Рішення

від 29.10.2014 по справі 910/18296/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18296/14 29.10.14

За позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району

до Приватного підприємства «Ленінград 55»

про стягнення 21 281,22 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гришковець Л.І.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ленінград 55» про стягнення заборгованості за договором № 06-П-07 про надання послуг з водо-теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території від 06.12.2007 р. у розмір 16 514, 97 грн., а також 1 331, 68 грн. - інфляційних втрат, 1 126, 04 грн. - 3 % річних та 2 308, 53 грн. - пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. порушено провадження у справі № 910/18296/14, та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2014 р. за участю повноважних представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав письмові пояснення по справі, яких зазначає, що розрахунки по опиті послуг за договором № 06-П-07 від 06.12.2007 р. нараховують згідно платіжних вимог сторонніх постачальних організацій з нарахуванням відшкодування витрат на технічне обслуговування.

Розгляд справи переносився в поярку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.10.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2007 р. між Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району та Приватним підприємством «Ленінград 55» укладено договір № 06-П-07 про надання послуг з водо-теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, за умовами якого позивач зобов'язався надавати, а відповідач - вчасно та у повному обсязі оплачувати послуги з технічного обслуговування інженерних мереж нежитлових приміщень та утримання будинку і прибудинкової території, посередницькі послуги по забезпеченню холодного водопостачання, центрального опалення та водовідведення у будинку по вул. Жилянській, 62/64 у місті Києві.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата за надані послуги складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок позивача до 15-го числа наступного за звітним місяця на підставі рахунку, наданого позивачем.

Відповідно до п. 3.2. договору за несвоєчасну сплату позивач утримує пеню у розмірі 1 % від суми оплати заборгованості за кожний день прострочки, але не більше 100 % від суми оплати.

Термін договору встановлено з 06.12.2007 р. до 31.12.2008 р. та передбачено автоматичну пролонгацію на наступний термін у разі відсутності заперечень сторін за 30 днів до закінчення терміну договору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні жодні заперечення сторін щодо продовження договору, суд дійшов висновку, що дія договору автоматично пролонговувалась та, відповідно, договір є чинним на даний час.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги за договором № 06-П-07 від 06.12.2007 р. фактично надаються на підставі договору № 1532102 від 01.11.2007 р., укладеного з Публічним акціонерним товариством «Київенерго», яким здійснюється розрахунок використаної теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання.

На підставі наявних у справі табуляграм та розрахунків судом встановлено, що Приватному підприємству «Ленінград 55» за період з 06.12.2007 р. до 31.03.2014 р. надавались послуги з централізованого опалення, утримання будинку і прибудинкової території та обслуговування мереж на загальну суму 16 514, 97 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує зобов'язання за договором № 06-П-07 від 06.12.2007 р. щодо оплати комунальних послуг та експлуатаційних витрат будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 16 514, 97 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" .

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Цивільний кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно зі ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії. Абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов'язки абонента, а абонент має права та несе обов'язки енергопостачальника. Абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи з умов договору № 06-П-07 від 06.12.2007 р. суд дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання грошових зобов'язань не надав, обґрунтованих причин неможливості їх виконання не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 16 514, 97 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1 331, 68 грн. - інфляційних втрат, 1 126, 04 грн. - 3 % річних та 2 308, 53 грн. - пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати послуг, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача за період з 01.05.2013 р. (дата виникнення заборгованості за відповідним платежем) до 30.07.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за кожним періодом, та не суперечить вимогам чинного законодавства) розмір пені становить 2 308, 53 грн., 3 % річних - 1 126, 04 грн. та 1 331, 68 грн. - інфляційних втрат.

Заявлені позивачем до стягнення суми 3 % річних, пені та інфляційних втрат не перевищують суми, розраховані судом, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ленінград 55» (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 15, код ЄДРПОУ 35380347), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-107 Голосіївського району (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 23/25, код ЄДРПОУ 35509619) 16 514, 97 (шістнадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять грн. 97 коп. ) грн., 1 331, 68 (одна тисяча триста тридцять одна грн. 6 коп.) грн. - інфляційних втрат, 1 126, 04 (одна тисяча сто двадцять шість грн. 04 коп.) грн. - 3 % річних, 2 308, 53 (дві тисячі триста вісім грн. 53 коп.) грн. - пені та 1 827, 00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.11.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.