Рішення

від 07.10.2014 по справі 910/16427/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16427/14 07.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдана"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студент"

про стягнення боргу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Петренко І.Л. (дов.№5 від 09.09.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Богдана " звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студент" про стягнення боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 порушено провадження у справі №910/16427/14 та призначено її до розгляду на 09.09.2014 року.

За наслідками судового засідання 09.09.2014, суд відклав розгляд справи на 07.10.2014 року.

19.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

03.10.2014 позивач через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надав повідомлення про здійснення розгляду справи без участі представника позивача та зауважив, що позовні вимоги підтримуються у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, зважаючи на подане до початку судового засідання 07.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю у іншому судовому процесі.

У п. 3.9.2. Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

З огляду на вищезазначене, суд зауважує, що відповідачем не надано до клопотання про відкладення жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин, що унеможливлює віднесення наведених відповідачем підстав для відкладення розгляду справи до поважних. У зв'язку із чим, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на його необґрунтованість.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдана» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студент» (покупець) укладено Угоду купівлі-продажу №749, відповідно до предмета якої продавець поставляє та передає у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним Договором.

Розділом другим Договору встановлено взаємні права та обов'язки продавця та покупця товару, зокрема, щодо обов'язку продавця постачати товар по накладних у терміни, кількості та асортименті за узгодженням сторін, та зобов'язання покупця прийняти товар за кількістю та якістю і здійснити повний розрахунок у передбачені п.6.1. Договору строки.

Так, п.6.1. Договору передбачено, що покупець повинен здійснювати розрахунки з продавцем після моменту прийому-передачі товару, але не пізніше 10 банківських днів, якщо в Додатку до цього договору не передбачено інше.

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що право власності на партію товару переходить в момент отримання останнім товару. Моментом отримання товару вважається відмітка покупця про отримання товару у видатковій накладній продавця.

У разі якщо порушення строків оплати отриманого товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення від суми боргу. (п.7.3. Договору).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено товару відповідно до товарно-транспортних накладних №НМ-1192 від 14.02.2014 на суму 6301,86 грн., №НМ-1198 від 14.02.2014 на суму 2808,10 грн., №НМ-1301 від 19.02.2014 на суму 1902,30 грн., №НМ-1734 від 07.03.2014 на суму 8666,10 грн., №НМ-1870 від 14.03.201у на суму 2081,21 грн., №НМ-2154 від 26.03.2014 на суму 2143,25 грн., тобто на загальну суму 23902,82 грн.

Як вбачається із прибуткових накладних №ПвМ-268 та №ПвМ-158, відповідач 19.02.2014 та 26.03.2014 повернув позивачу товарів на суму 71,40 грн. та 53,35 грн. відповідно.

Надалі відповідач частково розраховувався за поставлений та прийнятий ним товар, що підтверджується банківською випискою про рух коштів на поточному рахунку позивача за період з 14.02.2014 по 09.09.2014, а саме відповідачем сплачено 13625,00 грн.

У зв'язку із несплатою залишеної заборгованості у розмірі 10153,03 грн., позивач направляв відповідачу претензію №657 від 30.04.2014 із проханням погасити борг.

Як вбачається із матеріалів справи, в подальшому сторони дійшли згоди щодо розміру наявної заборгованості відповідача у розмірі 10153,03 грн. шляхом підписання обома сторонами акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2014 по 22.04.2014, який скріплений печатками обох підприємств.

Однак, оскільки відповідач так і не сплатив наявний борг, позивач звернувся із даним позовом до суду та, враховуючи порушення відповідачем прийнятих за Договором зобов'язань, додатково просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 450,43 грн. та 3% річних у розмірі 103,95 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 21.12.2012 між сторонами укладено угоду купівлі-продажу №749, за якою позивач зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних товарів на суму 23902,82 грн., оплата яких здійснена відповідачем частково.

Із наданого до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2014 по 22.04.2014, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, вбачається, що відповідач фактично визнав наявну у нього заборгованість у розмірі 10153,03 грн., проте погашення заборгованості так і не здійснив.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пункт 7.3. Договору встановлює, що у разі порушення строків оплати отриманого товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення від суми боргу.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум та строків нарахування пені у розмірі 450,43 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 103,95 грн. підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме є нормативно та документально доведеними у частині стягнення основної суми боргу у розмірі 10153,03 грн., пені у розмірі 450,43 грн. та 3% річних у розмірі 103,95 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Студент" про стягнення боргу - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Студент" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 128; ідентифікаційний код 20068492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдана» (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 63, квартира 41; ідентифікаційний код 31923050) 10153 (десять тисяч сто п'ятдесят три) гривні 03 копійки основного боргу, 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 43 копійки пені, 103 (сто три) гривні 95 копійок 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 07.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 13.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова