Постанова

від 02.07.2009 по справі 4/117-2885

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/117-2885

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 липня 2009 р.                                                                                    № 4/117-2885  

      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.

суддів  Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Аір фреш"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.09

у справі№4/117-2885

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-2005”

доПриватного підприємства "Аір фреш"

третя особаГусятинська районна державна адміністрація

провизнання частково недійсним статуту та усунення перешкод в користуванні майном

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Помазанська С.І. –дов. від 04.07.08;

від відповідача і третьої особи: не з'явились, повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 01.07.09, у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Дроботової  Т.Б., Швеця В.О.

          Товариством з обмеженою відповідальністю “Мрія-2005” у серпні 2008 року заявлений позов до Приватного підприємства "Аір фреш" про визнання частково недійсним його статуту, зареєстрованого Державним реєстратором Гусятинської райдержадміністрації 19.03.08 за №16481050006000601, усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням площею 57 кв.м, розташованим за адресою: пр. Незалежності, 4, смт Гусятин, Тернопільська область, шляхом виселення відповідача. В обґрунтування позову, позивач наголошує на тому, що відповідач не приймав участі в приватизації будинку побуту в смт Гусятин на проспекті Незалежності, 4, в 1994 році, він не був учасником Товариства покупців членів трудового колективу Будинку побуту, а відтак не є його правонаступником. Товариство звертає увагу на те, що спірна будівля належить йому на праві власності. З цих підстав, позивач вважав незаконними пункти 1.1, 1.4 статуту ПП "Аір фреш", котрі містять відомості про місцезнаходження та правонаступництво відповідача.  Позивач посилався на приписи статей 88, 328, 387, 391 Цивільного кодексу України, статті 57 Господарського кодексу України, положення Порядку створення та реєстрації товариства покупців у процесі приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 25.05.93 №235.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.10.08, ухваленим суддею Бурдою Н.М., позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним статут Приватного підприємства "Аір Фреш", зареєстрований 19.03.08 державним реєстратором Гусятинської районної державної адміністрації за №16481050006000601 в частині включення в пункт 1.1 другого речення "підприємство є правонаступником товариства покупців, створеного згідно Угоди про спільну діяльність членів трудового колективу Будинку побуту, зареєстрованої Фондом комунального майна Гусятинської районної Ради народних депутатів 01 березня 1994 року" та пункт 1.4 "місцезнаходження підприємства: 48201, Україна, смт. Гусятин, проспект Незалежності буд.4" та виключено зі статуту друге речення пунктів 1.1, 1.4. Зобов'язано Приватне підприємство "Аір Фреш" звільнити у примусовому порядку нежитлове приміщення площею 57 кв.м (1 поверх) будівлі Будинку побуту, за адресою: проспект Незалежності, 4, смт Гусятин, Тернопільської області, та передати його за актом прийому-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-2005". Стягнуто з Приватного підприємства "Аір Фреш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-2005" 85 грн витрат зі сплати державного мита і 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вмотивовуючи рішення, господарський суд встановив, що відповідач без правових підстав користується спірним приміщенням. Суд визнав, що оспорювані положення статуту суперечать фактам, які установлені рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №9/101-1259 і постановою цього ж суду у адміністративній справі №10/69-1138.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І. постановою від 03.02.09, перевірене рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу   Приватного підприємства "Аір фреш" –без задоволення.

          Приватне підприємство "Аір фреш" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та припинити провадження у справі. Заявник зазначає про відсутність предмету спору у даній справі, тому що власником спірного приміщення, і це підтверджується актом оформленим працівниками ТОВ "Мрія-2005", є Приватне підприємство "Аір фреш". Заявник наголошує на тому, що суди не надали оцінки обраному способу захисту права. Окрім цього, скаржник вказує, що судами порушені приписи пункту 2 частини 1 статті 55 господарського процесуального кодексу України і підпункт "а" пункту 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", оскільки  позивачем  не оплачено державне мито з вимог майнового характеру.

          Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-2005” і  Гусятинської районної державної адміністрації відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді  Добролюбової Т.В. та пояснення представника позивача, перевіривши  правильність застосування апеляційним судом приписів матеріального і процесуального  законодавства   відзначає  наступне.

Господарськими судами установлено і це підтверджено матеріалами справи, що предметом позову у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Мрія-2005” до Приватного підприємства "Аір фреш" про: 1) визнання частково недійсним його статуту, зареєстрованого Державним реєстратором Гусятинської райдержадміністрації 19.03.08 за №16481050006000601; 2) усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням площею 57 кв.м, розташованим за адресою: пр. Незалежності, 4, смт Гусятин, Тернопільська область, шляхом виселення відповідача. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Підстава позову –це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов‘язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов‘язків суб‘єктів спірного матеріального правовідношення. Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві, по кожній з яких приймається рішення. Проте, дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. При цьому, однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права (про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо) та мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення. Викладене не було враховане судами. Також судами не досліджено та не надано належної правової оцінки обраного позивачем способу захисту права. Статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Однак, судами не було з'ясовано яким чином статут відповідача порушує права позивача. Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. За таких обставин, рішення і постанова у справі підлягають скасуванню, а справа – скеруванню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

 Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.09 у справі №4/117-2885 і рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.10.08 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Тернопільської області.

          Касаційну скаргу Приватного підприємства "Аір фреш" задовольнити частково.

Головуючий     суддя                                                             Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                                Т.Дроботова

                                                                                                   В.Швець