Постанова

від 03.11.2014 по справі 826/12856/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И в порядку письмового провадження м. Київ 03 листопада 2014 року                      № 826/12856/14 За позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів доДочірнього підприємства «Промінь» Публічного акціонерного товариства «Фірма «Житомирінвест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій Суддя: Кротюк О.В. Обставини справи:           Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Промінь» Публічного акціонерного товариства «Фірма «Житомирінвест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 5 772,86 грн. та пені  у розмірі 261,03 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що полягає у не працевлаштуванні інвалідів. Відповідач заперечення проти позову не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, клопотань щодо розгляду справи не подавав, докази належного його повідомлення про розгляд справи знаходяться в матеріалах справи. В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив: відповідач – Дочірнє підприємство «Промінь» Публічного акціонерного товариства «Фірма «Житомирінвест» -  подав до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, у якому вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 14 осіб, відповідно до нормативу на підприємстві повинна бути працевлаштована 1 особа з інвалідністю. Проте відповідачем не було працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, за що йому було нараховано адміністративно-господарській санкції, виходячи з середньої заробітної плати за рік, у розмірі 5 772,86 грн. Крім того, відповідачу нарахована пеня  у розмірі 261,03 грн. за порушення терміну сплати штрафних санкцій. Київський міський центр зайнятості (з огляду на те, що місцезнаходження відповідача за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у м.Києві)  листом від 16.09.2014 №08-10089 повідомив суд, що протягом 2013 року відповідач звітність за формою 3-ПН у встановленому порядку не подавав. Особи з інвалідністю, які перебували на обліку в районних центрах зайнятості м.Києва, для працевлаштування до ДП «Промінь» ПАТ «Фірма «Житомирінвест» не направлялись. Житомирський обласний центр зайнятості листом від 22.09.2014 «ЖОЦЗ-15-2706/0/2014 надав Київському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів копії звітів 3-ПН, поданих відповідачем протягом 2013 року. Також повідомив, що протягом 2013 року вакансії для інвалідів ДП «Промінь» ПАТ «Фірма «Житомирінвест» до центрів зайнятості Житомирської області не подавалися, працевлаштовано інвалідів не було. Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Статтею 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті. Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою. Стаття 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює, що інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань. Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України(частина 7 статті 19 Закону). Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. (частини 2, 3, 4, 5 статті 20 Закону). Аналізуючи викладені норми закону в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку. Частиною третьою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів, виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Поряд з цим, статтею 18 закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що: 1.          забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості; 2.          підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:           виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;           створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;           надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що закон поклав на підприємства, установи, організації обов'язок з самостійного працевлаштування інвалідів, зміст якого визначений статтею 18 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у відповідності до якого працевлаштування здійснюється за зверненням інваліда безпосередньо до працедавця, або за направленням від державної служби зайнятості. Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки до відповідача правомірно застосовано штрафні санкції, адже останнім не дотримано норм законодавства про захист прав інвалідів. Такого висновку суд дійшов, враховуючи те, що відповідачем не подано звіт до Київського міського центру зайнятості, щодо наявності вакантних місць, облаштованих місць для інвалідів, вимог до інвалідів, переліку посад, на які можливе працевлаштування інваліда, та вимог до фаху і компетенції такого інваліда, чим не виконано вимоги статті 18 Закону № 875. А до Житомирського обласного центру зайнятості хоч і подано звіти за ф. 3-ПН, проте вакансій для інвалідів така звітність не містить. Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідач не надав жодного доказу про те, що ним було вчинено всі можливі дії по виконанню нормативу робочих місць. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що невчинення відповідачем усіх дій, результатом яких було б виконання нормативу робочих місць інвалідів, свідчать про відсутність об'єктивних причин невиконання нормативну, незалежних від волі відповідача, про зворотне останнім не зазначено і суду не доведено.  Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 5 772,86 грн. та пені  у розмірі 261,03 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача – суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з Дочірнього підприємства «Промінь» Публічного акціонерного товариства «Фірма «Житомирінвест» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 4, корпус Б, код ЄДРПОУ 32342199) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 104, код ЄДРПОУ 22869098) 5772 (п'ять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 86 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця інвалідами у 2013 році та 261 (двісті шістдесят одна) грн. 03 коп. пені за несвоєчасну сплату санкцій. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом  десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                              О.В. Кротюк