Постанова

від 03.11.2014 по справі 820/15617/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 листопада 2014 р. № 820/15617/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервер-221" про накладення арешту на кошти,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервер-221", в якому просить суд накласти арешт на кошти в розмірі 32939,53 грн. з розрахункових рахунків, що належать ТОВ "Сервер-221" (код 36986031), а саме: МФО 300528, назва банку: АТ "ОТП Банк", номер рахунку: 26007302337175, валюта: українська гривня, дата відкриття: 06.05.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сервер-221" має податковий борг в розмірі 32939,53 грн. Відповідно до вимог законодавства на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу форми «Ю» № 114-15 від 08.01.2014 р. Здійснені позивачем заходи зі стягнення податкового боргу з ТОВ "Сервер-221" не призвели до погашення податкового боргу. З огляду на те, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу, керуючись п.п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банківських установах в межах суми боргу.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, внесеною до ЄДРЮОФОП, письмових заперечень проти позову до суду не надав, причин неприбуття суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не надав.

Згідно зі ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд вважає, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на ч. 6 ст. 128 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Сервер-221" (далі - ТОВ "Сервер-221"), пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код 36986031, місцезнаходження: 61153, м. Харків, просп. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, буд. 56, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 18), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Відповідач має відкриті розрахункові рахунки в банківських установах, про що свідчить довідка ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про наявність розрахункових рахунків (а.с. 6).

Основним завданням контролюючих органів є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів установлених Податковим кодексом України (ст.ст. 19-1 ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Сервер-221" має узгоджений податковий борг з податку на додану вартість, який станом на дату судового розгляду складає - 32939,53 грн., що підтверджується, зокрема, зворотнім боком облікової картки ТОВ "Сервер-221" (а.с. 40, 41-42).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг ТОВ "Сервер-221" виник, зокрема, на підставі поданої до ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкової декларації з податку на додану вартість №9078640097 від 06.12.2013р., відповідно до якої відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з зазначеного податку у розмірі 33096,00 грн., з яких до сплати з урахуванням переплати - 32808,93 грн. (а.с. 14).

Крім того, судом встановлено, що позивачем було проведено камеральну перевірку про порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання ТОВ "Сервер-221", за результатами якої складено акт № 1606/20-3415-01-09/36986031 від 21.05.2014 року (а.с. 38-39).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки встановлено несвоєчасна сплата відповідачем податкової звітності з ПДВ за листопад 2013 року.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001221501 від 21.05.2014 року, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 18,20 грн.,

№ 0001211501 від 21.05.2014 року, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 112,40 грн. (а.с. 15-16).

Вказані податкові повідомлення-рішення було надіслано на адресу відповідача, але не було ним отримано з причин, які не залежать від податкового органу (а.с. 15-16 зворот). У строк, встановлений законодавством, вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем у адміністративному та судовому порядку оскаржено не було.

Таким чином, доказів здійснення платежу по сплаті податкових зобов'язань або доказів оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому законодавством України, сторонами до суду не надано, а судом самостійно при виконанні приписів ст.11 КАС України не встановлено.

Отже, внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання у відповідача виник податковий борг у розмірі 32939,53 грн.

Відповідно п.59.1 ст.59 ПКУ у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до матеріалів справи та пояснень представника позивача, керуючись ст.59 Податкового кодексу України податковим органом було надіслано на адресу відповідача, внесену до ЄДРЮОФОП, податкову вимогу форми «Ю» № 114-15 від 08.01.2014 р. про сплату податкового боргу, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5), яка відповідачем в адміністративному та судовому порядку оскаржена не була, заборгованість не сплачена.

Суд наголошує, що відповідно до ч.1 ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є накладення арешту на кошти ТОВ "Сервер-221" в межах суми боргу, що знаходяться в банку, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, у судовому порядку, встановлення факту сплати податкового боргу у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту, тощо.

При цьому, питання правомірності нарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими визначена сума боргу, не є предметом позову у даній справі, а отже суд у межах розгляду даної справи не здійснює їх правовий аналіз.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової та митної політики.

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, суд приходить до висновку про те, що право звертатись до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності наступних умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Згідно з п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 року № 22 (далі - Інструкція), обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку/ах, відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком/ами за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом. Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Відповідно до п. 10.3 Інструкції арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

З матеріалів справи судом встановлено, що відсутність майна ТОВ "Сервер-221" підтверджується: довідкою Московського РВ ДАІ з обслуговування міста Харків ГУМВС України в Харківській області №67/15362 від 25.04.2014 р. про відсутність зареєстрованих транспортних засобів, інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно про відсутність запитуваної інформації, листом-відповіддю Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 13.06.2014 р. № 05.01-26/4620 про відсутність зареєстрованої за ТОВ "Сервер-221" на праві власності сільськогосподарської техніки, самохідних машин та механізмів, листом-відповіддю Управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області від 20.06.2014 р. № 3132/08 про відсутність зареєстрованих за ТОВ "Сервер-221" земельних ділянок на праві власності та праві користування (а.с. 7-11).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у ТОВ "Сервер-221" наявний податковий борг у розмірі 32939,53 грн. та відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, як встановлено судом, відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржено податкову вимогу та на день звернення до суду не сплачено узгоджений податковий борг. Крім того, судом встановлено, що позивачем було вжито заходи, спрямовані на розшук майна відповідача для опису в податкову заставу, проте такого майна не знайдено, у відповідача є лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах.

Отже, суд приходить до висновку, що у позивача наявні законні підстави для звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, заперечень проти позову до суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов є доведеним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 128, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервер-221" про накладення арешту на кошти - задовольнити в повному обсязі.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Сервер-221" (код 36986031, місцезнаходження: 61153, м. Харків, просп. П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, буд. 56), що знаходяться у банківських установах, в межах суми боргу у розмірі 32939 грн. 53 коп. (тридцять дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 53 коп.).

3. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя К.О. Севастьяненко