Постанова

від 27.10.2014 по справі 826/12865/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 жовтня 2014 року 09 год. 35 хв. № 826/12865/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомБілгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області до Дочірнього підприємства «Здоров'я» Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться в банку, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - позивач, Білгород-Дністровська ОДПІ) з позовом до Дочірнього підприємства «Здоров'я» Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» (далі - відповідач, ДП «Здоров'я») про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку, що знаходяться в банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за ДП «Здоров'я» (ідентифікаційний код 24732802), яке перебуває на обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ як платник окремих податків, обліковується податкова заборгованість по орендній платі за землю на суму 72 781,78 грн. (в т.ч. 72 779,20 грн. - основного платежу та 2,58 грн. - сума пені), а вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення відповідачем податкового боргу позитивного результату не дали (направлення на адресу підприємства податкової вимоги від 08.10.2013р. № 118-15, рішення про опис майна у податкову заставу від 07.10.2013р. № 10359/15-01 та листа від 07.10.2013р. № 10363/15-01 з пропозиціями надання інформації про ліквідне майно, яке може бути предметом податкової застави та для проведення опису активів). З огляду на це, та керуючись нормами пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, позивач просить суд постановити рішення про накладення арешту на кошти та інші цінності ДП «Здоров'я», що знаходяться у банку.

В судовому засіданні, призначеному у даній справі на 16 жовтня 2014 року, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та жодних письмових заперечень проти позову і додаткових документів до суду не подав.

16 жовтня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі норми ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що ДП «Здоров'я» (ідентифікаційний код 24732802) зареєстроване як юридична особа 14 травня 2008 року Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 від 698802 і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20 серпня 2014 року), та перебуває на обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ як платник податків за неосновним місцем обліку за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока (повідомлення позивача форми № 16-ОПП від 29.10.2012р. № 680).

Згідно відомостей Білгород-Дністровської ОДПІ станом на 01 серпня 2014 року за ДП «Здоров'я» обліковувався податковий борг з платежу орендна плата з юридичних осіб в сумі 72 781,78 грн. (в т.ч. 72 779,20 грн. - основного платежу та 2,58 грн. - сума пені), що не заперечується відповідачем.

Вказана сума податкової заборгованості виникла внаслідок несплати ДП «Здоров'я» сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю за певні місяці 2013 та 2014 років, всього в розмірі 72 779,20 грн., задекларованих підприємством у Податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 і 2014 роки (вх. № 1300010445 від 28.08.2013р. і № 9004401115 від 05.02.2014р.).

У зв'язку з цим відповідачу була направлена податкова вимога за № 118-15 від 08.10.2013р. на суму 12 534, 60 грн. податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб. Вказана податкова вимога була вручена уповноваженій особі ДП «Здоров'я» органом пошти 17 жовтня 2013 року.

Жодних доказів оскарження цієї податкової вимоги в адміністративному або судовому порядку сторонами суду не надано. При цьому нормами ст. 59 Податкового кодексу України виставлення другої податкової вимоги в разі збільшення в подальшому суми податкового боргу не передбачено.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним частковим погашенням ДП «Здоров'я» самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб, що набули статусу податкового боргу, підприємству відповідно до норм ст. 129 Податкового кодексу України станом на 01 серпня 2014 року булу нарахована пеня в сумі 2,58 грн. Порядок обрахунку сум пені відповідачем також не оскаржується.

Доказів погашення вказаної суми податкового боргу чи звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано. Натомість станом на 30 вересня 2014 року сума заборгованості відповідача згідно відомостей з облікової картки платника орендної плати з юридичних осіб - ДП «Здоров'я» становила 84 830, 70 грн. (з урахуванням зазначеної вище суми пені).

Таким чином, станом на день розгляду даної справи в суді наявність у відповідача суми непогашеної податкової заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується підприємством.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Починаючи з 01 січня 2011 року спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює, зокрема, порядок сплати грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій) юридичних або фізичних осіб до бюджетів з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами за порушення податкового законодавства, та, одночасно, визначає процедуру оскарження рішень, дій органів стягнення на момент виникнення спірних правовідносин є Податковий кодекс України.

Податковим зобов'язанням в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)(пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Також, нормами п. 57.3 ст. 57 зазначеного Кодексу встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В силу підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абзац другий підпункту 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи (під якими розуміються органи доходів і зборів), уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п. 41.1 і п. 41.2 ст. 41 цього Кодексу).

Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку , платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу .

Також згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи в праві звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В силу приписів норм п. 88.1 і п. 88.2 ст. 88 цього ж Кодексу з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).

Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів України затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 572 (набрав чинності з 26.11.2013р.), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373. Попередньо діяв Порядок про застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011р. № 1273, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за № 1339/20077.

В силу п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі .

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).

Зокрема, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Також, нормами п. 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до норми абз. 2 п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 цього Кодексу.

При цьому відповідно до норм п. 89.3 ст. 89 ПК та п. 2.1 Порядку застосування податкової застави (в т.ч. Порядку, що діяв на момент виставлення відповідачу податкової вимоги від 15.07.2013р. № 52-15) майно, на яке поширюється право податкової застави, має оформлятися актом опису . Зокрема, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (п. 89.4 ст. 89 ПК України).

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення (абз. 1 - 3 п. 89.5 ст. 89 ПК України).

В силу норми абз. 4 п. 89.5 ст. 89 ПК України до прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.

Крім того, в розумінні норми п. 94.1 ст. 94 ПК України «адміністративний арешт майна платника податків» (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Випадки застосування арешту майна чітко визначені у п. 94.2 ст. 94 зазначеного Кодексу, а саме арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України вбачається, що право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку , платника податків, який має податковий борг, виникає після проведення певної процедури в порядку ст. 89 ПК України.

Крім того, системний аналіз наведених положень податкового законодавства України в редакції на момент спірних правовідносин дає підстави для виокремлення обов'язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, а саме: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку , платника податків має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність у платника податків майна для погашення суми податкового боргу та/або якщо балансова вартість такого майна платника податків менша за суму його податкового боргу, та/або таке майно платника податків не може бути джерелом погашення податкового боргу, що в свою чергу підтверджуються певними документальними доказами (зокрема, актом опису майна, що перебуває у податковій заставі, або актом відмови платника податків від опису майна у податкову заставу).

При цьому, суд звертає увагу на те, що ПК України встановлює послідовність звернення податкового органу до суду із вимогами щодо погашення податкового боргу платника.

Так, в даному випадку позивач повинен обґрунтувати в першу чергу недостатність у платника податків відповідного майна, достатнього для повного погашення його боргу перед бюджетом, а також зазначити, які заходи вжив орган доходів і зборів (контролюючий орган) для того, щоб встановити факт відсутності такого майна у боржника.

На підтвердження правомірності заявлення своїх вимог щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - ДП «Здоров'я», Білгород-Дністровська ОДПІ надала суду копії наступних документів: рішення про опис майна у податкову заставу від 07.10.2013р. № 10359/15-01 з доказами направлення та вручення 17 жовтня 2013 року уповноваженому представнику підприємства; листа Білгород-Дністровської ОДПІ від 07.10.2013р. № 10363/15-01 з пропозиціями надати інформацію про ліквідне майно, яке може бути предметом податкової застави, для проведення опису активів підприємства; інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ДП «Здоров'я» від 18.11.2013р. з відомостями про відсутність відомостей про зазначеного суб'єкта; листа-відповіді Білгород-Дністровського районного підрозділу УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 15.10.2013р. № 7/4-1432 про відсутність відомостей про зареєстровані за ДП «Здоров'я» транспортні засоби.

Разом з тим відповідач не надав суду всіх належних і актуальних доказів на підтвердження факту вжиття податковою інспекцією всіх можливих заходів по проведення опису майна платника податків - ДП «Здоров'я» у податкову заставу (в т.ч. шляхом здійснення виходу працівників Білгород-Дністровської ОДПІ та/або за письмовим дорученням - працівників відповідної ДПІ за місцем основного обліку платника податків за адресами місцезнаходження безпосередньо самого підприємства в м. Києві та його відповідного структурного підрозділу (об'єкту) в Одеській області (останній за даними повідомлення форми № 16-ОПП і договору оренди земельної ділянки від 08.08.2002р., укладеного між Затоківською селищною радою і ДП «Здоров'я», знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт. Затока), та відповідно складання акта опису майна у податкову заставу або акта відмови платника податків від опису майна у податкову заставу) або існування перешкод для здійснення таких заходів (зокрема, відсутність підприємства та його посадових осіб з місцезнаходженням).

За результатами дослідження перелічених вище документів та інших матеріалів справи в сукупності, суд приходить до висновку про не надання позивачем належних документальних доказів щодо відсутності у платника податків-відповідача майна для погашення суми податкового боргу та/або, що балансова вартість такого майна платника податків-відповідача менша за суму його податкового боргу, та/або, що таке майно платника податків-відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу, та як наслідок про відсутність правових підстав для задоволення позову Білгород-Дністровської ОДПІ.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова