Ухвала

від 30.10.2014 по справі 302/678/13-а, 2а-302/4/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 3827/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника відповідача Чиж В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.03.2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Міжгірської селищної ради Закарпатської області, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міжгірської селищної ради Закарпатської області про скасування рішення.

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.03.2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Міжгірської селищної ради від 21.10.2009 року № 74 про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_2 0,113 га земельної ділянки в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Постанову від 21.03.2014 року оскаржив ОСОБА_2, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт, що не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що рішення підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в позові.

Звертає увагу на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Згідно частини 1 статті 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чм визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Згідно частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної небезпеки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Частиною першою статті 125 ЗК передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

З матеріалі справи вбачається, що на підставі оспорюваного позивачем рішення відповідача ОСОБА_2 отримав відповідний державний акт на право власності на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,01113 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 2122455100:01:010:0116), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 729787 від 03.08.2012 року зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2013 року за № 7522393.

Тобто зазначене рішення, яке є актом індивідуальної дії, вичерпало свою юридичну силу після реалізації, а саме: після одержання власником земельної ділянки документів, що посвідчують право власності та його державної реєстрації.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що після оформлення відповідно до чинного законодавства права власності на земельну ділянку виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у статтях 152 ЗК та 16 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21.03.2014 року у справі № 302/678/13-а скасувати, закривши провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді В.М. Каралюс

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 31.10.2014 року