Рішення

від 27.10.2014 по справі 914/3422/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2014 р. Справа № 914/3422/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Терм", с. Малехів Жовківського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс", м. Львів

про стягнення 48 586, 39 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Альховській І.Б.

Представники:

від позивача: Гуменецький І.І. - представник

від відповідача : не з'явився

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Терм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс" про стягнення 48 586, 39 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.09.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2014 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених в ухвалі суду від 13.10.2014 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в судові засідання не забезпечив. Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровані відповідачеві відповідно до приписів ст. 64 ГПК України за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста Терм" (надалі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс" (надалі - відповідач) про стягнення 48 586, 39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 30.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста Терм" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс" (покупець), було укладено договір поставки № 26/12 (надалі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а останній зобов'язався прийняти цей товар і вчасно здійснювати оплату на умовах договору.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 77 974, 18 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними від 30.08.2012 р. № 25 на суму 19 429, 24 грн., від 04.09.2012 р. № 31 на суму 14 222, 34 грн., від 19.09.2012 р. № 34 на суму 5 184, 00 грн., від 24.09.2012 р. № 36 на суму 17 293, 80 грн., від 26.10.2012 р. № 45 на суму 21 844, 80 грн. (копії яких долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору покупець оплачує кожну партію товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання представником відповідача накладної про одержання партії товару. Розрахунки за партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, зазначеної в рахунку-фактурі на банківський рахунок позивача.

Як вказує у позовній заяві позивач, відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар в сумі 44 500, 00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Враховуючи наведене, позивач звертаючись до суду у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 33 474, 18 грн.

Крім стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача, згідно з п. 7.1 договору пеню у розмірі 8 779, 06 грн., згідно з п. 7.2 договору

0, 5 % від суми простроченої оплати за користування грошовими коштами у розмірі 292, 64 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 4 284, 70 грн. та 3 % річних в розмірі 1 775, 81 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи із наступних мотивів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, згідно умов договору поставки від 30.08.2012 року № 26/12, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 77 974, 18 грн., що підтверджується видатковими накладними від 30.08.2012 р. № 25, від 04.09.2012 р. № 31, від 19.09.2012 р. № 34, від 24.09.2012 р. № 36, від 26.10.2012 р. № 45.

Приписами ч.1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.1 договору, покупець оплачує кожну партію товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання представником відповідача накладної про одержання партії товару.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання згідно договору належним чином не виконав, оплати за отриманий товар в повному розмірі не здійснив, оплативши лише суму в розмірі 44 500, 00 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 33 474, 18 грн. , а не 33 641, 55 грн., про яку позивачем вказано в деяких абзацах позовної заяви.

Таким чином, сума основної заборгованості становить 33 474, 18 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що в позовній заяві розрахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних, позивачем проведено за 635 днів та помилково вказано період прострочення з 26.11.2012 р. по 16.01.2014 р., хоча за вказаний період кількість днів прострочення становить 417. Відповідно 635 днів прострочення відбулося в період з 26.11.2012 р. по 22.08.2014 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних в розмірі 1 775, 81 грн., суд вважає, що при їх нарахуванні позивачем застосовано неправильний розмір основного боргу, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково в сумі 1 747, 07 грн.

В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 284, 70 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в сумі 8 779, 06 грн., то пунктом 7.1 договору сторонами передбачено, що у випадку порушення строків оплати за даним договором покупець відшкодовує постачальникові збитки, заподіяні порушенням строків оплати товару, а також виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої оплати за кожний день прострочення. Оскільки, позивачем при розрахунку пені застосовано неправильний розмір основного боргу та не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 2 496, 84 грн.

Також сторонами в пункті 7.2 договору погоджено, що у випадку порушення строків оплати за даним договором покупець зобов'язується сплатити постачальникові 0, 5 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення за користування грошовими коштами постачальника. Відповідно, в позовній заяві позивач нарахував відповідачу 0, 5 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення за користування грошовими коштами постачальника у розмірі 292, 64 грн.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами, то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 0, 5% за користування грошовими коштами постачальника у розмірі 292, 64 грн. суд вважає, що при їх нарахуванні позивачем застосовано неправильний розмір основного боргу, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково в сумі 291, 17 грн.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не забезпечено явки повноважного представника в судове засідання, не подано доказів погашення боргу чи не заперечено позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в сумі 42 293, 96 грн.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на нього пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудмакс" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4, код ЄДРПОУ 36416836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Терм" (80383, Львівська обл., Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, 20А, код ЄДРПОУ 36762111) суму у розмірі 43 884, 36 грн. з них:

- 33 474, 18 грн. - основного боргу;

- 4 284, 70 грн. - інфляційні втрати;

- 1 747, 07 грн. - 3 % річних;

- 2 496, 84 грн. - пені;

- 291, 17 грн. - 0, 5% за користування коштами;

- 1 590, 40 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 31.10.2014 р.

Суддя Манюк П.Т.