Постанова

від 30.10.2014 по справі 5011-3/15506-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа№ 5011-3/15506-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

За участю представників:

від прокуратури: Гріщенко М.А. - за посвідченням,

від Міністерства оборони України: Рудник Ю.М. - представник за довіреністю,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин 518": Солонин Р.Д. - представник за довіреністю,

від Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України: Рудник Ю.М. - представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової прокуратури Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 р.

у справі №5011-3/15506-2012 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин 518"

до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

про стягнення 155 912,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин 518" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (далі-відповідач) про стягнення 171 369,98 грн., з яких: 105 410,65 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 65 959,33 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 25.04.1997р. був укладений договір оренди нежилих приміщень №80/1997/ЦКЕУ, розташованих на території військового містечка в гарнізоні Київському за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 8а. Враховуючи, що орендодавцем не проводилося ремонтних робіт по переданому згідно договору оренди об'єкту, що перешкоджало його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендарем було створено спеціальну комісію та проведено обстеження орендованих нежитлових приміщень, про що складено акт, в якому зроблено висновок, що обстежені приміщення потребують ремонтних робіт для подальшої безпечної експлуатації будівельних частин та інженерних мереж житлового будинку. На підставі зазначеного висновку позивачем від орендодавця отримано дозвіл на проведення ремонтних робіт, в результаті проведеного капітального ремонту нежитлових приміщень у 2009 та 2011 роках вартість робіт становила 839 575,20 грн., від сплати зазначеної суми орендодавець відмовлявся. Проте, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2012 у справі № 19/293 підтверджено право вимоги позивача на відшкодування вартості ремонту, в зв'язку з чим позов задоволено та стягнуто з відповідач на користь позивача 839 575,20 грн. Вимоги в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України про сплату вартості ремонту були пред'явлені відповідачу 23.07.2009р. на суму 638 852,40 та 18.10.2011р. на суму 200 722,80 грн. За час прострочення грошового зобов'язання позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України пред'явлено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Позивачем 29.07.2014р. до відділу діловодства суду першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 155 912,62 грн., з яких: 92 787,28 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 63 125,34 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 року у справі №5011-3/15506-2012 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин 518" 92 787,28 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 63 125,34 грн. - 3% річних, 3 118,25 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції від 21.08.2014р., Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення 155 912,62 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 149 461,99 грн., з яких: 92 787,28 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 56 674,71 грн. - 3% річних

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 21.08.2014р., Військова прокуратура Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

15.10.2014р. через канцелярію суду від представника Міністерства оборони України надійшла заява, в якій просить визнати поважними причини неможливості подання заяви про сплив позовної давності до суду першої інстанції та застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення 155 912,62 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 149 461,99 грн., з яких: 92 787,28 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 56 674,71 грн. - 3% річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин 518" не скористалося своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надало суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом першої інстанції, 25.04.1997р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин 518", як орендарем, та Будинкоуправлінням №12, як орендодавцем, був укладений договір №80/1997/ЦКЕУ (далі - Договір) оренди нежилих приміщень, розташованих на території військового містечка в гарнізоні Київському за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 8а, відповідно до умов якого орендодавець здав, а орендар прийняв з моменту вселення в орендоване приміщення, за актом прийому - передачі в орендоване користування: нежитлове приміщення першого поверху площею 1154,7 кв. м. під магазин продовольчих товарів (п. 1.2 договору), строком користування на 10 років (п. 3 договору).

28.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин 518", як орендарем, та Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, як орендодавцем, був укладений додатковий договір № 1д/2008/Голо ККЕУ до Договору, відповідно до умов якого нерухоме майно орендодавець передає орендарю для використання під офісні приміщення - 100,0 кв. м., складські приміщення 1054,7 кв. м. загальною площею - 1154,7 кв. м.

Згідно із п.6 додаткової угоди договір оренди продовжений з 28.04.2008 до 25.04.2011.

01.03.2010р. між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин 518" був укладений додатковий договір №18д/ККЕУ до Договору.

Даний додатковий договір укладений на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 778 від 11.05.2000 "Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду" (зі змінами) та в зв'язку з набуттям Київським КЕУ права виступати орендодавцем нерухомого військового майна як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, а також з передачею на балансовий облік Київського КЕУ нежитлових приміщень.

01.04.2011р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 12д/2011/ККЕУ до Договору, згідно п. 1.2 якої сторони визначили, що нерухоме військове майно орендодавець передає орендарю для використання під офісні приміщення - 199,70 кв. м., складські приміщення - 601,00 кв. м., під проведення виставок непродовольчих товарів без здійснення торгівлі - 354,00 кв. м. Зазначеним вище додатковим договором, також змінено розмір орендної плати та порядок її нарахування.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було здійснено капітальний ремонт приміщень, переданих в оренду, в зв'язку з чим позивачем здійснено ремонтні роботи на загальну суму 839 575,20 грн., які стягнуто з відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2012 у справі № 19/293. Позивач вважає, що у відповідача виникло грошове зобов'язання по сплаті 839 575,20 грн., яке до подання позову не виконано, а тому позивачем в порядку ст.625 Цивільного кодексу України нараховані збитки від зміну індексу інфляції в розмірі 92 787,28 грн. та 3 % річних в сумі 63 125,34 грн.

У відповідності до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

11.05.2008 комісією у складі головного інженера ДУ-12, техніка, слюсаря в присутності директора магазину складено акт про обстеження підвальних приміщень магазина у будинку № 8-А по вул. Донецькій. Вказаним актом встановлено, що при обстеженні підвальних приміщень площею 517 кв. м. було встановлено, що по підвалу проходять трубопроводи ГВП, ХВП та каналізація. Внаслідок неодноразового прориву трубопроводу, забиття каналізаційної мережі, приміщення заливало фекаліями, що призвело до утворення грибка, плісняви на стінах. Як зазначено в акті комісія вважає, що площа підвалу, яка займається орендарями не відповідає на даний час санітарним нормам та вимогам, і не використовується для потреб магазину.

Відповідно до акту обстеження технічного стану нежитлового приміщення в будинку № 8-а по вулиці Донецькій площею 1154,7 кв. м. від 06.08.2008 комісією в складі головного інженера, двох техніків БУ-12 та слюсаря проведено обстеження орендованих ТОВ "Магазин - 518" нежитлових приміщень (підвалу та першого поверху) житлового будинку № 8-а по вулиці Донецькій. Згідно висновку комісії встановлено, що приміщення потребують ремонтних робіт для подальшої безпечної експлуатації будівельної частини та інженерних мереж житлового будинку з додержанням "Правил введенням ремонтних робіт в житлових та адміністративних будівлях".

Згідно листа №303/1/6/493 від 30.09.2008 Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України розглянуло клопотання директора ТОВ "Магазин 518" щодо надання дозволу на здійснення поліпшення орендованого нерухомого військового майна, розташованого в м. Києві по вул. Донецькій, 8а та надано дозвіл на проведення ремонтних робіт та здійснення поліпшення орендованого майна згідно кошторису, за умов проведення робіт за рахунок власних коштів орендаря.

У вказаному вище листі також зазначено, що дозвіл надається при умові, що збільшення вартості орендованого майна в результаті проведених позивачем невід'ємних поліпшень у разі припинення або розірвання договору орендодавцем не компенсується та при умові погодження кошторисної документації з відповідачем. Після виконання ремонтних робіт, запропоновано надати відповідачу на погодження та перевірку акти виконаних робіт.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.03.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин 518" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Київська будівельна компанія" договір підряду № 02, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на власний ризик із свого бюджету та своїми засобами усі види ремонтних робіт на об'єкті ремонту нежитлового приміщення по вулиці Донецькій, 8а та здає в обумовлені договором строки виконані роботи, відповідно до кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору.

Загальна вартість робіт складає 638 852,40 грн. (п. 2.1 договору підряду), що і підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009 року.

В рахунок оплати виконаних ТОВ "Перша Київська будівельна компанія" підрядних робіт позивач перерахував 567 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 0000000048 від 01.06.2009 на суму 45 000,00 грн., № 0000000044 від 25.05.2009 на суму 55 000,00 грн., № 35 від 13.05.2009 на суму 50 000,00 грн., № 34 від 06.05.2009 на суму 75 000,00 грн., № 31 від 29.04.2009 на суму 66 000,00 грн., № 29 від 24.04.2009 на суму 60 000,00 грн., № 28 від 15.04.2009 на суму 70 000,00 грн., № 25 від 13.04.2009 на суму 70 000,00 грн., № 22 від 08.04.2009 на суму 76 000,00 грн.

Згідно листа Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України адресованого Начальнику Київського КЕУ за вих. № 303/1/6/7 від 10.01.2011, ГКЕУ Збройних Сил України розглянуто звернення Київського КЕУ стосовно проведення ремонтних робіт підвального приміщення будівлі № 1 військового містечка № 277 по вулиці Донецька, 8-а у м. Києві та надано дозвіл на проведення ремонтних робіт орендованих нежитлових приміщень підвалу згідно кошторисної документації за умов виконання вказаних робіт за рахунок власних коштів орендаря - ТОВ "Магазин 518". У вказаному листі також зазначено, що збільшення вартості орендованого майна в результаті проведених позивачем невід'ємних поліпшень у разі припинення або розірвання договору орендодавцем не компенсується.

Відповідно до акту обстеження нежитлових приміщень будівлі № 1 військового містечка № 277 в будинку № 8-а по вулиці Донецькій від 29.03.2011 комісією в складі начальника відділу підготовки фондів відчуження та оренди управління обліку та використання державних фондів Головного КЕУ ЗС України, начальника відділу розквартирування військ землекористування та оренди Київського КЕУ, начальника відділення з орендних відносин Київського КЕУ, головного інженера, проведено обстеження стану використання нерухомого військового майна, та зроблено висновок, що підвальні приміщення не відповідають санітарним нормам та вимогам і потребують відповідних ремонтних робіт по приведенню до належного стану, за рахунок коштів орендаря, відповідно до умов договору оренди.

23.03.2011р. між ТОВ "Магазин 518", як змовником, та ПП "Дніпрорембуд -сервіс", як генпідрядником, був укладений договір №10/2 для здійснення ремонтних робіт підвального приміщення по вул. Донецька, 8А.

З акту приймання виконаних робіт за 01.09.2011р., вбачається, що вартість виконаних підрядником робіт становила 200 722,80 грн.

Факт оплати позивачем прийнятих за договором від 23.03.2011 року № 10/2 робіт підтверджується платіжними дорученнями № 1000236401 від 24.04.2011 на суму 65 722,80 грн., № 1000234981 від 22.06.2011 на суму 55 000,00 грн., № 1000234385 від 21.06.2011 на суму 100 000,00 грн.

Загальна вартість виконаних на замовлення позивача ремонтних робіт у спірному приміщення за договором підряду № 02 від 01.03.2009 та договором № 10/2 від 23.03.2011 становить 839 547,20 грн., яка була оплачена на суму 767 722,80 грн.

01.10.2011р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №21, в якій просив сплатити вартість ремонтних робіт орендованого приміщення на загальну суму 839 757,20 грн.

Листом №303/25-3096 від 18.10.2011 відповідач відмовив у сплаті вартості проведених ремонтних робіт, посилаючись на те, що при проведенні ремонтних робіт у 2009 та 2011 роках не нараховувалась оренда плата за приміщення в яких проводилися роботи.

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено право орендаря за погодженням з орендодавцем за рахунок власних коштів проводити реконструкцію, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Статтею 778 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Нежитлові приміщення в будинку № 8-а по вулиці Донецькій в м. Києві потребували ремонтних робіт для подальшої безпечної експлуатації будівельної частини та інженерних мереж житлового будинку, підвальні приміщення не відповідали санітарним нормам (Акт обстеження технічного стану нежитлового приміщення в будинку № 8-а по вулиці Донецькій площею від 06.08.2008, акт обстеження нежитлових приміщень будівлі № 1 військового містечка № 277 в будинку № 8-а по вулиці Донецькій від 29.03.2011).

З листа ГКЕУ Збройних Сил України № 303/1/6/493 від 30.09.2008 та листа Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України адресованого Начальнику Київського КЕУ № 303/1/6/7 від 10.01.2011, вбачається, що ремонті роботи були проведені за згодою орендодавця орендарем.

Київським апеляційним господарським судом при вирішенні спору у справі № 19/293 встановлено, що відповідач безпідставно не відшкодовує позивачу понесені витрати на проведення ремонту в орендованому приміщенні та 27.01.2014 винесено постанову про стягнення з відповідача на користь позивача витрат в розмірі 767 722,80 грн.

Постановою Вищого господарського суду України № 19/293 від 03.06.2014 вказану постанову залишено без змін.

В силу ч.2 до ст.35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач вважає, що з моменту отримання відповідачем вимоги позивача про відшкодування вартості проведених капітальних робіт у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, яке до цього часу не погашено.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки кошти за проведений ремонт приміщень не виплатив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

У зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив суд першої інстанції стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 92 787,28 грн. та 63 125,34 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень п. 3. та п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, з відповідача місцевим судом правомірно стягнуто 92 787,28 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 63 125,34 грн. - 3% річних.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія посилання апелянтів щодо пропуску строку позовної давності у даній справі не приймає до уваги, оскільки у відповідності до ст.264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені обставини, учасниками процесу не надано.

Доводи, наведені Військовою прокуратурою Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України в апеляційних скаргах, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянтів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Військової прокуратури Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014р. у справі №5011-3/15506-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2014 року у справі №5011-3/15506-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-3/15506-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 04.11.2014р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов