Ухвала

від 30.10.2014 по справі 826/7903/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7903/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Махиня М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФТ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2014, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2014 №0000502202, №0000492202, від 24.04.2014 №0001762202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄФТ", зареєстровано як юридичну особу. Підприємство здійснює свою діяльність на підставі статуту, основним видом економічної діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

На час розгляду справи позивача зареєстровано як платника податку на додану вартість з 14.06.2012 року.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ЄФТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Інфініті центр" за серпень 2012, з ТОВ "Аделард" за січень 2013, ТОВ "Вергус" за вересень-грудень 2012, ТОВ "Кращий крам" за жовтень-грудень 2012, січень 2013, ТОВ "Вестфаль" за травень 2013, ТОВ "Магреб Україна" за червень-липень 2012, в результаті чого складено акт перевірки від 30.12.2013 №407/2657/22-02-09/38080680.

Відповідно до висновків акту контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

1) пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в зальній сумі 45590,00 грн.;

Такий висновок мотивовано тим, що задекларовані витрати: не направлені на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах; встановлено відсутність господарських операцій з боку контрагентів; не доведено зв'язок із господарською діяльністю платника податків. Також в акті зазначено, що за відсутності у ТОВ «ЄФТ» матеріалів, що підтверджують фактичне виконання робіт та розкривають їхню суть - встановити пов'язаність даних витрат із господарською діяльністю підприємства не видається можливим.

2) п.185.1 ст.185, пп.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 63750,00 грн.

В даному випадку, відповідач посилався на дефекти правового статусу контрагентів позивача, а також акти податкових органів по цим контрагенам, в яких встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності та неможливість її здійснення:

- стосовно ПП «Інфініті Центр»: відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу інформація яких використана під час перевірки: АС Аудит. Система «Податковий блок» було встановлено, що підприємство ПП «Інфініті центр» має стан « 8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження;

свідоцтво платника ПДВ скасовано 06.06.2013 року (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт віл 21.06.2013 № 154/22-40/3037354591 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інфініті Центр» з контрагентами за серпень-листопад 2012 року, січень-квітень 2013 року. Від ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано службову записку №2703/ДП1/07-10/3 від 10.06.2013 щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП "ІНФІПГП ЦЕНТР" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності;

- стосовно ТОВ «Магреб Україна»: відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана під час перевірки: АС Аудит, Система «Податковий блок» було встановлено розбіжність між сумою сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ЄФТ» та сумою сформованих податкових зобов'язань ТОВ «Магреб Україна» на загальну суму ПДВ 17666.54 грн. а саме: за липень 2012 року в сумі 17666.54 грн.

стан платника « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням;

свідоцтво платника TOB «Магреб Україна» скасовано 30.08.2012 року (причина - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

від ДПІ у Шевченківському районі м. Кінва отримано акт від 2l.06.2013 .№164/2240/36282249 про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами, яким встановлено відсутність господарських операцій між ТОВ «ЄФТ» та ТОВ «Магреб Україна».

- стосовно ТОВ «Кращий Крам»: відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана під час перевірки: АС Аудит. Система «Податковий блок» було встановлено розбіжність між сумою сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «ЄФТ» та сумою сформованих податкових зобов'язань з TOB "Кращий Крам" (код: 38258967) за жовтень - грудень 2012 року іа січень 2013. у розмірі 29509.51 грн.

свідоцтво платника ПДВ скасовано 17.06.2013 року (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 17.06.2013 №92/22-20/38258967 про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами за період з 01.07.2012 по 17.06.2013 року, яким встановлено відсутність господарських операцій між ТОВ «ЄФТ»" та ТОВ "Кращий Крам" (код: 38258967) на загальну суму ПДВ-29509.51 грн.

- стосовно ТОВ «Вестфаль»: відповідно до комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податковою органу, інформація яких використана під час перевірки: АС Аудит, Система «Податковий блок» було встановлено розбіжність між сумою сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Нові транспортні технології" та сумою сформованих податкових зобов'язань ТОВ "Вестфаль" за травень 2013 року, у розмірі 2000.00 грн;

стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням;

свідоцтво платника ПДВ скасовано 22.07.2013 року (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням);

від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 21.06.2013р. №160/22-91-38519127 про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами за період січень, лютий, березень, квітень, травень 2013р. яким встановлено відсутність господарських операцій між TOB «ЄФТ" та ТОВ "Вестфаль" за травень 2013 року, на загальну суму ПДВ 2000.0 грн.

У зв'язку із наведеним, податковий орган зазначає про безтоварність операцій між позивачем із вказаними контрагентами у перевіряє мий період.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки, проте, за наслідками їх розгляду, висновки акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

В подальшому, на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 23.01.2014 №0000492203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 56988,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 45590,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 11398,00 грн.;

- від 23.01.2014 №0000502202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 79688,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 63750,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15938,00 грн.;

- від 24.04.2014 №0001762202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3636,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 2909,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 725,00 грн.

За результатами оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 28.03.2014 № 2878/10/26-15-10-06-15 податкові повідомлення-рішення №0000492203 та №0000502202 залишено без змін та збільшено суму основного платежу з ПДВ на 2909,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції на 727,25 грн. у ППР №0000502202, а первинну скаргу позивача - без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.04.2014 №7792/6/99-99-10-01-15 повторну скаргу позивача залишено без задоволення, спірні ППР - без змін з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи в з того, що ТОВ "ЄФТ" не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами, в той же час відповідачем доведено власну позицію щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зафіксовано в акті перевірки, та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.01.2014 №0000502202, від 23.01.2014 №0000492202, від 24.04.2014 №0001762202.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України закріплено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, якщо його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено договори поставки: із ПП "Інфініті Центр" від 06.08.2012 №060812, із ТОВ "Кращий Крам" від 08.10.2012 №081012, із ТОВ "Магреб Україна" від 25.06.2012 №250612.

Вказані договори є аналогічними за змістом, відповідно до їх умов постачальник (відповідно: ПП "Інфініті Центр", ТОВ "Кращий Крам", ТОВ "Магреб Україна") зобов'язується поставити товар в асортименті, кількістю та за ціною, погодженою сторонами та зазначеною у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язаний його прийняти та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пп. 2.1 - 2.3 поставка товару постачальником покупцю здійснюється впродовж 2 робочих днів з моменту отримання оплати за товар. Датою поставки вважається дата приймання товару на складі покупця. Транспортування здійснюється постачальником.

Згідно з пп. 3.3 умови оплати - передоплата у розмірі 100% на підставі замовлення покупця на товар.

При переданні товару, постачальник зобов'язаний передати належним чином оформлені документи на товар: податкову та видаткову накладні (п. 4.1).

На підтвердження реального здійснення операцій із вказаними контрагентами за цими договорами, позивачем надано суду копії договорів, копії заявок (замовлень) на товар, з яких вбачається, що позивач замовляв у зазначених контрагентів подібні товари - скоби, сумки для збору яблук тряпчані, трубки ПВХ (кембрік), ножі для зрізу плівки для щеплення, сумки для збору врожаю металеві, гілкорізи для зрізу гілок, плівки для щеплень, стрічки, запчастини тощо.

Також позивачем надано копії видаткових накладних та виписаних його контрагентами податкових накладних. Крім того, надано копії платіжних доручень на підтвердження обставин оплати отриманого товару.

7 травня 2013 року між позивачем та ТОВ «Вестфаль» укладено договір №070513-ПС, згідно з умовами якого замовник доручає, а виконавець (ТОВ «Вестфаль») приймає на себе зобов'язання виконати послуги з просування та створення веб-сайтів. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги.

На підтвердження виконання його умов, позивачем надано акт надання послуг за травень 2013 року на загальну суму 12000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.), рахунок на оплату на зазначену суму, платіжне доручення.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що сама по собі наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незважаючи на належне оформлення цих документів та відсутності у контролюючого органу зауважень до їх форми, позивачем не доведено реального здійснення господарських операцій, зокрема не підтверджено обставин приймання-передачі товарів, в тому числі щодо їх розвантаження (враховуючи вказану у замовленнях на товар та видаткових накладних кількість цих товарів), передачі від контрагентів та отримання працівниками ТОВ «ЄФТ», які при цьому повинні відповідати за збереження товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, щодо подальшого використання цих товарів у власній господарській діяльності, судова колегія звертає увагу, що позивачем було надано копії видаткових накладних, згідно з якими продавав товари з найменуваннями аналогічними придбаним у ПП "Інфініті Центр", ТОВ "Кращий Крам", ТОВ "Магреб Україна", іншим контрагентам.

Видаткові накладні, на думку колегії суддів не можуть бути єдиним і достатнім доказом для підтвердження цих обставин, так як не видається за можливе встановити належне виконання умов договорів із цими контрагентами за відсутності зокрема копій таких договорів та інших документів.

Таким чином, на думку судової колегії, позивачем, не доведено фактичного руху активів між учасниками операцій, зокрема щодо придбання товарів саме у вказаних контрагентів - ПП "Інфініті Центр", ТОВ "Кращий Крам", ТОВ "Магреб Україна", та їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а саме реалізації іншим контрагентам, тобто подальшого руху активів у процесі здійснення господарської операції, хоча саме на позивача, як суб'єкта, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат, покладено обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Що стосується угоди позивача з ТОВ "Вестфаль" про виконання послуг з просування та створення веб-сайтів, то позивачем ні до суду першої інстанції, ні до апеляційної скарги, не надано доказів на підтвердження дійсного здійснення розробки веб-сайтів та їх просування. Позивачем не надано інформації які саме веб-сайти створювались, не надано відомостей про сервера, на яких було розташовано ці сайти, не подано до суду скріншоти цих сайтів, початковий/вихідний код, відсутні графічні матеріали, відомості про результати просування цих сайтів, жодних аналітичних даних по просуванню у веб-мережі цих сайтів не надано. Крім цього не надані акти передачі авторських прав по розробці цих веб-сайтів.

За таких обставин, колегія суддів встановила невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку, що свідчить про необґрунтованість сформованої платником податкової вигоди.

В основу обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неналежність доказів податкового органу, який фактично мотивував власну позицію щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, посилаючись лише на дефекти правового статусу контрагентів позивача, а також акти податкових органів по цим контрагенам, в яких встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності та неможливість її здійснення.

З цього приводу, апеляційний суд зазначає, що надані сторонами докази оцінюються судом у їх сукупності. Дійсно, посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, самі по собі не є достатньо вагомим аргументом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій, в той же час, враховуючи, що позивачем не доведено фактичного руху активів під час здійснення операцій, судом встановлено невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку, то відповідно висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, які зафіксовано в акті перевірки, знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФТ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄФТ" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2014 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 31 жовтня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.