Постанова

від 09.07.2009 по справі 6/531-08 (21/235-08)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/531-08 (21/235-08)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 липня 2009 р.                                                                                    № 6/531-08 (21/235-08)  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівХарченка В.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргуприватного підприємства "Клавдія"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід 15.04.2009 року

у справі№ 6/531-08 (21/235-08)господарського суду Дніпропетровської області

за позовомприватного підприємства "Клавдія"

дотретя особатовариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Дн2"Чертілін Олексій Едуардович

простягнення  56093,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Прихожа О.В. - директор

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року приватне підприємство "Клавдія" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Дн2" про стягнення 56093,95 грн., з яких 28142,0 грн. основного боргу, 4519,67 грн. пені, 20966,61 грн. інфляційних втрат, 2465,27 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не здійснив поставки попередньо оплаченої ним продукції та не повернув отримані грошові кошти.  

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 року (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Дн2" 28142,40 грн. основного боргу, 2465,27 грн. 3% річних, 20966,61 грн. інфляційних та 633,74 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване їх обгрунтованістю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року (судді: І.В.Тищик –головуючий, Л.О.Чимбар, Л.В.Чоха) рішення місцевого господарського суду скасовано, а в позові відмовлено.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки, викладені в рішення господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Клавдія" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. При цьому, скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України  вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, не заперечується сторонами та встановлено місцевим господарським судом, товариство з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-Дн2" та приватне підприємство "Клавдія" усно домовились про поставку останньому побутової техніки (тюнер  Panasonic до плазми TU-РТ600Е, плазму Panasonic ТН-50РНW8ЕХ, акустику Panasonic  TY-SP50Р6W-S k, video board TY-42ТМ6, домашній театр Panasonic SС-НТ930) на загальну суму 28142,40 грн.

На підставі рахунку № СО20/21432 від 06.10.2005 року, виставленого відповідачем, позивач платіжним дорученням № 44 від 06.10.2005 року перерахував йому грошові кошти у розмірі 28142,40 грн.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, є договором.

При цьому, непогодження сторонами усіх істотних умов договору не позбавляє таку домовленість договірного характеру, а лише дає підстави вважати такий договір неукладеним (ч.8 ст.181 Господарського кодексу України).

Однак, враховуючи, що сторони погодили предмет та ціну договору, а відповідач, виставивши рахунок, і позивач, перерахувавши грошові кошти згідно цього рахунку, здійснили фактичні дії на його виконання, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для визнання його неукладеним.

З аналізу ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України вбачається, що за договором поставки одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк другій стороні (покупцеві) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Як встановлено господарськими судами обох інстанцій, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 28142,40 грн. за попередньо обумовлений товар, який відповідач зобов'язався йому поставити.

Однак, як стверджує позивач, товар йому не було поставлено.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як визначено в п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (п.13 Інструкції).

Розглядаючи справу повторно в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дослідив, що твердження позивача про непоставлення йому товару не відповідають дійсності, оскільки наявні в матеріалах справи довіреність серії ЕАЛ № 738227 від 07.10.2005 року та накладна № 21432 від 07.10.2005 року свідчать про одержання товару, а саме: тюнера  Panasonic до плазми TU-РТ600Е, плазми Panasonic ТН-50РНW8ЕХ, акустики Panasonic  TY-SP50Р6W-S k, video board TY-42ТМ6, домашнього театру Panasonic SС-НТ930 саме його представником.

Доводи позивача про те, що товар було отримано, передано на зберігання та повернено третьою особою обгрунтовано спростовано господарським судом апеляційної інстанції, так як докази, які б підтверджували даний факт, а саме: договір зберігання та накладна є односторонніми документами третьої особи, не містять підписів і відбитку печаток відповідача чи посилань на довіреності останнього. Крім того, з даних документів не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між відвантаженням товару позивачу та поверненням товару третьою особою.  

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а, отже, з передачею товару представнику позивача припинилися зобов'язання між позивачем та відповідачем.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Посилання скаржника на порушення при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку господарського суду, а тому не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Клавдія" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 року у справі № 6/531-08 (21/235-08) без змін.

Головуючий суддя                                                                          Н. Кочерова

Судді                                                                                                          В.Харченко

                                                                                                        М. Черкащенко