Постанова

від 01.10.2014 по справі 810/4346/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2014 року                           №810/4346/14 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання відмови незаконною, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: 21.07.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке» (далі – позивач, Товариство) до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання незаконною відмови в реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість, зобов'язання здійснити таку реєстрацію. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає безпідставною відмову відповідача у реєстрації Товариства суб'єктом спеціального режиму оподаткування з податку та додану вартість, та зазначає, що ним подано належним чином оформлену заяву про таку реєстрацію за формою, встановленою чинними нормативно-правовими актами, а також зазначив, що Товариство відповідає критеріям сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В запереченнях проти позову послався за невідповідність поданої позивачем заяви встановленій чинними нормативно-правовими актами формі, а також зазначив, що у Товариства відсутні основні фонди, а саме земельні ділянки, на яких можуть бути вироблені сільськогосподарські товари. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків. Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Малополовецьке», код за ЄДРПОУ 38757873, зареєстроване як юридична особа 13.08.2013 та як платник податків і зборів перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Товариство звернулося до Податкового органу із заявою форми №1-РС від 07.06.2014 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (далі – Заява), яка була зареєстрована у Податковому органі 10.06.2014. У пункті 8 Заяви перший день застосування спеціального режиму оподаткування визначено « 01.06.2014». Листом №2490/10/10-08-18-01-029 від 16.06.2014 Податковий орган за результатами розгляду Заяви відмовив Товариству в реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Податковий орган зазначив, що Заява заповнена з недотриманням вимог Розділу VI Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 №26. Так, зазначено, що згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 розділу VI «Реєстрація платників податку на додану вартість як суб'єктів спеціального режиму оподаткування» ТОВ «ДП Малополовецьке» подано реєстраційну заяву за формою 1-РС на бланку старого зразка, який втратив чинність зміною чинного законодавства стосовно реєстрації платників ПДВ. Також зазначено, що за результатами перевірки підтвердження критеріїв сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ та наданих документів встановлено неможливість дійти висновку щодо відповідності платника вимогам, визначеним у п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, суд виходив з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано нормами Податкового кодексу України. Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, визначено статтею 209 Податкового кодексу України. За приписами пунктів 209.1 та 209.2 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: а) для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності. За приписами пункту 209.10 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість. У реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності. При оприлюдненні даних з реєстру платників податку на додану вартість згідно з пунктом 183.13 статті 183 цього Кодексу додатково оприлюднюються дані з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування про дату реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування, перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства із зазначенням дати внесення запису про такі види діяльності, дату виключення з такого реєстру, а також дату, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах. Порядок реєстрації платників податку на додану вартість, у тому числі й спеціального режиму оподаткування таким податком, врегульовано положеннями статті 183 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 183.1 якої будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. Відповідно до пункту 183.3 цієї ж норми у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 цієї статті не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи (пункт 183.7 статті 183 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 183.14 статті 183 Податкового кодексу України форми реєстраційної заяви, заяви про анулювання реєстрації, а також положення про реєстрацію платників податку затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014 №26, який діє з 25.02.2014, затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі – Положення), розділом VI якого врегульовано порядок реєстрації платників податку на додану вартість як суб'єктів спеціального режиму оподаткування. Так, сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування у контролюючому органі за основним місцем обліку з дотриманням правил та у строки, що визначені статтею 183 розділу V Кодексу для реєстрації платників ПДВ. У реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників ПДВ на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, та дата внесення запису про такі види діяльності (пункт 6.2 Положення). Заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою N 1-РС (додаток 7) має бути подана сільськогосподарським підприємством до контролюючого органу не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа бажає перейти на застосування спеціального режиму оподаткування, та у місяці, який передує початку такого податкового періоду. Якщо місяцю, в якому подається заява за формою N 1-РС, передує місяць, в якому сільськогосподарським підприємством, не зареєстрованим як платник ПДВ, вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V Кодексу, таке підприємство спочатку реєструється платником ПДВ на загальних умовах відповідно до розділу III цього Положення, після чого переходить на застосування спеціального режиму оподаткування згідно з цим розділом (пункт 6.3 Положення). За результатами розгляду заяви про реєстрацію за формою N 1-РС контролюючий орган протягом 5 робочих днів від дати надходження заяви зобов'язаний внести до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування запис про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування або письмову відмову у такій реєстрації у разі подання недостовірних даних або у випадках, визначених пунктом 6.10 цього розділу (пункт 6.5 Положення). Відповідно до пункту 6.10 Положення контролюючий орган відмовляє сільськогосподарському підприємству у реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, якщо такий платник податків: а) вказує у заяві про реєстрацію види діяльності, які не підпадають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства та не визначені статтею 209 розділу V Кодексу; б) перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків (для платників єдиного податку четвертої групи) або у розмірі 7 відсотків (для платників єдиного податку шостої групи); в) був виключений із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з перевищенням питомої ваги несільськогосподарських товарів (послуг) та від дати такого виключення до дати подання заяви про повторну реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування не спливло 12 послідовних звітних податкових періодів; г) поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг), або не відповідає іншим критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 розділу V Кодексу (пункт 6.1 цього розділу); ґ) не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, є особою, яка не може бути зареєстрована як суб'єкт спеціального режиму оподаткування чи на яку не поширюються норми статті 209 розділу V Кодексу; д) не підпадає під визначення платника ПДВ згідно з пунктом 1.5 розділу I цього Положення або за наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, визначених пунктом 5.1 розділу V цього Положення або за яких підлягає виключенню з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування згідно з пунктами 209.11, 209.12 статті 209 розділу V Кодексу (пункти 6.11, 6.21 цього розділу); е) подав заяву з порушенням строків, визначених пунктом 183.3 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 6.3 цього розділу). При цьому з приведеного вбачається, що розгляду контролюючим органом підлягає саме заява за формою N 1-РС, яка є додатком 7 до Положення. Аналіз поданої Товариством до Податкового органу заяви (а.с. 12-15) свідчить про невідповідність її встановленій у додатку 7 до Положення форми N 1-РС, хоча у правому верхньому куті зазначено «Додаток 7 до Положення про реєстрацію платника податку на додану вартість (пункт 6.3). Форма N 1-РС». При цьому судом встановлено, що за змістом Заява відповідає додатку 8 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1394, який втратив чинність. Крім того, суд звертає увагу на наступне. Як було зазначено вище, за приписами Положення заява форми N 1-РС повинна бути подана не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа бажає перейти на застосування спеціального режиму оподаткування. При цьому Заяву позивачем сформовано 07.06.2014, зареєстровано у Податковому органі 10.06.2014, а у пункті 8 Заяви першим днем застосування спеціального режиму оподаткування визначено 01.06.2014. У судовому засіданні 23.08.2014 представник позивача пояснив, що зазначена дата є помилковою, а правильною датою є 01.07.2014, з якої позивач у своїх вимогах і просить зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до частини 3 цієї ж норми у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. На думку суду, відповідач, відмовляючи Товариству у реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ, діяв на підставі, в межах та у спосіб, визначені чинним законодавством, адже форма поданої позивачем Заяви унеможливлює здійснити таку реєстрацію, у тому числі з урахуванням помилки у даті початку застосування спеціального режиму оподаткування. Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень. Позивачем не надано суду належних та об'єктивних доказів, які б підтверджували факт порушення його прав, свобод чи інтересів з боку відповідача. На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, беручи до уваги викладені норми чинного законодавства за оцінюючи їх у сукупності зі встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Сторонами у справі вимог про розподіл судових витрат не заявлено, у зв'язку з чим положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають. Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Спиридонова В.О.