Постанова

від 31.10.2014 по справі 826/14188/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2014 року 11:55 № 826/14188/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімед»

до 1. Київської міжрегіональної митниці Міндоходів

2. Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, стягнення з

Державного бюджету коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнімед» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - відповідач 2), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № КТ-100270001-0171-2014 від 20.08.2014 про визначення коду товару;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.08.2014 № 100270001/2014/10162;

- повернути з Державного бюджету України на користь позивача ввізне мито в сумі 367,49 грн. та податок на додану вартість в сумі 106,22 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.10.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додатковий доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити посилаючись на те, що відповідачем 1 необґрунтовано та на власний розсуд визначено код УКТ ЗЕД імпортованого товару.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, посилаючись на те, що у митного органу не було правових підстав для прийняття визначеного позивачем коду УКТ ЗЕД імпортованого товару.

Представник відповідача 2 в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце проведення судового засідання. Звернувся до суду з письмовими запереченнями, в яких просив в позові відмовити внаслідок не дотримання позивачем вимог спеціального порядку повернення надміру сплачених коштів.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

15 серпня 2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнімед», на підставі договору № 04-2014 від 27.03.2014 та інвойсу № 1218340, ввезено на митну територію Україну товар «Рюкзак-кенгуру Актив темно-синій».

До митного оформлення позивачем надано ВМД №100270001.2014.256501, у якій товар «Рюкзак-кенгуру Актив темно-синій» був задекларований позивачем за кодом УКТЗЕД 6307909800 за ставкою ввізного мита 6,3 %.

20 серпня 2014 ТОВ «Юнімед» отримало рішення про визначення коду товару

№ КТ 100270001-0171-2014, яким товар було класифіковано за кодом УКТЗЕД 4202929800, зі ставкою ввізного мита 12,5 %.

27 серпня 2014 митний орган направив на адресу позивача Картку відмови в митному оформленні товарів № №100270001/2014/10162 за ВМД №100270001.2014.256501 від 15.08.2014.

У зв'язку з відмовою у митному оформлені товару за первинно визначеним кодом УКТ ЗЕД, позивач підготував та 27.08.2014 подав до митного органу ВМД

№ 100270001.2014.257006, у якій товар - «Рюкзак-кенгуру Актив темно-синій» був класифікований за кодом УКТЗЕД 4202929800, за ставкою ввізного мита 12,5 %.

Внаслідок зміни коду товару і, як наслідок, зміни ставки ввізного мита позивачем, порівняно з попередньою ВМД, сплачено збільшені суми митних платежів: ввізне мито в сумі 367,49 грн. (720,14 - 352,65) та податок на додану вартість в сумі 106,22 грн. (1296,26 - 1190,04).

Позиція суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що оскільки товарна позиція 4202 містить в собі назву «рюкзаки», позивач був зобов'язаний визначити код УКТ ЗЕД імпортованого товару як 4202929800, а не 6307909800, як то зроблено ТОВ «Юнімед».

Не погоджуючись з правомірністю рішення про визначення коду товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, при прийнятті оскаржуваного рішення про визначення коду товару

№ КТ-100270001-0171-2014 від 20.08.2014, відповідач повинен був керуватися Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД, затвердженими Законом України «Про Митний тариф», якими визначено наступне.

Правило 1 передбачає, що для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо такі тексти найменування та примітки не вимагають іншого, відповідно до таких положень.

Правило 2 а) будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який товар стосується також некомплектних чи незавершених товарів, за умови, що вони мають основні характеристики комплектних чи незавершених товарів. Це Правило застосовується при посиланні на комплектний чи завершений товар (чи такий, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим Правилом), поданий незібраним чи розібраним.

Правило 2 б) визначає, що будь-яке посилання у найменуванні товарної позиції на будь-який матеріал чи сировину стосується також сумішей або сполучень цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи сировини розглядається як посилання на товари, які повністю або частково складаються з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товарів, які складаються більше ніж з одного матеріалу чи речовини, проводиться відповідно до Правила 3.

У відповідності до Правила 3, у разі коли згідно з Правилом 2 б) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, класифікація таких товарів проводиться таким чином: перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис (Правило 3а).

З огляду на викладене, зазначеними Правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару.

Так, щодо первинних кодів УКТЗЕД, заявлених позивачем для розмитнення, та кодів, встановлених відповідачем, то в Поясненнях до цього УКТЗЕД зокрема вказуються відповідні описи товару:

Пояснення до товарної позиції 6307 (6307909800), яку визначено позивачем:

До цієї товарної позиції включаються готові вироби з будь-якого текстильного матеріалу, не включені до інших товарних позицій розділу XI або не зазначені в іншому місці УКТЗЕД.

Зокрема, до цієї товарної позиції включаються:

(1) Ганчірки та серветки для миття підлоги, посуду, витирання пилу та подібні протиральні тканини (просочені чи не просочені чистильним засобом, крім включених до товарної позиції 3401 або 3405).

(2) Рятувальні жилети та пояси.

(3) Викройки одягу, переважно з твердої канви; іноді вони бувають з окремих частин, зшитих разом у вигляді одягу.

(4) Прапори, вимпели та знамена, включаючи усі види прапорців для прикрашування вечорів, свят або інших цілей.

(5) Мішки побутові для білизни, призначеної для прання, чи взуття, панчішно-шкарпеткових виробів, маленькі пакетики-саше для хусток або кімнатних туфель, сумки для піжам або нічних сорочок і подібні вироби.

(6) Чохли для одягу (переносні гардероби), крім зазначених у товарній позиції 4202.

(7) Чохли для автомобілів, машин, валіз, тенісних ракеток і т. д.

(8) Плоскі захисні покриття (крім брезентових і непромокальних покриттів, які розстеляють на землю в наметі, товарної позиції 6306).

(9) Текстильні фільтри для кави, мішки для заморожування і т. п.

(10) Бархатки для чищення взуття (крім зазначених у товарній позиції 3405).

(11) Надувні подушки (крім спорядження для кемпінгу товарної позиції 6306).

(12) Стьобані чохли для чайників.

(13) Подушечки для шпильок.

(14) Шнурки для черевиків, туфель, корсетів (грацій) і т. д. із забитими кінцями; шнурки з пряжі чи шнура з забитими кінцями не включаються (товарна позиція 5609).

(15) Пояси, які хоч і носяться навколо талії, але не мають характерних властивостей поясів товарної позиції 6217, тобто пояси для професійного застосування (електриками, льотчиками, парашутистами і т. д.); такелажні ремені та аналогічні вироби. (Паси, що відносяться до шорно-сідельних виробів, не включаються до цієї товарної позиції - товарна позиція 4201).

(16) Переносні ліжечка, колиски та аналогічні переносні вироби для дітей.

Дитячі крісла типу підвісних, наприклад, до спинок автомобільних сидінь, не включаються до цієї товарної позиції (товарна позиція 9401).

Пояснення до товарної позиції 4202 (4202929800), яку визначено відповідачем:

Саквояжі, чемодани, дорожні дамські сумки-чемоданчики, кейси для ділових паперів, портфелі, шкільні ранці, футляри та чохли для окулярів, біноклів, фото-, кіно- та відеокамер, для музичних інструментів, зброї, кобури та аналогічні чохли; сумки дорожні, сумки-термоси для харчових продуктів та напоїв, сумочки для косметики, рюкзаки, сумочки дамські, сумки господарські, портмоне, гаманці, футляри для географічних карт, портсигари, кисети, сумки для робочих інструментів, сумки спортивні, футляри для пляшок, пудрениці, скриньки для ювелірних виробів, футляри для різальних предметів та аналогічні речі, виготовлені з натуральної або композиційної шкіри, пластмасових листів або текстильних матеріалів, вулканізованих волокон або картону, або з повним покриттям усієї поверхні або переважно покриті такими матеріалами чи папером.

При цьому, відповідно до абзацу (с) Пояснень до товарної позиції 4202, до цієї позиції не включаються: вироби, що хоча і можуть мати властивості ємностей, але не аналогічні ємностям, перерахованим у цій товарній позиції, наприклад, обкладинки для книжок і суперобкладинки, обкладинки для документів, папки для документів, паперів, бювари, рамки для фотографій, бонбоньєрки, табакерки, попільниці, керамічні і скляні посудини і т. д., які повністю або частково покриті шкірою, пластмасами і т. д. Такі вироби включаються до товарної позиції 4205, якщо вони виготовлені (чи покриті) з натуральної чи композиційної шкіри, і до інших груп, якщо вони зроблені (чи покриті) з інших матеріалів.

Таким чином, визначальною обставиною віднесення товару до позиції 4202 УКТ ЗЕД є його властивість бути ємністю.

З наданих позивачем до матеріалів фотокопій імпортованого товару (а.с. 113 - 117 Том І) є можливим чітко встановити, що хоч імпортований товар і називається «рюкзачки…», натомість за своєю властивістю фактично він не є ємністю (рюкзаком) в розумінні товарної позиції 4202, адже не дає можливості бути використаним в якості засобу для, наприклад, перенесення певних речей, як то безпосередньо рюкзак, чемодан, дамська сумка тощо.

Зі змісту оскаржуваного рішення про визначення коду товару видно, що відповідачем безпідставно віднесено товари, задекларовані позивачем до розмитнення до коду 4202.

Як вбачається з наявного матеріалів справи опису товару та відповідно до Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, опис Товару (а.с. 118 - 119 Том І) повністю підпадає під опис товарних позицій, визначених позивачем в первинній декларації.

Натомість, опис задекларованих до розмитнення товарів абсолютно не підпадає під описи товарних позицій, вказаних відповідачем, та не має з ними нічого спільного.

В ст. 67 Митного кодексу України вказано, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

В ч. 1-4 та ч. 7 ст. 67 Митного кодексу України вказується, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення митних органів щодо класифікацій товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено відповідачем, в порушення вищевказаних положень чинного митного законодавства, відповідачем не було зазначено, чи мало місце порушення правил класифікації товарів, а якщо мало, то в чому саме воно проявилося.

Пунктом 3 правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що у разі якщо згідно з правилом пункту 2(b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

- (а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де надається більш загальний його опис;

- (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (а), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів.

- (с) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером товарних позицій, що розглядаються.

Процедура визначення кодів УКТЗЕД визначена наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 № 667 «Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України» (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за № 968/14235).

Цей Порядок визначає завдання, функції відділів номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці (далі - ВНКТ) і відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці (далі - ВКМВН) під час здійснення контролю за правильністю класифікації товарів, прийнятті рішень про визначення коду товару та порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - товари), а також порядок ведення обліку, звітності та інші питання роботи ВНКТ (ВКМВН) у напрямі класифікації товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ даного Порядку, контроль правильності класифікації товарів при митному оформленні здійснюється посадовими особами, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань (уповноваженими особами ПМО, які пройшли відповідну підготовку та/або стажування у ВНКТ (ВКМВН), посадовими особами ВНКТ (ВКМВН), які перебувають в ПМО).

Згідно пункту 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку, контроль правильності визначення коду товару згідно з УКТЗЕД під час митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом:

- перевірки повноти опису товару в митній декларації згідно з установленими вимогами, у тому числі опису його упаковки;

- перевірки відповідності відомостей про товар, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах;

- визначення завдань для перевірки характеристик товару з метою його ідентифікації та класифікації згідно з УКТЗЕД у разі ініціювання проведення митного огляду посадовими особами ВНКТ (ВКМВН) або вповноваженими особами ПМО.

Крім того, згідно пункту розділу ІІІ зазначеного Порядку, посадові особи ВНКТ (ВКМВН) здійснюють класифікацію товарів за запитами ПМО при вирішенні складних і спірних питань класифікації товарів.

Запит може оформлюватись у випадках, передбачених законодавством України, митним органом, чи за результатами перевірки документів та/або митного огляду - до підрозділу, до компетенції якого віднесено або контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілей митного оформлення, або контроль за правильністю визначення митної вартості, або перевірку правильності визначення країни походження товарів, у разі:

- вирішення спірних питань правильності класифікації та кодування товарів;

- вирішення спірних питань правильності визначення митної вартості товарів;

- потреби перевірки правильності визначення країни походження товару.

Однак, як також підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено відповідачем, в порушення вищевказаних положень чинного митного законодавства, відповідачем не було доведено суду здійснення ним всіх необхідних та передбачених законодавством заходів щодо здійснення контролю за правильністю визначення позивачем коду товару згідно з УКТЗЕД, а також проведення експертних досліджень з метою підтвердження позиції митного органу по кожному товару, що заявлявся позивачем до розмитнення.

При цьому, представник відповідача не зміг пояснити суду причини та підстави неоднакового застосування митним органом норм чинного законодавства України у сфері визначення кодів товарів УКТЗЕД, адже згідно попередніх митних декларації (а.с. 37, 41, 45, 47, 50 Том І), відповідно до яких позивач імпортував ідентичний товар, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не ставила під сумнів правомірність визначення позивачем коду товару УКТЗЕД 6307, в той час як в даному випадку наполягає на необхідності застосування коду товару УКТЗЕД 4202.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення про визначення коду товару № КТ-100270001-0171-2014 від 20.08.2014.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийняття відповідачем рішення про визначення коду товару № КТ-100270001-0171-2014 від 20.08.2014, що також підтверджується експертним висновком Торгово-промислової палати № К-4450 від 22.10.2008 (а.с. 34 - 35 Том І).

Зважаючи на таке, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару № КТ-100270001-0171-2014 від 20.08.2014 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.08.2014 № 100270001/2014/10162, що прийнята на підставі зазначеного рішення.

Втім, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України, адже позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до митного органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених платежів за законодавчо визначеною процедурою і Київською міжрегіональною митницею Міндоходів йому було відмовлено у задоволенні такої заяви.

А тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 07.09.2012 у справі № 21-242а12, де зазначено, що саме митні органи мають виняткову компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості.

При цьому, позивач жодним чином не обґрунтував суду, в чому саме полягає протиправність рішення, дії чи бездіяльності відповідача 2 щодо перерахування з Держаного бюджету України на користь позивача надмірно зарахованих коштів, оскільки зазначене повернення грошових коштів з Бюджету можливо, у відповідній процедурі, лише на підставі висновку митниці, який на адресу Казначейської служби не надходив.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва, дослідивши матеріали справи, вважає, що порушень прав позивача будь-якими рішеннями, діями чи бездіяльністю Головного управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, в даному випадку, допущено не було, внаслідок чого у задоволенні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість та мита слід відмовити.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 7, 69-71, 79, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнімед» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, видане відділом митного посту «Столичний» № КТ-100270001-0171-2014 від 20.08.2014 про визначення коду товару.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.08.2014 №100270001/2014/10162, видану відділом митного посту «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. присудити на користь ТОВ «Юнімед» (код ЄДРПОУ 24384459) з Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Кобилянський