Постанова

від 02.07.2009 по справі 6/462-06-12084

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/462-06-12084

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 липня 2009 р.                                                                                    № 6/462-06-12084  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заявникавиконавчого комітету Одеської міської ради

на рішеннягосподарського суду Одеської області від 14.12.2006 р.

у справі№6/462-06-12084

господарського суду Одеської області

за позовомфірми "Вікторія" (приватне підприємство)

доОдеської міської ради

провизнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач —фірма "Вікторія" (приватне підприємство) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання за фірмою "Вікторія" (приватне підприємство) права власності на павільйон-бар загальною площею 149,3 кв.м за адресою: м.Одеса, Приморський район, Старобазарний сквер.

Підставою звернення з позовом про визнання права власності на вказане приміщення стало проведення позивачем без необхідних дозвільних документів реконструкції і перебудови бару та збільшення внаслідок цього загальної площі бару, що є достатнім, на думку позивача, для визнання за ним права власності на вищевказану будівлю згідно з ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, оскільки це не порушує права інших осіб.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2006 р. у справі №6/462-06-12084 (суддя: Демешин О.А.) позов задоволено у повному обсязі: визнано за фірмою "Вікторія" (приватне підприємство) право власності на будівлю кафе-бару загальною площею 149,3 кв.м за адресою: м.Одеса, Приморський район, Старобазарний сквер.

Рішення суду про задоволення позову обґрунтовано нормами ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України (згідно з якою на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб), оскільки здійснене позивачем самочинне будівництво не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду мають право подати сторони у справі, а також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Виконавчий комітет Одеської міської ради відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України звернувся з касаційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2006 р. у справі №6/462-06-12084, в якій, посилаючись на незалучення його до участі у справі, зазначив, що суд прийняв рішення, що стосується прав та обов'язків виконавчого комітету, який не брав участі у справі.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Одеської міської ради просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2006 р. у справі №6/462-06-12084 та передати справу №6/462-06-12084 на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 144 Конституції України, п. 30 ч. 1 ст. 26, ст. 31, п.1 ст. 55, п. 30 ст. 60, п. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", п. 5 ст. 3, ст.ст. 12,  23 Закону України "Про планування і забудову територій", ст.ст. 5, 12, 18 Закону України "Про основи містобудування", ст. 319, п.п. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, спірний павільйон-бар, розташований за адресою: м.Одеса, Старобазарний сквер, 5, було реконструйовано та добудовано без належним чином затвердженого проекту, без отримання належним чином оформленого дозволу на виконання будівельних робіт, об'єкт не було прийнято до експлуатації в порядку, затвердженому чинним законодавством; по-друге, відповідно до ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; по-третє, судом не досліджувалося питання наявності чи відсутності порушення прав інших осіб у зв'язку зі здійсненням позивачем самочинного будівництва.

Відповідно до розпорядження в.о.Голови судової палати Першикова Є.В. від 01.07.2009 р. №02.03-10/369 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

Позивач, відповідач і заявник не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

В підтвердження доводів касаційної скарги про те, що суд вирішив питання про права та обов'язки виконавчого комітету Одеської міської ради, не залученого до участі у справі, заявник послався на ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності; прий няття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво на підставі ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, гос подарський суд Одеської області обмежився посиланням на те, що проведена позивачем реконструкція і перебудова приміщення бару та збільшення внаслідок цього загальної площі бару не порушує права інших осіб без будь-якого обґрунтування вказаних висновків і дослідження відповідних доказів.

Викладене свідчить про те, що судом зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи, а рішення суду стосується прав та обов'язків заявника, не залученого до участі у справі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради на рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2006 р. у справі №6/462-06-12084 задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 14.12.2006 р. у справі №6/462-06-12084 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

ГоловуючийК.Грейц

Судді:О.Глос

С.Бакуліна