взято на себе зобов'язання щодо передачі у власність відповідачу товарів (алкогольних напоїв) у визначених між сторонами асортименті та кількості, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Держава Плюс ЛТД", в свою чергу, зобов'язання щодо прийняття товару та здійснення його оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов договору позивачем в січні місяці 2014 року було відпущено, а ТОВ "Держава Плюс ЛТД" прийнято, товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 14 656,14 грн., в тому числі: згідно видаткової накладної №1654/1499 від 15.01.2014р. (а.с. 11) товарів на суму 9 981,54 грн., згідно видаткової накладної №1842/1520 від 16.01.2014р. (а.с. 12) товарів на суму 1 225,80 грн., згідно видаткової накладної №1891/1778 від 16.01.2014р. (а.с. 13) товарів на суму 3 448,80 грн.

На вимогу господарського суду представником позивача в судовому засіданні було надано для огляду оригінали зазначених договору поставки та видаткових накладних.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначені вище видаткові накладні на відпуск ТОВ "Баядера Логістик" відповідачу товару та його отримання ТОВ "Держава Плюс ЛТД" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки №11/14 від 14.01.2014р. господарських операцій.

Пунктом 6.1 договору поставки від 14.01.2014р. було визначено обов'язок Покупця здійснити оплату отриманих товарів в повному обсязі впродовж чотирнадцяти календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому між сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

За таких обставин з врахуванням дати отримання відповідачем товару та з врахуванням перебігу чотирнадцяти календарних днів з моменту його отримання Покупцем, суд вважає, що оплата товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Держава Плюс ЛТД" мала бути здійсненою у наступні граничні строки:

- товари, відпущені згідно видаткової накладної №1654/1499 від 15.01.2014р. на суму 9 981,54 грн. підлягали до оплати впродовж періоду з 15.01.2014р. по 28.01.2014р., заборгованість по оплаті виникає з 29.01.2014р.;

- товари, відпущені згідно видаткової накладної №1842/1520 від 16.01.2014р. на суму 1 225,80 грн. та згідно видаткової накладної №1891/1778 від 16.01.2014р. на суму 3 448,80 грн. підлягали до оплати впродовж періоду з 16.01.2014р. по 29.01.2014р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 30.01.2014р.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Держава Плюс ЛТД" взяті на себе згідно договору №11/14 від 14.01.2014р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеного товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість в повному об'ємі не оплатило у зв'язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом заборгувало ТОВ "Баядера Логістик" 11 442,24 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 11 442,24 грн. включає в себе загальну вартість товарів, відпущених згідно видаткових накладних №1654/1499 від 15.01.2014р., №1842/1520 від 16.01.2014р., №1891/1778 від 16.01.2014р. 14 656,14 грн. за мінусом вартості повернутих товарно-матеріальних цінностей (накладна на повернення від 14.04.2014р. на суму 933,90 грн. та розрахунок №1419/32 від 14.04.2014р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної - а.с. 40, 41), а також за мінусом проведених оплат в розмірі 2 280 грн. (докази оплати - платіжні документи - а.с. 30-39.

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до суду з позовом про примусове стягнення існуючої суми боргу. При цьому позивачем до розміру позовних вимог було включено вимоги про стягнення на його користь з боржника 1 090,52 грн. зменшеної суми пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та прострочку належних до сплати платежів (за період з 01.02.2014р. по 28.07.2014р.), 1 025,93 грн. штрафу у розмірі семи відсотків від суми заборгованості 14 656,14 грн., котра існувала у відповідача перед позивачем у період з 16.02.2014р. по 13.04.2014р., 1 947,85 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами (за період з 01.02.2014р. по 20.10.2014р.) та 1 835,77 грн. двадцяти відсотків річних, нарахованих за аналогічний період.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №11/14 від 14.01.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ТОВ "Держава Плюс ЛТД" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення основної заборгованості 11 442,24 грн.

Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем, вбачається також із долученого позивачем до матеріалів справи (а.с. 42) підписаного між сторонами акту звірки взаємних розрахунків від 31.10.2014р.

При цьому судом засвідчується, що відповідач не спростував як сам факт помилковості нарахування основного боргу, так і документально його відсутність під час розгляду справи в суді, не долучивши до матеріалів справи будь-яких платіжних документів про його повне/часткове погашення.

Судом зауважується, що проведення відповідачем часткових розрахунків та повернення товарів свідчить про визнання боржником суми основного боргу, про зазначено вище. Суд також звертає увагу на те, що в господарському процесі долучення доказів до матеріалів справи не пов'язується з особистою явкою представника сторони в судове засідання, вказані процесуальні дії не є взаємозалежними. Кожному представленому стороною доказу судом надається оцінка згідно з ст. 43 ГПК України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 7.1 договору поставки від 14.01.2014р. №11/14 сторонами було визначено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати, а у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, сплатити також штраф у розмірі семи відсотків від суми боргу.

Отже, сторони у п. 7.1 договору №11/14 від 14.01.2014р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді штрафу та пені за невиконання Покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 7.1 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав, тому сплата штрафу та пені є його договірним зобов'язанням.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ "Баядера Логістик" стосовно стягнення на його користь з відповідача 1 090,52 грн. зменшеної суми пені, нарахованої за період з 01.02.2014р. по 28.07.2014р., перевіривши методику її нарахування, суд встановив, що вказану санкцію позивачем нараховано з врахуванням умов укладеного між сторонами договору в частині порядку та строків здійснення обов'язкових платежів, дати та суми проведених часткових розрахунків, моменту виникнення тієї чи іншої суми боргу, а також положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 Господарського кодексу України. Наведені позивачем розрахунки суми пені, а відтак і відповідні вимоги, судом визнаються арифметично вірними, обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача семи відсотків штрафу в розмірі 1 025,93 грн., перевіривши підстави та методику нарахування цієї суми, судом встановлена обґрунтованість таких вимог та їх відповідність як умовам укладеного між сторонами договору поставки, так і положенням чинного законодавства України.

При цьому судом з'ясовано, що штраф в розмірі 1 025,93 грн. нараховано позивачем із суми боргових зобов'язань 14 656,14 грн. (загальна вартість відпущеного товару) у зв'язку з існуванням боргу у період з 16.02.2014р. по 13.04.2014р. відповідно до умов п. 7.1 договору поставки №11/14 від 14.01.2014р.

В даному аспекті судом також засвідчується, що відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 р. у справі №3-24гс12).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом визначається, що положеннями п. 9.2 договору поставки №11/14 від 14.01.2014р. сторонами був встановлений обов'язок Покупця за порушення грошових зобов'язань по оплаті товару сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу.

Згідно з наданими суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України та з врахуванням положень п. 9.2 договору поставки №11/14 від 14.01.2014р. при пред'явленні позову до суду було нараховано відповідачу 1 947,85 грн. суми збитків, завданих інфляційними процесами (за період з 01.02.2014р. по 20.10.2014р.), а також 1 835,77 грн. двадцяти процентів річних від простроченої суми за аналогічний період прострочки платежів.

Розглянувши позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань та процентів річних, перевіривши методику їх нарахування, суд встановив, що відповідні суми позивачем нараховано з врахуванням умов договору в частині порядку та строків здійснення обов'язкових платежів, дати та суми проведених часткових розрахунків, моменту виникнення тієї чи іншої суми боргу, положень ст. 625 ЦК України. Наведені розрахунки, а відтак і відповідні вимоги, судом визнаються арифметично вірними, обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення.

В даному аспекті судом засвідчується, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок ТОВ "Держава Плюс ЛТД".

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 11, 509, 525-527, 546, 549, 599, 625-629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Держава Плюс ЛТД" (м. Луцьк, вул. Федорова, 3/78, код ЄДРПОУ 38911979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (м. Київ, вул. Леніна, 42, код ЄДРПОУ 35871504) 11 442,24 грн. заборгованості, 1 090,52 грн. пені, 1 025,93 грн. штрафу, 1 947,85 грн. збитків, завданих інфляцією, та 1 835,77 грн. двадцяти відсотків річних, а всього 17 342,31 грн., 1 827 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

03.11.2014р.