Постанова

від 22.10.2014 по справі 813/5362/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року № 813/5362/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представника позивача Захарчука І.В.,

представника відповідача Беня Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Екстрадент» про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовною заявою до приватного підприємства «Екстрадент» про стягнення заборгованості в сумі 7088,02 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2013 році середньооблікова чисельність працюючих у відповідача становила 9 осіб, що зобов'язувало відповідача створити 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, проте з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність відсутня. Таким чином, кількість робочих місць незайнятих інвалідами на підприємстві теж відсутня, жодної особи-інваліда не було працевлаштовано, чим порушено норми ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та не сплачено відповідні штрафні санкції.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення, а саме такий заперечує з тих причин, що інспектором Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області було проведено перевірку з питань дотримання ним вимог законодавства з питань праці та за наслідками такої було складені відповідний акт, протокол про адміністративне правопорушення та припис. Однак, як стверджує відповідач, інспектор праці відмовився приймати пояснення директора ПП "Екстрадент", а зазначив, що нібито директор ПП "Екстрадент" відмовився подавати письмові пояснення та відмовився підписувати та отримувати примірник такого акту. Натомість директор ПП "Екстрадент" склав і надіслав інспектору праці письмові пояснення, що підтверджує описом вкладення поштового відправлення. Представник відповідача просив суд у задоволені позову про стягнення з ПП "Екстрадент" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що відповідач приватне підприємство «Екстрадент» зареєстроване як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в фонді соціального захисту інвалідів та використовує найману працю фізичних осіб.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 року № 2961-IV (набрав чинності з 01.01.2006 року), і розуміється як робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно із ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 18 згаданого Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 даного Закону, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області у червні 2014 року проведено перевірку додержання ПП «Екстрадент» законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та складено відповідний акт.

Відповідно до Акту Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області ПП «Екстрадент» не виконується норматив робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно із актом інспекції, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2013 році становила 9 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів 0 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2013 році для відповідача становив 1 особа. Отже, відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особа. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2013 рік у відповідача становила 13778 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій, що підлягає сплаті 6889 грн.

Оскільки, останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня 2014 року, то сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2014 по 15.07.2014 року (93 днів) складає 199,02 грн.

Станом на дату судового засідання відповідач вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконав, вказану суму заборгованості не сплатив, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо викладених відповідачем доводів у своїх запереченнях на позовну заяву Фонду соціального захисту інвалідів, то суд звертає увагу відповідача на наступне.

Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предметом оскарження у даній справі є факт не виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме несплата адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи, а відповідно усі обставини, що входять до предмету доказування перед судом, Фондом соціального захисту інвалідів були доведені та підтверджуються наявними у справі доказами.

Суд звертає увагу, що обгрунтування відповідачем заперечень позовних вимог позивача в даній справі, предметом якої є стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, грунтуються на питаннях правомірності дій посадової особи при проведенні перевірки та рішень винесених за результатами проведення такої, зокрема припису інспекції праці. При цьому, відповідачем зазначені дії посадових осіб при проведенні перевірки та прийняті рішення не були оскаржені у передбаченому законом порядку.

Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади та судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення прийнятого на підставі такого акту, а й відповідно твердження відповідача про неправомірні дії інспектора праці під час проведення перевірки відповідача судом відхиляються, адже предметом даної справи є стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та несплата таких санкцій підтверджена належними та допустимими доказами справи, а правомірність ж встановлених та викладених в Акті Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області відповідачем спростована не була.

Суд згідно ч. 6 ст. 71 КАС України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А так як відповідач не зміг спростувати перед судом обставини заявленого до нього позову, а також те, що обставини, що входять до предмету доказування в даній справі перед судом Фондом соціального захисту інвалідів були доведені та підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позов підставний і обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Екстрадент» (79049, м. Львів, проспект Ч.Калини 117, ЄДРПОУ 32327495) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (79000,м. Львів, пл. Маланюка,6, ЄДРПОУ 38008294) заборгованість в розмірі 7088,02 (сім тисяч вісімдесят вісім) грн, 02 коп.

Судові витрати з відповідача стягувати не слід.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 27.10.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.