Ухвала

від 02.10.2014 по справі 816/1012/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2014 року м. Київ К/800/40583/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року

у справі № 816/012/14

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

до Приватного підприємства «Автобуд»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року задоволено позовні вимоги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області до Приватного підприємства «Автобуд» (далі - ПП «Автобуд»), стягнуто із розрахункових рахунків останнього кошти на погашення податкового боргу: з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 99 867,14 грн. та по авансовим внескам з податку на прибуток у розмірі 295 744,60 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року задоволено апеляційну скаргу відповідача, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу з авансових внесків у другому-четвертому кварталах 2013 року та пені в сумі 221979,60 грн. та в цій частині відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення норм матеріального права та процесуального права, зазначаючи, що суми грошових зобов'язань, визначені відповідачем в поданих ним податкових деклараціях є узгодженими, а тому стягнення податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток є законним та таким, що відповідає чинному законодавству, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову і прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Автобуд» має заборгованість по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств, яка виникла у зв'язку із поданням останнім 19 жовтня 2012 року до податкового органу податкової декларації з податку на прибуток підприємства №9080171585 на суму 307049 грн. за 2012 рік, згідно якої на підставі пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та листа ДПС України від 21 січня 2013 року №1269/7/15-1317 «Про авансові внески з податку на прибуток», нараховано авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за лютий 2013 року у розмірі 34117 грн.

Платіжним дорученням № 11 від 11 січня 2013 року Підприємством сплачено авансовий внесок з податку на прибуток приватних підприємств за січень 2013 року в розмірі 34117 грн.

Згідно з карткою особового рахунку позивача (платіж 11024000 авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств) 20 лютого 2013 року збільшена недоїмка на суму 34117 грн., яку включено контролюючим органом до податкової вимоги від 20 лютого 2013 року №54-16.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, ПП «Автобуд» визначило розмір авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний рік), що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року, січні-лютому 2014 року у розмірі 39 648,00 грн. (рядок 34 декларації). Однак, у строки, визначені податковим законодавством, суми авансових внесків з податку на прибуток за період березень - грудень 2013 року та за період січень-лютий 2014 року в розмірі 470 245,00 грн. в добровільному порядку відповідачем сплачені не були.

11 березня 2014 року заборгованість підприємства по авансових внесках з податку на прибуток приватних підприємств відповідачем частково погашена відповідно до поданої податкової декларації №9091083188 від 03.03.2014 року, в результаті чого ПП «Автобуд» зменшено податкове зобов'язання на суму 249 495 грн.

За несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств Кременчуцькою ОДПІ нараховано пеню у розмірі 17411,60 грн.

3 березня 2014 року до контролюючого органу відповідачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства №9091083188, згідно з якою відповідачем самостійно визначено розмір щомісячних авансових внесків у розмірі 17935 грн. з терміном сплати до 30 березня 2014 року, яка залишилися несплаченою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, який стягнув із розрахункових рахунків Підприємства кошти на погашення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 99 867,14 грн. та по авансовим внескам з податку на прибуток у розмірі 295 744,60 грн., колегія суддів апеляційного суду зазначила, що судом першої інстанції не була надана належна оцінка долученим до матеріалів справи копіям податкової звітності позивача, де мають місце задекларовані показники, що підтверджують отримання платником податку збитку, та не враховано, що заборгованість з авансових внесків з податку на прибуток у розумінні Податкового кодексу України не є податковим боргом.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зазначаючи наступне.

Згідно з п 2 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу , сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Законом України від 5 липня 2012 року №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» доповнено пункт 2 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, яким встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абз. 4 п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Згідно з абз.9 п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Податкова декларація з податку на прибуток була надана відповідачем у зв'язку з тим, що за результатами господарської діяльності позивача за 1 квартал 2013 року відповідач отримав збиток у 93000 грн., а отже в наявності не було прибутку, що є підставою для платника податку, подати податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2013 року.

Слід, також зазначити, що Податковий кодекс України не визначає конкретного механізму подальшого врахування авансових внесків, попередньо сплачених платником податку до моменту виникнення у нього права на подання податкової декларації з податку на прибуток у зв'язку з наявністю у нього збитків за результатами господарської діяльності у 1 кварталі поточного року.

Узагальнюючою податковою консультацією з окремих питань щодо сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, затвердженої наказом Міністерства доходів і Зборів України від 22.11.2013 №698, зазначено про право платника, який за підсумками І кварталу звітного року отримав збиток та скористався правом подати податкову декларацію за І квартал, зменшити нараховану суму податку у деклараціях з податку на прибуток за квартал, перше півріччя, три квартали та рік на суму авансових внесків за січень-березень 2013 року.

А отже, враховуючи те, що за підсумками 1 кварталу звітного (податкового) року відповідач не отримав прибуток, а тільки збиток, позовні вимоги позивача в частині стягнення податкового боргу з авансових внесків у другому - четвертому кварталах 2013 року та пені в сумі 221 979.60 грн. (295744,60 грн. - 34117,00 грн. - авансовий внесок за лютий 2013 року) - 39648,00 грн. (авансовий внесок за березень 2013 року) є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи встановлені обставини та наведені вище положення Податкового кодексу України - юридично правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовано всі обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош