Постанова

від 01.07.2009 по справі 14/403-6/129

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/403-6/129

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 липня 2009 р.                                                                                    № 14/403-6/129  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Костенко Т. Ф.

                                               Коробенко Г.П.,

розглянувши матеріали  

касаційної скаргиДПІ у м. Івано-Франківську

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.07.08

у справігосподарського суду Івано-Франківської області

за позовомВАТ "Івано-Франківськоблагропостач"

до

3-тя особаДПІ у м. Івано-ФранківськуГоловного управління Держказначейства України в Івано-Франківській області (правонаступник ВДК у м. Івано-Франківську)ПП "Захід-Вест"

провідшкодування шкоди в сумі 33328, 03 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача-1: Ковтун Н.О. (дов. від 23.12.08 № 71077/10-039),

відповідача-2: не з'явились,

3-тої особи: не з'явились,     

                                               ВСТАНОВИВ :

           Рішенням від 06.04.2005 господарського суду Івано-Франківської області позов задоволено. З ДПІ у м. Івано-Франківську на користь ВАТ “Івано-Франківськоблагропостач” стягнуто 33328 грн. майнової шкоди.

Постановою від 07.07.08 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення змінено в частині стягнення спірних коштів не з рахунку ДПІ, а з коштів державного бюджету.

 Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у м. Івано-Франківську звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду  справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, 30.11.98 відповідачем відповідно до п.2 Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу надіслано повідомлення № 24-205/20713 про те, що майно і майнові права ВАТ "Івано-Франківськоблагропостач" перебувають в податковій заставі до повного погашення податкового боргу.

Відповідно до довідки про недоїмку і переплату, наданих суду відповідачем, починаючи з листопада 1998 року в позивача постійно існувала заборгованість по платежах до бюджету.

Згідно повідомлення начальника ДПІ в м.Івано-Франківську від 25.01.2001 року за № 2220 заборгованість позивача перед бюджетом становила 73, 6 тис грн., в тому числі пеня за прострочку платежу в сумі 31000 грн., внаслідок чого майно позивача було в податковій заставі.

Згідно п. 12 названого вище Указу у разі неможливості забезпечити погашення податкової заборгованості за рахунок коштів платника податків та сум, які йому належить одержати від дебіторів, органи державної податкової служби можуть звернути стягнення для погашення податкової заборгованості на майно та майнові права платника податків, які перебувають у податковій заставі. Звернення стягнення на рухоме майно, що перебувають у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків та наступна реалізація такого майна здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Указ діяв до 01.10.01 року і втратив чинність в порядку п.19.2. ст.19 Закону України  № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

На виконання даної норми Указу 22 червня 1998 р. Кабінетом Міністрів Україні було винесено Постанову Про затвердження порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна за № 941, яка визначила порядок реалізації заставленого майна.

На підставі угоди з приватною фірмою "Захід-Вест" від 02.08.00 за № 24/01,    2 листопада 2000 ДПІ у м.Івано-Франківську передано для реалізації фірмою "Захід-Вест" рубероїд (акт прийому-передачі 27 жовтня 2000) та 03.10.00 газоводопровідні труби (акт прийому-передачі від 28 вересня 2000).

Згідно п. 18 вказаної вище Постанови КМУ № 941 ДПІ та фімою "Захід-Вест", у зв'язку з неможливістю продажу, було проведено переоцінку труб, про що складено відповідні акти.

          Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій, посилаючись на пп.18.1.3 п.18.1 ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" від 21.12.2004, згідно яких списанню з платників податків підлягали пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2, та несплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності та ст.7 Указу Президента України від 04.03.1998р. № 167/98 "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами", де податкова застава припиняється списанням у встановленому порядку податкової заборгованості, дійшли висновку, що ДПІ після припинення податкової застави реалізовано 405 шт. руберойду РКП-350, труби діаметром 15-2,5 т., діаметром 20-3 т, діаметром 40-2,8 т, які були вилучені у позивача по накладним від 02.11.2000, № 292 від 03.10.2000, актах приймання-передачі від 28.09.2000, від 27.10.2000, а кошти від реалізації спрямовано на погашення пені, яка відповідно до ст.18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними цільовими фондами" підлягала списанню.

В частині боргу по податку за землю суди послались на пп."в" п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3, пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами", ст.14 Закону України "Про плату за землю" та дійшли висновку, що строк подання розрахунку земельного податку за 2001 рік - 02.03.2002, строк сплати земельного податку -12.03.2002, отже, сума в розмірі 3478,78 грн., не є податковим боргом, оскільки строк сплати земельного податку станом на 20.02.2001 не настав.

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки судів зроблено без врахування усіх фактичних обставин справи.

Так, в постанові від 05.02.04 Вищого господарського суду України, якою раніше прийняті у даній справі рішення скасовано з направленням справи на новий розгляд, міститься вказівка судам з'ясувати обставини щодо наявності у позивача податкового боргу та його розміру на час здійснення продажу його майна, на яке було звернено стягнення, та чи були при цьому дотримані вимоги ст. 12 Указу Президента України від 04.03.98 № 167/98 та Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб –суб'єктів підприємницької діяльності) та реалізації такого майна, затвердженого постановою КМУ № 941 від 22.06.98, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому судами попередніх інстанцій, при повторному розгляді даної справи, вказані вище вказівки постанови Вищого господарського суду України в порушення вимог ст. 11112 ГПК України не виконано.

Крім того, судами, в порушення  вимог ст.ст. 440, 442 ЦК УРСР, чинного на той час, не досліджено складу цивільного правопорушення в діях відповідача, причинно –наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданням позивачу шкоди тощо, без з'ясування чого неможливо прийняти обгрунтоване рішення у справі про стягнення шкоди завданої неправомірними діями посадових осіб органу ДПІ.     

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий  господарський  суд   України

                                         ПОСТАНОВИВ  :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 06.04.05 господарського суду Івано-Франківської області та постанову від 07.07.08 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 14/403-6/129 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської  області.

Головуючий                                                                                         Божок В.С.

Судді                                                                                                      Костенко Т.Ф.

                                                                                                               Коробенко Г.П.