Рішення

від 03.11.2014 по справі 916/3663/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р.Справа № 916/3663/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сант Ніколас"

про стягнення 73560,05грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Берчатова Л.В., довіреність №2551-К-О від 23.07.2014р.

Від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 03.11.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: Берчатова Л.В., довіреність №2551-К-О від 23.07.2014р.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Сант Ніколас" на користь ПАТ КБ „Приватбанк" 54400грн. заборгованості по кредиту, 15731,01грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 30.09.2013р. по 19.06.2014р., 2449,84грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 01.03.2013р. по 19.06.2014р., 979,20грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 01.10.2013р. по 19.06.2014р.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав письмові пояснення від 24.09.2014р. за вх.№25053/14, в їх обґрунтування зазначає, що 12.12.2012р. ТОВ „Сант Ніколас" подало до банку заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 12.12.2012р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Так, відповідно до вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26007054409744 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено та врегульовано „Умовами та правилами надання банківських послуг". Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 54400грн., однак, останній його не повернув, проценти за його користування та комісію не сплатив.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

12.12.2012р. ТОВ „Сант Ніколас" звернулось до ПАТ КБ „Приватбанк" із заявою про відкриття рахунка №26007054409744, де зазначило, що погоджується на те, що порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www/privatbank.ua, які разом із цією заявою складають договір банківського рахунка.

Так, згідно заяви від 12.12.2012р. відповідач погодився на надання йому позивачем кредитного ліміту на поточний рахунок №26007054409744 та приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг", що регламентують взаємовідносини сторін за таким видом кредитування.

Відповідно до п.п.3.18.4.1., 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. „Умов та правил надання банківських послуг" за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процента ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуляння дебетового сальдо в одну з дат наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню.

Позивач у письмовому правовому обґрунтуванні від 24.09.2014р. за вх.№25053/14 повідомив, що під заборгованістю з комісії мається на увазі заборгованість по винагороді, нарахування якої здійснюється у відповідності до п.3.18.4.4. „Умов та правил надання банківських послуг", згідно з якими клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

За положеннями п.п.3.18.4.1.3., 3.18.4.1.4. „Умов та правил надання банківських послуг" у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Відповідно до п.3.18.2.3.4. „Умов та правил надання банківських послуг" при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань по кредиту в повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно ст.ст.212, 611, 651 ЦК України, по зобов'язанням, строки виконання яких не настали, строки вважаються такими, що настали у вказану в повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання.

Згідно п.п.3.18.5.1., 3.18.5.4. „Умов та правил надання банківських послуг" при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у відсотках річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Строк позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами протяжністю 5 років (п.3.18.5.7. „Умов та правил надання банківських послуг").

Про наявну у відповідача заборгованість зі сплати кредиту та процентів свідчать виписки по рахунку №26007054409744 за період з 30.09.2013р. по 19.06.2014р., з 14.12.2011р. по 19.09.2014р.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо повного задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено надання позивачем згідно заяви від 12.12.2012р., „Умов та правил надання банківських послуг" кредитного ліміту на поточний рахунок №26007054409744 та неповернення відповідачем кредитних коштів, несплату процентів за користування ними, у зв'язку з чим позивач правомірно заявив вимогу про погашення кредиту в сумі 54400грн. заборгованості по кредиту, 15731,01грн. заборгованості по процентам за користування кредитом за період з 30.09.2013р. по 19.06.2014р., 979,20грн. заборгованості по комісії за користування кредитом за період з 01.10.2013р. по 19.06.2014р. згідно п.3.18.4.4. „Умов та правил надання банківських послуг", які судом підлягають стягненню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2449,84грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 01.03.2013р. по 19.06.2014р.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України визначає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Так, позивачем розраховано до стягнення з відповідача пеню за період з 01.03.2013р. по 19.06.2014р. із дотриманням строку спеціальної позовної давності та строку нарахування пені, встановленого ч.6 ст.232 ГК України, з огляду на положення п.3.18.5.7. „Умов та правил надання банківських послуг", яким сторонами обумовлено п'ятирічний строк нарахування пені, у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 2449,84грн. пені підлягає судом задоволенню.

Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ПАТ „КБ „ПриватБанк" є доведеним та обґрунтованими, суд задовольняє їх в повній мірі.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 1827,00 грн. судового збору.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 03.11.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 26.09.2014р., у зв'язку з чим суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сант Ніколас" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 18, кв.194, код 32145903) на користь Публічного акціонерного товариства „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код 14360570) 54400 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста) грн. заборгованості по кредиту, 15731 (п'ятнадцять тисяч сімсот тридцять одна) грн. 01коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2449 (дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 84коп. пені, 979 (дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 20коп. комісії, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.11.2014р.

Суддя І.А. Малярчук