Постанова

від 20.10.2014 по справі 813/5737/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року № 813/5737/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача Осідача Л.Б.,

представника відповідача Чижевського М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього виробничо-комерційного підприємства "Вектор Б" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2014 року № 0002222205 та № 0002232205,

в с т а н о в и в:

Дочірне виробничо-комерційне підприємство "Вектор Б" звернулось суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2014 року № 0002222205 та № 0002232205.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було в порушення вимог законодавства неправомірно здійснено перевірку позивача, акт перевірки складений з порушенням вимог законодавства, а саме, позивач наголошує, що відповідач не має право визнавати в Акті перевірки нікчемними угоди, дане право надано лише суду, що в свою чергу призвело до неправомірного винесення податкових повідомлень-рішень. Не погоджуючись з висновком податкового органу, позивач зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ТОВ "Крафт ЛВ" за укладеними договорами, які мали реальний характер та за якими ним було сплачено та отримано товар та послуги, які було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій як таких, що не підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами, також зазначає, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, в підтвердження даної обставини надав суду вироки Сихівського районного суду м. Львова. А відтак, відповідач твердить, що позивач не міг фактично вчиняти правочини з зазначеним контрагентом. В задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши долучені до справи докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог Дочірнього виробничо-комерційного підприємства "Вектор Б" слід відмовити з наступних підстав.

В період з 12.05.2014 року по 14.05.2014 року Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міноходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ДВКП "Вектор Б" з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків та обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ "Промтехметал", ТОВ "Крафт ЛВ" та ПП "Воллі" за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року та використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 138.2, п. 138.8, п.п. 138.8.1, п. 138.8, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток всього в сумі 7436 грн, в т.ч.: за 2 квартали 2011 року - 7436 грн, за 2-3 квартали 2011 року в сумі 7436 грн, за 2-4 квартали 2011 року в сумі 7436 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість всього на суму 6466 грн, в тому числі за травень 2011 року 6466 грн.

Вище наведенні порушення податкового законодавства позивачем відповідач мотивував тим, що податковий орган не встановив факту існування відносин позивача з його контрагентом ТОВ "Крафт ЛВ", так як до перевірки не представив товаросупровідних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальне придбання позивачем ТМЦ від продавця, також не представив документів про якість товарів, їх придатність, окрім цього, позивач не зумів підтвердити факт приймання товарів на складах їх облікування, лише надав виписані ТОВ "Крафт ЛВ" видаткові та податкові накладні.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 16.05.2014 року №352/22-05/13806845, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.05.2014 року № 0002232205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6466 грн та податкове повідомлення-рішення № 0002222205, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 7436 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. "а" п. 198.1, п. 198.2., абз. 1 п. 198.3 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п.1.1 р.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі - Положення) передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Також, згідно п.2.4, п.2.5 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Виходячи з вищевикладеного можна зробити висновок, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення вбачається, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Отже, з урахуванням викладеного, слід відмітити, що головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, суд звертає увагу також на те, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тому суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не виключною обставиною для формування податкового кредиту.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетного відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

З огляду на вищевказане податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Реальність операцій з ТОВ "Крафт ЛВ" позивач доводить договором постачання № 1/2011, який складений та підписаний у м. Трускавці 29.04.2011 року.

Згідно даного договору, де ДВКП "Вектор Б" (далі - Покупець), в особі директора Осідача Л.В. та ТОВ "Крафт ЛВ" (далі - Постачальник), в особі директора Беца Р.І., Постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Покупця товар. А Покупець в свою чергу приймати та оплачувати його вартість.

Відповідно п. 1.2 предметом поставки є електронні компоненти та комплектуючі.

Згідно п. 2.3 ціна договору на період його дії становить 100000 грн і може бути змінена за погодженням сторін.

Відповідно п. 3.1 Договору про потребу у кожній партії товару, його номенклатуру, асортимент та кількість у партії, дату поставки і її об'єм Покупець повідомляє Постачальника шляхом подання замовлення.

Відповідно п. 3.3 Договору 1 (покупець не пізніше 25 числа направляє на адресу Постачальника Замовлення на наступний місяць з печаткою та підписами вповноважених на це осіб шляхом факсимільного зв'язку або в інший спосіб.

Відповідно п. 3.4 поставка товару, зазначеного в замовленні, здійснюється Постачальником на адресу покупця не пізніше дати, вказаної в Замовленні, яке підтверджене Постачальником.

Згідно п. 5.1 Договору якість товару повинна відповідати встановленими нормам для данох категорії продукції.

Згідно п. 5.2 Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві документи, які підтверджують якість товару, що підлягає поставці (гігієнічні висновки, сертифікати).

Також позивач на підтвердження реальності відносин з контрагентом ТОВ "Крафт ЛВ" надав копії видаткової накладної від 04.05.2011 року №0000180 на вартість зазначених у ній товарів в розмірі 38797,75 грн, та копію податкової накладної від 04.05.2011 року на суму 38797,75 грн, виданих до договору від 03.05.2011 року №07/05, проте самого договору як до перевірки так і суду не представив, однак зазначив, що договір поставки у наведених вище накладних вказаний помилково, господарські взаємовідносини відбувалися на підставі виставлених рахунків на оплату товарів, в яких сторони визначали ціну товару, умови та строки поставки, проте і в підтвердження даної обставини виставлених йому його контрагентом рахунків суду також не надано.

Позивач твердить, що для перевірки надано платіжні доручення по особовому рахунку банку 2600700002286 Філія АТ "Укрексімбанк", МФО 325718. ДВКП "Вектор Б" перераховано кошти для ТОВ "Крафт ЛВ", про це також і йдеться в самому акті перевірки, однак суд звертає увагу, що платіжні доручення не підтверджують оплату за придбаний товар, підтвердженням є банківські виписки, а й більше того, позивачем не надано суду й самих платіжних доручень.

Згідно п. 5.2 Договору Постачальник зобов'язаний надати Покупцеві документи, які підтверджують якість товару, що підлягає поставці (гігієнічні висновки, сертифікати). Проте документів щоб свідчили про якість товару матеріали справи не містять.

Жодних інших доказів взаємовідносинах між ДВКП "Вектор Б" та ТОВ "Крафт ЛВ" до перевірки не представлено.

Відповідно п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Поряд із цим, у п. 186.1 ст. 186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, що свідчить про відсутність операцій з перевезення. Крім того, позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагента фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять під сумнів зміст господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивач в підтвердження заявленного позову до матеріалів справи долучив копію витягу з журналу довіреностей.

Проте, при дослідженні такого витягу з журналу довіреностей, суду є за не можливе встановити походження данного витягу, з тих причин, що такий не містить печатки позивача, є нечетабельним, належно пронумерованого та прошитого оригіналу журналу позивач суду не представив, також не представив і самого доручення особи на отриманння ТМЦ, а відтак такий доказ судом відхиляється з огляду на його суперечність нормам ст. 70 КАС України.

Суд зважує на таку обставину як те, що порушення податкової дисципліни контрагентом платника податків не є достатніми підставами для висновку про неправомірність віднесення платником податків до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з вказаним контрагентом.

Проте, в той же час, суд виходить з того, що однією з необхідних умов для правомірності формування податкового кредиту, наявність якої позивачем не доведено, є реальність господарських операцій.

Таким чином, позивачем не надано суду достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору укладеного з ТОВ "Крафт ЛВ", а саме рахунків, на котрі зсилався позивач, ні доказів оплати, ні доказів транспортування, та в матеріалах справи відсутні докази повноважень осіб, які склали податкові та видаткові накладні, а також те, що позивачем не надано суду допустимих доказів та обґрунтувань на підтвердження факту використання отриманих від ТОВ "Крафт ЛВ" товарів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, не надано актів прийому-передачі товарів, також позивач не надав належних доказів отримання в себе на підприємстві ТМЦ, суд дійшов висновку про те, що позивачем не зумів довести перед судом реальності та товарності правовідносин з з ТОВ "Крафт ЛВ" за укладеним між ними договором, а отже не доведено факт здійснення поставки товару.

З урахуванням того, що по справі не встановлено реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про правомірність збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При поданні адміністративного позову в частині позовних вимог майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 73,08 грн, що підтверджується квитанцією №1236223 від 11.08.2014 року.

Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суми судового збору у розмірі 1753,92 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Дочірнього виробничо-комерційного підприємства "Вектор Б" (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Стебницька, будинок 75, код ЄДРПОУ 13806845) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 1753,92 грн (одна тисяча сімсот п'ятдесят три грн. 92 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 27.10.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.