Постанова

від 31.10.2014 по справі 908/2133/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 908/2133/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Ногіна О.М., службове посвідчення від 09.10.2012р. №008307;

1-го позивача - Коротіна О.О., довіреність від 24.10.2014р. №139 пр.;

відповідача - Шонія М.В., довіреність від 20.05.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області (вх. №2984 З/1-18) на рішення господарського суду Запорізької області від 20.08.2014 року у справі № 908/2133/14

за позовом Прокурора Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі: 1) Комунального закладу "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради, м. Запоріжжя, 2) Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, м. Запоріжжя,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО.РУМ", м. Запоріжжя,

про стягнення 729 975,03 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Комунального закладу "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради та Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, першого та другого позивачів, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО.РУМ", відповідача, про стягнення з відповідача на користь першого позивача 729975,03 грн. збитків, заподіяних порушенням умов договору від 27.10.2011 року на закупівлю робіт за державні кошти з будівництва поліклініки на 250 відвідувань в смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, укладеного між Комунальним закладом "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФО.РУМ".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.08.2014 року у справі №908/2133/14 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що експертний висновок, на який посилається прокурор не є належним доказом, оскільки, експертом не було досліджено договору від 27.10.2011р. №1, з яким прокурор пов'язує виникнення збитків та ним не встановлено факту порушення прав позивача. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором невірно визначено позивача, оскільки внески на загальнообов'язкове соціальне страхування сплачуються до Пенсійного Фонду України , а не до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області.

Заступник прокурора Запорізької області із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 20.08.2014р. у справі № 908/2133/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що відповідач з метою приховання виконання робіт з меншим обсягом витрат та одночасним отриманням усієї суми коштів вніс в акти виконаних робіт недостовірні дані щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на витрати з заробітної плати за вказаний період.

Згідно з розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 року №28-р "Про зміну територіальної підсудності" розгляд справ, що підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом, здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

У зв'язку із цим, супровідним листом господарського суду Запорізької області від 09.09.2014р. №09-33/1387 матеріали справи №908/2133/14 разом із апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області були направлені до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2014р., у зв'язку із хворобою судді Медуниці О.Є., для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Черленяк М.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Черленяк М.І.) апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 28.10.2014 року.

Комунальний заклад "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради у відзиві на апеляційну скаргу, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.08.2014 року у справі № 908/2133/14 залишити без змін. При цьому зазначає, що прокурор не довів факту порушення зобов'язання відповідачем, а також не надав обґрунтованого розрахунку розміру заподіяних збитків. Крім того на думку 1-го позивача експертне дослідження, на яке посилається прокурор в обгрунтування своїх вимог не є належним доказом.

Відзивом на апеляційну скаргу від 27.10.2014р. відповідач також заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає вимоги апелянта необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просить залишити його без змін.

Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області у відзиві на апеляційну скаргу від 28.10.2014р. просить апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити та рішення місцевого господарського суду скасувати.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.08.2014 року у даній справі і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник 1-го позивача та представник відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з підстав наведених у відзивах на апеляційну скаргу.

Представник 2-го позивача належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102213728333, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення 2-го позивача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника 2-го позивача, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника 1-го позивача та представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

27.10.2011р. між Комунальним закладом "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФО.РУМ" (учасником) укладений договір №1 на закупівлю робіт за державні кошти з будівництва поліклініки на 250 відвідувань в смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, згідно з п.1.1 якого встановлено, що учасник зобов'язується у 2011-2012 роках за дорученням замовника виконати роботи в межах договірної ціни, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

У п.2.1 цього договору зазначено, що учасник повинен виконати передбачені цим договором роботи з належною якістю, якість виконуємих робіт повинна відповідати вимогам ДБН - 2000 в межах затвердженої проектно - кошторисної документації та узгодженої договірної ціни робіт, вимог техніки безпеки та охорони праці та здати об'єкт в експлуатацію (за необхідністю з узгодженням замовником виконаних робіт з Регіональним експертним центром та територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці).

Ціна цього договору з ПДВ становить 29231058,79 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.п.3.1,3.2 договору).

Пунктом 4.1 даного договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення учасником актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт у формі КБ - 3, КБ - 2в, акту приймання - передачі устаткування у термін 15 календарних днів після надходження коштів для фінансування предмету договору на рахунок замовника. Розрахунок вартості фактично виконаних робіт у формі КБ - 2в, КБ - 3 виконується учасником згідно з вимогами державних будівельних норм, узгодженої договірної ціни, проектно - кошторисної документації. Замовник здійснює фінансування учасника за виконання робіт за рахунок коштів, перерахованих головним розпорядником коштів, наданих для фінансування предмету договору, в межах яких буде проводитись оплата виконаних робіт підрядником та оплата витрат на утримання служби замовника на організацію будівництва та технічний нагляд.

У пункті 5.1 даного договору визначений строк (термін) виконання робіт: початок робіт - 2011р.; закінчення робіт - грудень 2012р.

Згідно з п.6.1.3 договору визначено, що за умови надходження на поточний рахунок замовника коштів, кінцеві розрахунки здійснюються після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт протягом 30 днів після підписання акта приймання об'єкта в експлуатацію (акта приймання робіт). При кінцевих розрахунках замовник має право утримати вартість робіт, які виконані з вини учасника з недоробками і дефектами, що зафіксовані актом про приймання об'єкта в експлуатацію. Перерахування утриманих сум замовником проводиться після забезпечення учасником усунення виявлених порушень у встановлені актом строки.

Відповідно до п.10.1 цього договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013р., але в будь якому разі до повного його виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2014р. прокурор Запорізького району Запорізької області в інтересах держави в особі Комунального закладу "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради та Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО.РУМ", м. Запоріжжя про стягнення збитків у розмірі 729 975,03 грн.

В обґрунтування позову посилається на порушення вимог законодавства, зокрема зазначає, що відповідач з метою приховання виконання робіт з меншим обсягом витрат та одночасним отриманням усієї суми коштів вніс в акти виконаних робіт №1-14 та б/н за грудень 2011р., №3-12 за травень 2012 р., №13-17 за червень 2012 р., №21-26 за липень 2012р., №27-38 за серпень 2012р., №40-45 за вересень 2012р., №46-52 за жовтень 2012р., №53,54,56-63 за листопад 2012р., №64-77, 80-86 за грудень 2012р. недостовірні дані щодо суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на витрати з заробітної плати за вказаний період, підтверджуючи факт спричинення збитків висновком експертного дослідження від 04.04.2014р. №5/14 експерта ОСОБА_4

29.05.2014р. прокурором Запорізького району Запорізької області винесено постанову про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, в якій встановлено провести перевірку додержання вимог законодавства посадовими особами Комунального закладу "Запорізька центральна районна лікарня" та ТОВ "ФО.РУМ" під час будівництва поліклініки на 250 відвідувань в смт. Кушугум Запорізької області.

26.06.2014р. 1-й позивач - Комунальний заклад "Запорізька центральна районна лікарня" Запорізької районної ради звернувся до господарського суду Запорізької області з заявою про відмову від позову. Зазначена заява мотивована тим, що 1-й позивач ніколи не звертався до прокурора з приводу представництва його інтересів, про поданий позов прокурора дізнався лише після надходження до нього відповідного позову. Також, зазначає, що дані викладені прокурором в позовній заяві не відповідають дійсності.

2-й позивач - Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, 22.07.2014р. повідомив, що згідно з рішенням Запорізької районної ради від 28.07.2011р. №17, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області була визначена головним розпорядником використання коштів субвенції з Державного бюджету, бюджету Запорізького району на здійснення заходів щодо соціально - економічного розвитку окремих територій в 2011р.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення збитків.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1,2 статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна (тариф) є формою грошового вираження вартості продукції (робіт, послуг), які реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 1-й позивач перерахував відповідачу на виконання умов договору кошти у розмірі 15814898,75 грн., тобто, меншу чим встановлено п.3.1-п.3.3 договору - ціна договору з ПДВ становить 29231058,79 грн. без урахування витрат на утримання служби замовника на організацію будівництва та технічний нагляд. Зазначеним пунктом договору передбачено, що ціна договору враховує усі витрати учасника на виконання предмету договору.

Матеріали справи не містять доказів того, що об'єкт (полікліника) прийнята в експлуатацію (акта приймання робіт) та що позивачем повністю сплачено кошти за актами приймання виконаних робіт, вказаними прокурором у позовній заяві , а тому колегія суддів вважає, що прокурором не надано доказів того, що зазначений договір виконувався сторонами.

Крім того, колегія суддів зазначає, що акти виконаних будівельних робіт, на які посилається апелянт в обґрунтування своїх вимог, не є належними та допустимим доказами в розумінні ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені акти не містять підписання обома сторонами і не скріплені печатками юридичних осіб, а отже не приймаються колегією суддів як належні та допустимі докази.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок збитків у позовній заяві не ґрунтується на реальних та точних даних, які підтверджуються належними доказами. До суду апеляційної інстанції обґрунтованого розрахунку суми завданих збитків надано не було.

Окрім того, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції вірно зазначено на те, що у висновку експертного дослідження від 04.04.2014р. №5/14 судового експерта Горбу новою Т.О. проведеного за зверненням прокурора Запорізького району, долученим до позовної заяви в підтвердження факту спричинення збитків у розмірі 729975,03 грн., експертом встановлено відхилення по нарахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду та Міністерства доходів та зборів України, а не збитків позивачів.

А отже на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку недоведеності розміру заявлених позовних вимог.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками в розумінні статті 224 Господарського суду України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського суду України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Притягнення до відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою правової відповідальності. Склад правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна сторона та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом - правовідношення по зобов'язаннях, об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання , причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону правопорушення складає вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.

На кредитора покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини.

Умови відшкодування збитків встановлені статтею 226 Господарського кодексу України, зі змісту якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасники господарських відносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків, у зв'язку з тим, що апелянтом не доведено вини відповідача, протиправної поведінки відповідача та наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонду України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011р. №384, Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: забезпечення надходжень від сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ведення обліку цих надходжень, інших коштів відповідно до законодавства, здійснює контроль за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню…, стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів (п.п. 1.3,4).

Таким чином, з вище наведеного вбачається, що заявлена прокурором сума 729 975,03 грн. визначена у висновку вказаного експертного дослідження як відхилення по нарахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути стягнута на користь 1-го позивача та 2-го позивача, оскільки 2-й позивач взагалі не є стороною договору.

А отже, колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду про те, що висновок експертного дослідження не може бути визнаний належним доказом порушення прав позивачів, оскільки внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування сплачуються Пенсійному фонду України, а не Запорізькій районній державній адміністрації Запорізької області.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Представництво інтересів громадянина або держав здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі кошти внаслідок кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Запорізької області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області - без змін.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.08.2014 р. у справі № 908/2133/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 31.10.14

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Черленяк М.І.