Постанова

від 02.07.2009 по справі 48/409 (05-6-42/1045)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

48/409 (05-6-42/1045)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 липня 2009 р.                                                                                    № 48/409 (05-6-42/1045)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Грейц К.В.,

суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Георг"

на рішеннягосподарського суду м.Києва від 17.03.2009 р.

у справі№48/409

господарського судум.Києва

за позовомТОВ "Георг"

доГоловної державної інспекції на автомобільному транспорті (Головавтотранс інспекція)

третя особаТериторіальне управління Гловавтотранс інспек ції у Черкаській області

провизнання недійсними правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м.Києва від 17.03.2009 р. у справі №48/409 (суддя Сулім В.В.) у задоволенні позову ТОВ "Георг" до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (Головавтотранс інспекція)  про визнання недійсними правочину відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ТОВ "Георг" просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 17.03.2009 р. у справі №48/409 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним правочин (повідомлення від 25.12.2006 р. про внесення змін до ліцензійної справи ТОВ "Георг"), посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм матеріального права, а саме: ст. 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ст. 203, ч. 2 ст. 207, ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки оспорюване повідомлення (лист позивача від 26.12.2006 р. про внесення змін до ліцензійної справи) є правочином, підписаним особою, не уповноваженою на це установчими документами, у зв'язку з чим вказане повідомлення має бути визнано судом недійсним на підставі ч. 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до розпорядження в.о.Голови судової палати Першикова Є.В. від 01.07.2009 р. №02.03-10/370 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарським судом, а саме.

Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.

25.12.2006р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю “Георг” Територіальному управлінню Головавтотрансінспекції в Черкаській області було подано повідомлення, в якому містяться відомості про водіїв позивача та страхування цивільно-правової відповідальності його транспортних засобів. Вказане повідомлення містить також інформацію про те, що до нього додаються копії документів, які потребували змін, а також прохання занести їх до ліцензійної справи.

Повідомлення складене відповідно до додатку №7 до Порядку, затвердженого наказом Головавтотрансінспекції від 28.07.2006 р. №143.

Вважаючи, вищевказаний лист-повідомлення правочином, підписаним неуповноваженою особою та не скріпленим печаткою позивача, ТОВ "Георг" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті (Головавтотранс інспекція)  про визнання недійсним правочину (повідомлення від 25.12.2006 р. про внесення змін до ліцензійної справи ТОВ "Георг") на підставі ч. 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, повідомлення від 25.12.2006 р., подане від імені позивача, за своєю правовою природою не є правочином, а є листом, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" правові наслідки для ліцензіата настають на підставі документів, доданих до повідомлення, які підтверджують зазначені в повідомленні зміни; по-друге, позивачем обрано неправильний спосіб захисту цивільних прав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни; на підставі документів, поданих ліцензіатом до органу ліцензування, орган ліцензування може прийняти рішення про анулювання ліцензії у строки, передбачені цим Законом; підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності, на який видана ліцензія.   

У зв'язку з наведеним, цілком правомірними є висновки господарського суду про те, що правові наслідки для ліцензіата настають саме на підставі документів, доданих до повідомлення, а повідомлення є формою звернення до органу ліцензування з інформацією і за своєю правовою природою не є правочином.

Способи захисту цивільних прав  визначено у ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;

визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

З огляду на викладене, цілком обґрунтованими є висновки господарського суду про неправильно обраний позивачем спосіб захисту цивільного права.

Крім того слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позовні вимоги обґрунтовано нормами ч. 2 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України у зв'язку з підписанням повідомлення від 25.12.2006 р. про внесення змін до ліцензійної справи позивача неуповноваженою особою і відсутністю печатки позивача на вказаному повідомленні. Будь-яке інше обґрунтування позову в матеріалах справи відсутнє.

Однак позивач у позовній заяві не зазначив які саме права та охоронювані законом інтереси позивача порушено внаслідок підписання повідомлення неуповноваженою особою (колишнім працівником позивача).

За таких обставин рішення господарського суду м.Києва від 17.03.2009 р. у справі №48/409 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Георг" на рішення господарського суду м.Києва від 17.03.2009 р. у справі №48/409 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 17.03.2009 р. у справі №48/409 —без змін.

ГоловуючийК.Грейц

Судді:О.Глос

С.Бакуліна