Ухвала

від 20.10.2014 по справі 2а-1970/1365/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Справа № 9104/57252/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлеєм» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлеєм» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлеєм» в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 6719,23 грн. та пеню в розмірі 70,70 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року позов задоволено, вирішено стягнути з дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлеєм» (код 24637624) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції в розмірі 6719,23 грн. (шість тисяч сімсот дев'ятнадцять гривень 23 копійки) та пеню в 70,70 (сімдесят гривень 70 копійок ) грн. на р/р №31211230700002, ГУДК України в Тернопільській області, 50070000, МФО 838012 код одержувача 23588119.

Не погодившись з таким рішенням суду дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлеєм» оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом не в повному обсязі з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, не прийняв до уваги доводи відповідача про специфіку роботи підприємства і здійснення ним робіт і погодився з наданим позивачем розрахунком розміру штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за 2010 рік та розрахунком пені за порушення термінів сплати вищевказаних санкцій і прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до звіту дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлиєм» про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ІІІ за 2010 рік, середньооблікова чисельність працівників становить 13 осіб, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 робоче місце, тоді як фактично було зайнято 0 робочих місць.

Також зазначає, що дитячий будинок «Віфлиєм» знаходиться у скрутному фінансовому становищі, на діяльність дитячого будинку кошти з держбюджету не виділялися, існування проходить тільки за рахунок спонсорської допомоги. Дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлиєм» згідно статуту є незалежною соціальною благодійною організацією, котра була створена на благих засадах і за власні кошти і є благодійною формою виховання та турботи на безоплатній основі про дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків. Оскільки дана організація колективної форми власності, тому ніякі кошти з Держбюджету на 2010 рік не надходили. Згідно звітів, кошти були отримані лише від братства «Від віри до віри», і були використані безпосередньо на потреби дитячого будинку. Також судом не було взято до уваги те, що будинок у якому утримуються діти знаходиться в оренді і потрібно здійснювати щомісячну платню; те, що на даний період часу на утриманні знаходяться 25 дітей, 2 з них інваліди; те, що у даному дитячому будинку працює позаштатний працівник інвалід -лікар.

Статтею 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи (організації) незалежно від їх форм власності, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

На підприємство ж покладається обов'язок із створення за власні кошти у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування інвалідів.

Таким чином, фактичне робоче місце має бути створене з урахуванням фізичних можливостей інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда. Тому, створення робочого місця повинно здійснюватись спеціально для конкретної особи в кожному разі. Умовою створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології.

Апелянт вважає, що без такої пропозиції не можливо встановити, інваліда якої категорії потрібно працевлаштувати і створити відповідне робоче місце. Безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється шляхом укладення трудового договору з тим інвалідом, який направлений для працевлаштування. Обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають і спроможні працювати відповідно до індивідуальних програм реабілітації, покладено на місцеві органи соціального захисту населення, а державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню цих інвалідів.

Таким чином, у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у ст.18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно.

Також апелянт зазначає, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування, і цю правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 20.07.2004 року, 11.01.2005 року, 25.01.2005 по аналогічній категорії справ.

Тому апелянт вважає, що за таких обставин, за необхідне зазначити, що створення робочих місць для інвалідів і їх працевлаштування не є тотожними категоріями. Дитячим будинком змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлиєм» створено робочі місця для інвалідів, однак в його діях не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, тобто в 2010 році, а відтак відсутні підстави для застосування позивачем штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 24.03.2011 року подано до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників становить 13 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників , яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 1 особа, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 13 438,46 грн., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 6719,23 грн..Відповідач в термін до 15 квітня 2011 року самостійно не сплатив адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць.

Постановляючи рішення судом першої інстанції вірно враховано, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що підприємства, поміж іншого, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу; встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Суд першої інстанції вірно вважав, що за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку «Віфлиєм» до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6719,23 грн.

Крім того судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Судом також з'ясовано, що згідно розрахунку заборгованості, станом на 20.05.2011, у зв'язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 35 днів, відповідачу донараховано пеню в розмірі 70,70 грн. Відповідно до довідки Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 04.05.2011 року відповідачем до центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не подавалися.

Враховуючи вище наведене суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оскільки відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідна для організації працевлаштування інвалідів, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, то вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Дитячого будинку змішаного типу для дітей дошкільного віку «Віфлеєм» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі № 2а-1970/1365/11 - без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2014 року