Рішення

від 23.10.2014 по справі 914/2876/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2014 р. Справа № 914/2876/14

За позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів; до відповідача:Львівської міської ради, м. Львів; за участі:Прокуратури м. Львова; про: визнання недійсним пункту договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача: ОСОБА_2. - адвокат (договір про надання адвокатських послуг №б/н від 11.08.2014р.); від відповідача: від прокуратури:Бекесевич Ю. В. - представник (довіреність №1.7 вих-15 від 23.01.2014р.); не з'вився.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

08.08.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач) до Львівської міської ради (надалі - Відповідач) про визнання недійсним пункту договору оренди землі визнання договору оренди землі поновленим.

Ухвалою суду від 11.08.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 21.08.2014р. Ухвалою суду від 21.08.2014р. розгляд справи відкладено на 01.09.2014р. з підстав, викладених в даній ухвалі.

28.08.2014 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 01.09.2014р. у справі оголошено перерву до 29.09.2014р.

18.09.2014р. перший заступник прокурора міста Львова повідомив суд про вступ прокуратури міста Львова у розгляд справи №914/2876/14 на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 29.09.2014р. строк розгляду справи продовжено до 23.10.2014р., а сам її розгляд відкладено на 13.10.2014р. В судовому засіданні 13.10.2014р. оголошено перерву до 23.10.2014р.

В засіданні зазначив, що 23.03.2006 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди землі площею 0,04 га. в АДРЕСА_1. Пунктом 8 Договору передбачено, що він укладений строком на 5 років до 29.12.2010 року. На думку представника позивача, суперечність, що міститься в даному пункті договору полягає в тому, що Договір укладено на 5 років і він набрав чинності 23.03.2006 року, так як у вказану дату зареєстрований у Львівській міській раді, а отже мав діяти до 22.03.2011 року, а не до 29.12.2010р. як це зазначено. З огляду на викладене, положення пункту 8 Договору в частині того, що він діє до 29.12.2010 року є недійсним, а сам договір слід вважати таким, що укладений на період з 23.03.2006 року по 22.03.2011 рік.

Крім цього, представник позивача зазначив, що у зв'язку з закінченням строку дії договору, 16.11.2010 року позивач направив відповідачу лист з прохання продовжити строк дії Договору на 5 років. В подальшому, а саме 18.03.2011 року позивач повторно направив відповідачу клопотання про поновлення договору оренди землі, разом з двома примірниками проектів додаткової угоди про таке поновлення. Проте відповідач вказану додаткову угоду не підписав. Водночас протягом місяця з моменту закінчення дії Договору жодних заперечень щодо продовження цього Договору від відповідача не поступало. А тому, в силу положень ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на 22.03.2011 рік) договір вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах до 22.03.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 23.10.2014 року з'явився, проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в їх задоволенні повністю, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до неї.

В судовому засіданні вказав, що не має підстав для визнання недійсним пункту 8 Договору в частині зазначення, що договір діє до 29.12.2010 року та визнання Договору таким, що укладено до 22.03.2011 року, оскільки підписуючи договір оренди землі позивачу було відомо про намір міської ради укласти договір до 29.12.2010 року і позивач погодився на такий кінцевий термін дії договору. Також зазначив, що строк дії договору розраховується з моменту прийняття ухвали про надання земельної ділянки в оренду, оскільки при прийнятті рішення міській раді невідомо коли буде підписаний договір оренди землі, тим більше коли буде проведена державна реєстрація в органах державного земельного кадастру.

Враховуючи те, що договір закінчувався 29.12.2010 року в листопаді 2010 року позивачем було подано заяву про продовження дії договору та подано відповідний пакет документів. Управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування Львівської міської ради підготовлено проект ухвали про продовження позивачу терміну оренди земельної ділянки. Вказаний проект ухвали розглядався на сесії Львівської міської ради 19.05.2011р., 29.09.2011р., 26.12.2011р., однак кожного разу був відхилений, оскільки не набрав при голосуванні достатньої кількості голосів. На думку представника відповідача, безпідставність позовних вимог про визнання договору оренди землі продовженим полягає в тому, що в 2012 році позивач зверталася до господарського суду Львівської області і рішенням від 11.07.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю. Вказане рішення залишене без змін згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року.

Прокурор в судове засідання 23.10.2014 року не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про його час та місце, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про оголошення про перерви.

В поданих письмових поясненнях зазначає, що строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів. Частина 2 ст.631 ЦК України встановлює загальне правило щодо моменту набрання чинності договором, в той же час закон дозволяє сторонам домовитись про те, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення. Зазначений договір не оспорювався, не змінювався сторонами та не визнавався недійсним. Таких доказів сторони суду не надали, відтак в матеріалах справи такі докази відсутні.

На думку прокурора, підстав для визнання недійсним пункту договору оренди земельної ділянки, який припинив свою дію в зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, не вбачається. Вимоги про визнання договору оренди укладеним та визнання договору оренди поновленим взагалі є взаємовиключними. Враховуючи те, що договір оренди земельної ділянки зареєстровано напротязі більш як одного року після його підписання не з вини орендодавця, а з вини орендаря та враховуючи те, що питання строку укладення договору та його оскарження підняті позивачем після подачі відповідних позовної заяви про звільнення зайнятої земельної ділянки, а під час строку дії договору вказані питання не оскаржувалися та не з'ясовувалися, підстав для задоволення цих вимог також не вбачається.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2005 року Львівською міською радою прийнято ухвалу №3042 «Про затвердження приватному підприємцю ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1» котрою ухвалено затвердити приватному підприємцю ОСОБА_1 проект відведення земельної ділянки площею 0,04 га. на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 5 років за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва мийки автомобілів без оформлення права власності на тимчасові споруди, у тому числі в межах червоних ліній земельної ділянки площею 0,0355 га. з обмеженнями.

23.03.2006 року на підставі вказаної ухвали між позивачем та відповідачем підписано Договір оренди землі, який зареєстровано в Львівській міській раді 23.03.2006р. за № Ш-514, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ш-2 вчинено запис (надалі - Договір).

З листа Відділу Держземагенства у м. Львові №40/11/710 від 10.10.2014р. вбачається, що вказаний Договір зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.07.2007 року за №04:07:438:01276 в книзі записів 04-4.

Згідно пунктів 1 та 2 Договору орендована позивачем земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площа ділянки 0,0400 га., в т.ч. в межах червоних ліній - 0,0336 га. (з урахуванням внесених змін до Договору від 14.02.2007 року), кадастровий №4610137500:04:005:0022.

Відповідно до п.8 Договору його укладено на 5 років до 29.12.2010 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п.43 Договору, цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Дія Договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (п.37 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що за Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 23.03.2006 року земельну ділянку площею 0,04 га. у АДРЕСА_1 було передано позивачу.

З листа Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-3-вих-3048 від 06.12.2010 року вбачається, що 16.11.2010 року позивач подав клопотання №5-11699 щодо продовження терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1, на що Управління даним листом повідомило, що з цього питання підготовлений відповідний проект ухвали, який після візування у профільних управліннях міської ради буде скерований на розгляд чергової сесії Львівської міської ради 6-го скликання.

Суд зазначає, що факт звернення позивача з клопотанням від 16.11.2010 року про продовження строку дії Договору оренди та подання для цього цілого пакету документів не заперечується представником відповідача у відзиві на позовну заяву.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що 18.03.2011 року позивач повторно направив клопотання про поновлення дії Договору, додавши до вказаного клопотання два примірники проекту Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі від 23.03.2006 року. Факт направлення вказаного клопотання з примірниками додаткових угод та факт його отримання 21.03.2011 року відповідачем підтверджуються наявною в матеріалах справи квитанцією про направлення цінного листа, описом вкладання в цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2011р., 11.10.2011р. та 17.02.2012р. Департаментом містобудування Львівської міської ради скеровано позивачу листи-повідомлення про те, що сесіями Львівської міської ради від 19.05.2011р., 29.09.2011р. та 26.12.2011р. відповідно відхилено проект ухвали «Про продовження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1».

В травні 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Львівської області з позовом до Львівської міської ради, Департаменту містобудування про зобов'язання переукласти договір оренди земельної ділянки від 23.03.2006 року на новий строк.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року у справі №5015/1996/12 в задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.

Встановивши наведені обставини справи, суд зазначає на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

За приписами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі є строк його дії (ст. 15 ЗУ «Про оренду землі»).

В справі, що розглядається між ФОП ОСОБА_1 як орендарем та Львівською міською радою як орендодавцем виник спір щодо строку дії Договору оренди землі та дати його припинення через те, що у п.8 Договору від 23.03.2006 року передбачено, що договір укладено на п'ять років до 29.12.2010 року. На думку позивача, оскільки сторони 23.03.2006 року досягли згоди, що договір укладається на 5 років, то календарна дата припинення його дії є 22.03.2011 року, а не 29.12.2010р. А тому позивач просить суд визнати недійсним п.8 Договору в частині зазначення терміну його дії до 29.12.2010р. та визнати Договір таким, що укладено на 5 років до 22.03.2011р.

Суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень частини першої та п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2 ст.180 ГК України). Аналогічні за змістом положення містяться в ст. 638 ЦК України.

Частиною першою статті 20 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції чинній станом на момент укладення Договору від 23.03.2006 року) передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні спірного договору, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасники правочину виявляють в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору (вказаної правової позиції притримується Верховний Суд України в справі №6-127цс13 від 18.12.2013 року).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що позивач та відповідач в день підписання Договору оренди землі, а саме 23.03.2006 року досягнули згоди з усіх його істотних умов, в тому числі і стосовно того, що договір укладається строком на 5 років.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ст.ст. 253, 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Враховуючи той факт, що 23.03.2006р. сторони дійшли згоди щодо всіх умов Договору оренди землі та згоди щодо його укладення, то на думку суду, п'ятирічний строк на котрий цей договір укладено повинен обраховуватися з вказаної календарної дати і закінчуватися у відповідні місяць та число останнього року строку, а саме - 22.03.2011 року.

Відтак суд погоджується з доводами позивача, що положення п.8 Договору про те, що вказаний договір діє до 29.12.2010 року слід визнати недійсним, оскільки воно суперечить ст. 254 ЦК України.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача, що цей строк повинен обраховуватися з моменту прийняття ухвали Львівської міської ради №3042 від 29.12.2005 року «Про затвердження приватному підприємцю ОСОБА_1 проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1», оскільки з вказаної ухвали не вбачається волевиявлення відповідача, як орендодавця, обраховувати строк укладення договору з моменту її прийняття.

Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічне за змістом положення передбачено в п.37 Договору оренди землі від 23.03.2006р.

За змістом ч.1 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, яка існувала станом на 22.03.2011р.) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Як зазначив Пленум ВГСУ в п.2.17 Постанови «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 року частиною шостою статті 33 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору .

Як встановлено судом позивач двічі повідомляв відповідача про намір продовжити договір оренди землі на новий строк. Так, 16.11.2010 року він подав клопотання №5-11699 щодо продовження терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1 із пакетом необхідних для цього документів, що не заперечується представником відповідача. Крім цього, після набрання чинності ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності з 12.03.2011р.), позивач 18.03.2011 року повторно направив клопотання про поновлення дії Договору, додавши до вказаного клопотання два примірники проекту Додаткової угоди про його поновлення.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що міська рада неодноразово заперечувала проти поновлення договору, про що позивачу 02.06.2011р., 11.10.2011р. та 17.02.2012р. Департаментом містобудування Львівської міської ради скеровувалися листи-повідомлення про те, що сесіями Львівської міської ради від 19.05.2011р., 29.09.2011р. та 26.12.2011р. відповідно відхилено проект ухвали «Про продовження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1».

Дослідивши зміст листів-повідомлень від 02.06.2011р., 11.10.2011р. та 17.02.2012р., суд вважає їх неналежними доказами, які б в розумінні ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» підтверджували те, що орендодавець у строк визначений законом заперечував проти поновлення договору.

Перш за все, в порушення вимог ч.6 ст.33 Закону вказані листи направлялися відповідачем не у місячний строк після закінчення договору оренди.

Дані листи, на думку суду, не можуть вважатися листами-повідомленнями про заперечення у поновленні Договору оренди землі від 23.03.2006р., оскільки з їхнього змісту не вбачається, що відповідач заперечує проти такого поновлення. Зміст цих листів зводиться лише до того, що сесією Львівської міської ради відхилено проект ухвали «Про продовження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 терміну оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1», що не свідчить про наявність у відповідача заперечень проти поновлення договору, так як згідно ч.3 ст.65 Регламенту Львівської міської ради, затвердженого Ухвалою №304 від 31.03.2011р. наслідком відхилення проекту рішення є лише те, що цей проект не може повторно розглядатися на даній сесії, за винятком випадків коли рішення про повторний розгляд цього проекту підтримано двома третинами голосів депутатів від загального складу Ради.

Аналізуючи зміст статті 33 ЗУ «Про оренду землі» вбачається, що листи-повідомлення орендодавця повинні повно та безумовно свідчити про наявність в нього заперечень щодо поновлення договору оренди землі. Надані відповідачем листи від 02.06.2011р., 11.10.2011р. та 17.02.2012р. таким вимогам не відповідають.

Матеріалами справи підтверджується також і той факт, що після закінчення строку дії Договору оренди землі позивач продовжував користуватися земельною ділянкою і сплачував за таке користування орендну плату, яка приймалася відповідачем без застережень.

Відтак, враховуючи факт повідомлення позивачем відповідача про намір скористатися переважним право на укладення договору оренди землі на новий строк, відсутність належних доказів, які б свідчили про наявність заперечень відповідача проти такого поновлення та враховуючи факт користування земельною ділянкою після закінчення строку договору і сплати за неї орендної плати, суд приходить до переконання, що в даній справі мають місце всі юридичні факти, які в силу положень ч.6 ст.33 ЗУ «Про оренду землі» є підставою для визнання Договору від 23.06.2006 року поновленим на той самий строк і на тих самих умовах до 22.03.2016р.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що питання поновлення Договору оренди землі від 23.03.2006 року було предметом дослідження господарськими судами у справі №5015/1996/12. За результатами такого дослідження господарський суд Львівської області та Львівський апеляційний господарський суд не знайшли підстав для поновлення даного договору.

З цього приводу суд зазначає слідуюче.

Як вбачається з змісту рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2012 року та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.10.2012 року, при вирішенні питання про поновлення Договору оренди землі від 23.03.2006р. суди виходили з того, що строк його дії закінчився 29.12.2010 року, як це передбачено в п.8 цього Договору. А тому суди застосовували положення ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», які діяли станом на 29.12.2010 року і якими не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначалося, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Господарські суди у справі №5015/1996/12 виходили з того, що наявність рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду чинним земельним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, а відтак договір оренди є наслідком виконання відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного передбаченого Конституцією України права на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями.

Натомість в справі що розглядається, суд за вимогами позивача, приходить до висновку про недійсність положення пункту 8 Договору оренди землі від 23.03.2006р. щодо дії цього договору до 29.12.2010р. та визнання Договору таким, що укладено до 22.03.2011 року. А тому, при вирішенні питання щодо його поновлення на новий строк, до застування підлягають положення ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» в редакції ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», яка набрала чинності з 12.03.2011р. і котрою передбачена можливість автоматичного поновлення договору оренди землі виключно за відсутності заперечень орендодавця щодо такого поновлення.

Суд звертає увагу, що правової позиції про те, що редакція ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» чинна станом на 22.03.2011р. передбачає обов'язковість пролонгації договору оренди земельної ділянки (відновлення на той самий строк і на тих самих умовах) за відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, і не вимагає наявності рішення орендодавця на поновлення договору оренди землі (в якості обов'язкового підстави для його продовження) притримується ВГСУ в Постанові від 10.07.2014р. у справі №924/1540/13.

Крім цього, в пункті 2.17 Постанови «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 року Пленум ВГСУ роз'яснив, що автоматичного поновлення договорів оренди землі не передбачала редакція статті 33 ЗУ «Про оренду землі», яка була чинною лише до 12.03.2011 року.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 12.06.2013р. у справі №6-32цс13 обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

З врахуванням викладеного суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту у обраний ним спосіб та позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Відтак, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 12, 29, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним пункт 8 Договору оренди землі від 23.03.2006 року, укладеного між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1, зареєстрованого у Львівській міській раді 23.03.2006р. за № Ш-514 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 04.07.2007 року за №04:07:438:01276 в частині посилання в ньому про укладення договору до 29.12.2010 року.

3. Визнати Договір оренди землі від 23.03.2006 року, укладений між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1, зареєстрований у Львівській міській раді 23.03.2006р. за № Ш-514 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 04.07.2007 року за №04:07:438:01276 таким, що укладено на 5 (п'ять) років до 22.03.2011 року.

4. Визнати Договір оренди землі від 23.03.2006 року, укладений між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_1, зареєстрований у Львівській міській раді 23.03.2006р. за № Ш-514 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 04.07.2007 року за №04:07:438:01276 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах до 22.03.2016 року.

5. Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04056896) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3654,00 грн. судового збору.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.