Постанова

від 31.10.2014 по справі 922/3348/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 922/3348/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників:

позивача - Рябошапки С.П.(дов. у справі)

відповідача - Колосова А.В. (копія дов. у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ Агрофірми «Агрокомплект», смт. Золочів Харківська область (вх. № 3069 Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2014р. у справі № 922/3348/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Тек», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Агрокомплект», смт. Золочів Харківська область

про стягнення 66594,00 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-ТЕК» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №22 від 03.07.2013р. на виконання авіаційно-біологічних робіт у розмірі 44396,00 грн. та 22198,00 грн. штрафу за невиконання умов вказаного договору.

У відзиві на позов (№31867 від 15.09.2014р.), відповідач просив зменшити розмір штрафу на 12828,01 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2014р. у справі № 922/3348/14 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Агрокомплект» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Тек» основну заборгованість у розмірі 44396,00 гривень, штраф у розмірі 22198,00 гривень та сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 1827,00 гривень.

Відповідач з рішенням суду в частині стягнення штрафу у розмірі 22198,00 грн. не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2014р. по справі №922/3348/14 в частині стягнення штрафу у розмірі 12828,01 грн.

Скарга відповідача мотивована тим, що при вирішення питання щодо можливості зменшення неустойки, господарський суд не оцінив співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.10.2014р. у наступному складі суду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

У зв'язку з відпусткою суддів Шевель О.В. розпорядженням голови суду від 28.10.2014р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В.

23.10.2014р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх.№9409), в якому він наводить доводи в обґрунтування правильності спірного рішення суду щодо стягнення з відповідача всієї суми штрафу.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на виконання авіаційно-біологічних робіт №22 від 03.07.2013р. у розмірі у розмірі 44396,00 грн. та 22198,00 грн. штрафу за невиконання умов вказаного договору.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Тек" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агрокомплект" (замовник) було укладено Договір на авіаційно - біологічні роботи № 22.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт з розселення трихограми. Вид, об'єм і строки робіт встановлено Технічним завданням, яке є невід'ємною частиною зазначеного Договору (п. 1.2.).

Відповідно до Технічного завдання (а.с. 15) об'єм робіт (площа оброблення) складає 1059 га кукурудзи, строк виконання робіт з 07.07.2013 року по 07.07.2013 року.

У пункті 5.1 договору сторони узгодили, що вартість робіт, додаткових витрат позивача, пов'язаних із проведенням робіт, а також форма оплати визначена Протоколом погодження договірної ціни №1 від 03.07.2013 року, за яким ціна за 1 га складає 52,00 грн., а також прибуття до місця роботи (переліт) складає 300,00 грн..

Пунктом 5.2 передбачено, що до початку робіт відповідач за погодженням з позивачем повинен провести передплату у розмірі 20% вартості запланованого об'єму робіт, а також 100% вартості прибуття (перельоту) в район проведення робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Остаточна оплата за виконані роботи проводиться відповідачем по фактичному виконанню об'єму робіт відповідно Акту приймання-передачі робіт, строком до 15.10.2013 року.

Згідно банківських виписок (а.с. 19, 20 т.1), 04.07.2014р., відповідачем на виконання умов договору щодо здійснення передплати у розмірі 20% від суми договору, було сплачено 10927,00 грн.

Позивач, в свою чергу, роботи за договором та технічним завданням №1 виконав належним чином, здійснив розселення трихограми 1059 га кукурудзі, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі виконаних робіт від 08.07.2013 року (арк. с. 17).

Згідно вказаного Акту, відповідачем прийняті роботи по обробці посівів сільськогосподарських культур кукурудзи на площі 1059 га, сума за оброблену площу 55068,00 грн., сума перельоту до місця роботи 300,00 грн., загальна сума виконаних робіт склала 55368,00 грн. В акті також вказано, що замовник претензій до якості робіт не має, роботи виконані у повній відповідності до умов договору та технічного завдання.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором №22 від 03.07.2014р. щодо оплати виконаних робіт не здійснив.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, визнав встановленим факт надання позивачем послуг за договором №22, а також факт відсутності доказів виконання договору з боку відповідача, та з урахуванням визнання відповідачем суми боргу, визначив наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44396,00 грн.

З таким висновком погоджується колегія суддів, з наступних підстав.

Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами Договір за своєю природою є договором про надання послуг. Згідно визначення частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 цього кодексу не допускається одностороння відмова від зобов'язання.

Стаття 526 передбачає виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись частиною 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦКУ).

Таким чином, вимога щодо стягнення суми боргу відповідає нормам чинного законодавства, сама сума основного боргу є такою, що підтверджена матеріалами справи, а тому є правомірною, та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується доводів апелянта стосовно наявності підстав для зменшення штрафу, передбаченого умовами договору, на 12828,01 грн., які господарський суд залишив поза увагою, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.3 договору №22 сторонами визначено, що у випадку порушення замовником строків оплати виконаних РРТ, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 50% від суми боргу, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Виходячи з суми боргу - 44396,00 грн., до застосування підлягає сума штрафу у розмірі 22198,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі в обумовлений договором строк та визнає суму боргу, застосування штрафної санкції колегія суддів вважає правомірним.

Що стосується зменшення суми штрафу на 12828,01 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для його зменшення.

Згідно норм ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п.3.17.4 постанови від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що вирішуючи питання зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зазначаючи про зменшення розміру штрафу, відповідач посилається лише на отримання позивачем надмірно великих прибутків у вигляді суми штрафу, як неустойки, яка спотворює її дійсне правове призначення, та не наводить виключних обставин які б дійсно стали підставою для зменшення штрафних санкції.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 639 Цивільного кодексу вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, уклавши договір на авіаційно-біологічні роботи №22 від 03.07.2014р. сторони в належній формі досягли згоди відносно усіх умов зазначеного договору, зокрема і відносно розміру штрафних санкцій та порядку їх оплати. Отже, підписавши цей договорі, відповідач погодився саме із таким розміром санкцій та мав усвідомлювати щодо настання таких наслідків у випадку невиконання умов договору.

А тому, доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються нормами чинного законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/3348/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2014р. по справі №922/3348/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 31.10.2014 року.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.В. Плахов