Ухвала

від 30.10.2014 по справі 826/4785/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4785/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 №0009752208, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009752208 від 01.10.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" (код за ЄДРПОУ 37193071), з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з TOB "КА "Паріс" (код ЄДРПОУ 37264351) за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 04.05.2012 №240/22-08/37193071.

Згідно з висновками зазначеного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: позивачем п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податок на додану вартість на загальну суму 4 786 614,91 грн., в тому числі по періодах: за березень 2011 року в сумі 862 463,58 грн.; за квітень 2011 року - 737 833,33 грн.; за травень 2011 року - 1 407 824,58 грн.; за липень 2011 року - 377 084,92 грн.; за серпень 2011 - 153 019,94 грн.; за вересень 2011 року - 199 239,90 грн.; за листопад 2011 року - 765 622,11 грн.; за грудень 2011 року - 283 526,55 грн.

Вказані висновки мотивовані тим, що відповідно до протоколу допиту свідка від 03.04.2012 р. - засновника ТОВ "КА "Паріс" (код ЄДРПОУ 37264351) ОСОБА_2 було встановлено, що він заснував ТОВ "КА "Паріс", проте, фінансово-господарську діяльність не здійснював, договори, угоди та інші документи від імені вказаного товариства не підписував та не подавав, нікого на це не уповноважував. Оскільки, як зазначає відповідач, ОСОБА_3 формально є засновником та директор ТОВ "КА "Паріс" та ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені товариства він не підписував, зокрема, жодної податкової декларації, перинних документів, договорів, актів виконаних робіт, то відповідно правочини здійсненні між ТОВ "Розетка.УА" та ТОВ "КА "Паріс" здійсненні без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, а отже ТОВ "Розетка.УА" порушено ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а отже порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

На підставі висновків вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2012р. №0009752208, яким, згідно з п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 5 231 239, 00 грн., в тому числі в сумі 4 786 615,00 грн. - основного платежу, та в сумі 444 624,00 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту на підставі господарських операцій із ТОВ "КА "Паріс" у період, щодо якого проводилася податкова перевірка, в той же час відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем з TOB "КА "Паріс" було укладено договір купівлі-продажу №01/04/11 від 11.03.2011 року, відповідно до умов якого постачальник (TOB "КА "Паріс") зобов'язується передати другій стороні - покупцеві (ТОВ "Розетка.УА) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього кошти (п.1.1).

Сторони договору погодили, що поставка товару здійснюється за рахунок і силами покупця на умовах EXW відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Предметом поставки є електронна техніка, найменування якої зазначено у видаткових накладних до товару, що є невід'ємною частиною договору (підпункти 1.2 - 1.3). Загальна кількість товарів, що підлягають поставці (асортимент, найменування) визначаються у видатковій накладній за згодою сторін (пп. 2.1).

На підтвердження обставин щодо реального здійснення вказаних господарських операцій позивачем надані видаткові накладні, в яких зазначено асортимент, кількість ціну, отриманого позивачем товару (електронної техніки), при цьому, як встановлено судом, товар не є обмеженням в цивільному обороті, отриманим внаслідок вчинення злочин платіжні доручення на підтвердження факту оплати та виписані у зв'язку з цим контрагентом позивача податкові накладні.

Зазначені операції були відображені позивачем у даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи , не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зауваження до складання таких документів ДПІ, в тому числі в Акті висловлено не було.

Крім того, перевіркою не встановлено і в акті не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з TOB "КА "Паріс" за перевіряємий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевірками не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства, а в ході розгляду апеляційної скарги апелянт на такі не посилався.

В той же час, як вірно встановлено судом, господарський договір від №01/04/11 від 11.03.2011 року недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.

Також судом встановлено, що придбаний товар (електронну техніку) було придбано позивачем для використання у власній господарській діяльності - з метою продажу.

Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Так, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що ОСОБА_3 формально є засновником та директором ТОВ "КА "Паріс" та ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені товариства він не підписував, зокрема, жодної податкової декларації, перинних документів, договорів, актів виконаних робіт, то відповідно правочини здійсненні між ТОВ "Розетка.УА" та ТОВ "КА "Паріс" здійсненні без волевиявлення уповноваженої особи підприємства.

В даному випадку відповідач посилається на протокол допиту свідка від 03.04.2012 р. - засновника ТОВ "КА "Паріс" ОСОБА_2

З цього приводу, апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції, на виконання вимог частин 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства, якими закріплено принцип офіційного з'ясування обставин, а саме що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає, ухвалою від 18.04.2014р. витребував у відповідача копії податкових декларацій контрагентів позивача, докази визначення їм податкових зобов'язань, копії пояснень посадових осіб та інформацію про наявні кримінальні справи, та всі документи, на підставі яких було призначено та проведено перевірку.

Проте відповідач вищезазначену інформацію як суду першої інстанції, так і до апеляційної скарги, не надав.

В той же час, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Апеляційний суд підтримує позицію суду першої інстанції, що відповідач не довів належними та допустимими в розумінні КАС України доказами, обставин, на які він посилається в акті перевірки обґрунтовуючи неправомірність формування платником податкової вигоди, зокрема відносно того, що директор та засновник ТОВ "КА "Паріс" ніяких документів фінансово-господарської діяльності підприємства від імені товариства він не підписував. Жодних доказів на підтвердження існування відповідного кримінального провадження, а тим більше вироку, який набрав законної сили, для підтвердження цих обставин, відповідач не надав, власну позицію не довів, тому судом не було встановлено наявність умислу у вищезазначеного контрагента позивача на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту на підставі господарських операцій із ТОВ "КА "Паріс" у період, щодо якого проводилася податкова перевірка, в той же час відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення, відтак, спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2012 №0009752208 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.