Постанова

від 21.07.2009 по справі б-39/174-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б-39/174-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № Б-39/174-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І. –головуючий,

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Харківської об'єднаної державної податкової інспекції

на ухвалугосподарського суду Харківської області від 21.01.2009

у справі господарського суду№ Б-39/174-08Харківської області

за заявоюголови ліквідаційної комісії ТОВ "ІНТЕКТ.ПЛЮС"

доТОВ "ІНТЕКТ.ПЛЮС"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2008 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКТ.ПЛЮС" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

          Постановою господарського суду Харківської області від 01.12.2008 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "ІНТЕКТ.ПЛЮС", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Когута М.В., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, підприємницьку діяльність банкрута припинено, припинено нарахування неустойки, процентів та інших санкцій; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру і надати суду сій звіт та  ліквідаційний баланс банкрута у строк до  01.12.2009.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2009 (суддя Швидкін А.О.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу –Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКТ.ПЛЮС". Провадження у справі припинено.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася  Харківська ОДПІ, яка просить скасувати ухвалу суду від 21.01.2009, справу передати на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  (далі Закон) якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

За ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Ч. 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Ч. 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів даної справи вбачається, що  20.11.2008 ліквідатор ТОВ "ІНТЕКТ.ПЛЮС"  звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство ТОВ за правилами ст. 51 Закону з посиланням на протокол загальних зборів учасників товариства від 13.11.2008 про ліквідацію підприємства (а.с. 20) та рішення ліквідатора від 18.11.2008 про звернення до суду із відповідною заявою (а.с. 21). До заяви додані  проміжний баланс складений станом на 18.11.2008, а також довідки  про відсутність активів, про відсутність заборгованості із заробітної плати, Центром зайнятості, Фондами, відсутність дебіторської заборгованості та про закриті поточні рахунки у банківських установах (а.с. 24-28). Вказані довідки  підписані головою ліквідаційної комісії, доказів на їх підтвердження в матеріалах справи немає.  

Крім того, у заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості та до матеріалів заяви не додано оцінки вартості наявного майна боржника, доказів публікації оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості.  

У заяві про порушення справи про банкрутство ТОВ відсутні посилання на факт повідомлення органу державної податкової служби про  прийняття рішення про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, подання до органу державної податкової служби складеного проміжного ліквідаційного  балансу для його перевірки, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст.51 Закону,

Отже, боржником подано заяву до суду без належних доказів подання оголошення відповідно до вимог ст. 105 ЦК України, не додано необхідних додатків відповідно до ст. 111 ЦК України та ст.  60 Господарського кодексу України, та не доведено належним чином обставин, які можуть бути підставою порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 51 Закону та зумовлюють ліквідацію юридичної особи за наслідком затвердження ліквідаційного балансу за відсутності коштів для задоволення грошових вимог кредиторів боржника. (З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №08/172 від 10.06.2008 у справі №15/682-б).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що вказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.

Скаржник обґрунтовував порушення інтересів держави в особі Інспекції у процедурі банкрутства також тим, що ТОВ здійснював фінансово-господарську діяльність, а її припинення було здійснено без проведення перевірки органами ДПІ. Вказує, що Харківською ОДПІ  на адресу ліквідатора ТОВ направлено лист від 21.01.2009 з вимогою надати документи для проведення позапланової перевірки, який повернувся з відмітною "адресат тимчасово відсутній".

Колегія суддів касаційного суду погоджується із доводами інспекції як такими, що зачіпають її права як уповноваженого державою органу щодо справляння податків та веденню обліку платників податків і зборів. З доводами про можливість порушення прав податкового органу в процедурах банкрутства, як такого, що веде облік платників податків, погодився Верховний Суд України у Постанові №06/229 від 06.06.2006 року у справі №Б48/12-05.

Ухвалою суду від 21.01.2009 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, юридичну особу боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що господарський суд Харківської області без належних правових підстав порушив провадження у справі  про банкрутство, без належних правових підстав порушив провадження у справі  про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в порушення вимог ст. 34 ГПК України, визнав його банкрутом та оскаржуваною ухвалою припинив провадження у справі, незаконно ліквідувавши ТОВ з порушенням вимог ЦК України, ГК України без проведення  позапланової перевірки органами ДПІ, у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора.

За таких обставин ухвалу господарського суду Харківської області не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вона підлягає скасуванню .

Відповідно до вимог ст. 11113 ГПК України, у випадках скасування касаційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції  задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21 січня 2009 року у справі № Б-39/174-08 скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                    М.І. Хандурін

Судді                                                                                О. Є. Короткевич

                                                                                          І.Ю. Панова