Ухвала

від 23.10.2014 по справі 826/2039/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2039/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

23 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Гром Л.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуллон" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пуллон" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022204 від 09 січня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуллон" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за травень 2013 року з питань взаємовідносин з ТОВ "В.О.Р.Г.-ДРЕЙФУС".

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 18 грудня 2013 року № 2093/23-56-22-04-21-38307846.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7, ст.. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2013 року у сумі 110 011,00 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 січня 2014 року № 0000022204, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 165 016,00 грн. (за основним платежем - 110 011,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 005,00 грн.).

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу Україн, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2013 року ТОВ "Пуллон" сформовано податковий кредит за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "В.О.Р.Г.-ДРЕЙФУС", в розмірі 110 011,00 грн.

Так, між ТОВ "Пуллон" (Замовник) та ТОВ "В.О.Р.Г.-ДРЕЙФУС" (Експедитор) було укладено договір про надання послуг № 73 від 15 листопада 2012 року, згідно умов якого, Експедитор бере на себе зобов'язання від свого імені за винагороду, визначену в п. 3 цього Договору та за рахунок Замовника виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 73 від 15 листопада 2012 року ТОВ "В.О.Р.Г.-ДРЕЙФУС" було оформлено та підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), реєстром виданих та отриманих податкових накладних, банківськими виписками, ТОВ "В.О.Р.Г.-ДРЕЙФУС" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 110 011,00 грн.

При цьому, Акт перевірки не містить посилань на недоліки в оформленні податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження факту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача на момент укладення договору та видачі податкових накладних.

Матеріали справи свідчать, що отримані позивачем транспортно-експедиційні послуги були призначені не для власних потреб, а для подальшого надання замовникам позивача, що і являється основним видом господарської діяльності ТОВ "Пуллон".

Так, позивачем здійснювалась господарська діяльність з посередництва у торгівлі товарами широкого асортименту та на підставі виписаних накладних своїм контрагентам позивачем було сформовано та відображено податкові зобов'язання з ПДВ.

Подальша реалізація отриманих транспортно-експедиційних послуг від ТОВ "В.О.Р.Г.-ДРЕЙФУС" іншим контрагентам підтверджується наявними у справі договорами про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові зобов'язання позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами та підтверджують факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому позивачем правомірно сформовано та задекларовано податковий кредит.

Крім того, відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагента, його посадових осіб, а також контрагента позивача (його посадових осіб), з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності певного підприємства та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення, яким ТОВ "Пуллон" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Пуллон" та їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.

Повний текст ухвали виготовлено 29.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.