Рішення

від 29.10.2014 по справі 725/4655/14-ц

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/4655/14-ц

Номер провадження 2/725/1069/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2014 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді Піхало Н. В.

при секретарі Томко І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до обласного комунального торгівельного підприємства «Художня книга», треті особи: комісія з припинення діяльності підприємств книжкової торгівлі, головою якої є Добжанський Е.В., Чернівецька обласна державна адміністрація, Чернівецька обласна рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що наказом №21 від 01.12.1994 року її прийнято на роботу в ОКТП «Художня книга» на посаду головного бухгалтера, а з 01.11.2013 року звільнено із займаної посади з ОКТП «Художня книга» на підставі наказу № 13/13-к за ст. 38 КЗпП у зв'язку з реорганізацією за власним бажанням, про що роботодавцем здійснено відповідний запис до її трудової книжки. Разом з тим, підприємством на день її звільнення у визначеному законом порядку не проведено з нею повного розрахунку.

Зокрема, відповідачем їй була нарахована, однак не виплачена при її звільненні заробітної плати за період з 2012 по 2013 рр. у сумі 9 303,02 грн., що підтверджується відомостями станом на кінець 2013 року та відповідним актом звірки. Крім того, підтвердженням того, що ОКТП «Художня книга» було сплачено всі обов'язкові платежі по нарахуванню та відрахуванню із заробітної плати до державного та місцевого бюджетів є довідка-розрахунок станом на 06.11.2013 року від 06 листопада 2013 року про сплату єдиного соціального внеску.

Оскільки відповідачем на час звернення до суду вчинено порушення норм трудового законодавства й відповідно не проведено з нею повного розрахунку по виплаті заборгованості по заробітній платі, посилаючись на вказане, просила ураховуючи подану заяву про збільшення позовних вимог, а також заяву про залишення без розгляду позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на її користь 3 відсотків річних від простроченої суми заборгованості, стягнути з обласного комунального торгівельного підприємства «Художня книга» на свою користь заборгованість із заробітної плати в сумі 9 303,02 грн., середній заробіток за час затримки виплати належних їй при звільненні з роботи сум, компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, а також стягнути судові витрати та 5000 грн. завданої неправомірними діями відповідача моральної шкоди.

Позивачка та її представник в судове засідання не заявились, подали заяву про розгляд справи у їх відсутності. При цьому, згоди на винесення заочного рішення суду не надавали.

Представник відповідач в судове засідання не з»явився, хоча повідомлявся судом про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подав.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися судом про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили, жодних заяв чи клопотань до суду не подали.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 01.12.1994 рок прийнята на постійне місце основної роботи головним бухгалтером ДТКД «Художня книга», що підтверджується наказом №21 від 01.12.1994 року (а.с.7,).

Як убачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, а саме з наказу №13/13-к від 01.11.2013 року позивачка звільнена з посади у зв'язку із реорганізацією за власним бажанням по ст.38 КЗпП України. Дана відмітка міститься також у трудовій книжці позивачки (а.с.8,9).

Відповідно до акту №5 про невиплачену заробітну плату за 2012-2013 рік, роботодавець не провів з позивачкою повний розрахунок, а саме не виплатив заробітну плату станом на 01.10.2013 рік в розмірі 9303,02 грн.(а.с.11-12).

При цьому, суд приймає до уваги вищевказаний акт, як доказ існування у відповідача заборгованості по виплаті позивачці заробітної плати , яка є предметом даного позову.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що при звільненні ОСОБА_3 з роботи 1 листопада 2013 року відповідач не в повному обсязі розрахувався з нею, зокрема не виплатив заборгованості по заробітній платі за 2012- 2013 роки , яка не погашена відповідачем і по даний час й відповідно підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, відповідачем не надано суду в розумінні положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України належних та допустимих доказів на спростування доводів позивачки в частині існування заборгованості по виплаті заробітної плати за період 2012-2013 року та не доведено факт її виплати, як і не спростовано факт існування у підприємства перед позивачкою заборгованості по виплаті заробітнї плати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до заробітної плати належать інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно із вимогами ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

При цьому, ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був в день звільнення позивачки, але не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, провести з нею розрахунок та виплатити всі суми, що належать їй, які на сьогодні відповідачем не виплачені, що не спростовується належними доказами останнім.

Так, на момент звільнення ОСОБА_3 з роботи існуюча перед нею заборгованість по виплаті заробітної плати відповідачем в супереч ст. 116 КЗпП України в розмірі 9303,02 грн. не була виплачена.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по дань постановлення рішення.

Згідно п.21 вказаної Постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року. Обчислення середньої заробітної плати у випадку її збереження, остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, включаючи усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, та проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 року вбачається, що відповідальність за затримку розрахунку при звільненні наступає для роботодавця за умови відсутності спору про розміри належних звільненому працівникові сум. При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Так, згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України за № 9050/0/14-12/13 від 21. 08. 2012 року кількість робочих днів за останні два місяці, які передували звільненню (вересень-жовтень 2013 року) становила 44 дні, а згідно листа Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 від 04. 09. 2013 року, кількість робочих днів за період з 4 листопада 2013 року по 29 жовтня 2014 року становила 249 робочих днів.

Таким чином загальна кількість днів, які включаються у період затримки розрахунку при звільненні складає 249 днів.

При цьому, середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням становив 52 грн. 14 коп. із розрахунку 2 294 грн. (заробітна плата за останні два місяці перед звільненням, які розраховувались згідно індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України): 44 (кількість робочих днів у період вересень-жовтень 2013 року ).

За таких обставин, ураховуючи вищенаведене, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з роботи за період з 1 листопада 2013 року по 29 жовтня 2014 року (день винесення рішення) становить 12 982 грн. 86 коп. (249 роб. днів за період затримки х 52,14 грн. (середній заробіток) = 12 982 грн. 86 коп.) й відповідно підстави для стягнення суми середнього заробітку, наведеного позивачем у розрахунку в розмірі 27590 грн. (а.с. 101) відсутні, оскільки даний розрахунок проведено у порушення вищевказаних норм закону.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд, керуючись законом, враховуючи, те що відповідач при звільненні працівника (ОСОБА_1.), не виплатив заробітну плату в сумі 9303,02 грн., тим самим порушив трудові права позивачки, суд вважає за необхідне відновити порушенні права та інтереси позивачки шляхом задоволення позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати у вищевказаній сумі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12 982 грн. 86 коп.

При цьому, доказів, які б свідчили про протилежне та спростовували доводи позивачки, а саме, що відповідач (роботодавець) здійснив розрахунок та виплатив дані кошти в матеріалах справи відсутні, а також відповідачем всупереч вимогам ст.60 ЦПК України таких доказів суду не надано.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, то суд приходить до висновку , що такі вимоги позиваки також є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходам відповідно до зазначеного закону слід розуміти, в том числі, заробітну плату (грошове забезпечення).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Таким чином, зважаючи на викладене, суд ураховуючи положення ст. 11 ЦПК України та вимоги позивача в частині визначення періоду, за який підлягає стягненню компенсація, а саме з листопада 2013 року по вересень 2014 року, а також перевіривши розрахунок наданий позивачем щодо суми нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача й відповідно наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсації за втрати частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року в розмірі 1581 грн. 34 коп.

Крім того, враховуючи подану позивачкою заяву про залишення позову у частині стягнення з відповідача 3 відсотків річних від простроченої суми заборгованості без розгляду, питання щодо наявності підстав для стягнення вищевказаної суми суд не вирішує.

При цьому, наявність у матеріалах справи інформації про те, що ОКТП «Художня книга» знаходить в стадії припинення, то суд вважає, що це не є підставою, яка звільняє дане підприємство від відповідальності, ураховуючи той факт, що відповідно до ст. 104 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженими ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилась, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Разом з тим, як убачається з витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 25 вересня 2014 року ОКТП «Художня книга» знаходить в стадії припинення, однак відомості про його припинення відсутні. Будь-якого передавального акут ні головою Чернівецької обласної ради, ні Чернівецькою обласною радою не затверджувались, що підтверджується письмовими поясненнями голови комісії з припинення або ліквідатора Добжанського Е.В. (а.с.27, 28, 73 -74)

Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 5000 грн., то суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди суд приймає до уваги те, що позивач дійсно пережив моральні страждання внаслідок неправомірних дій відповідача по невиплаті заробітної плати та по не проведенню із позивачем повного розрахунку при звільненні у порушення вимог чинного законодавства. Проте позивачем необґрунтовано визначений розмір моральної шкоди в розмірі 5000 грн., а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи також те, що позивач за захистом своїх порушених прав змушений був звернутися до суду, тому визначає розмір моральної шкоди в сумі 500,00 грн.

Виходячи з того, що позивачка звільнена від сплати судових витрат, а тому суд відповідно до вимог ст. 88 ЦПК вважає за доцільне стягнути їх з відповідача в дохід держави за вимогу майнового характеру в сумі 243 грн. 60 коп.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 47, 74, 83, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 158, 169, 208-209, 212-215, 218, 294-295, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до обласного комунального торгівельного підприємства «Художня книга», треті особи: комісія з припинення діяльності підприємств книжкової торгівлі, головою якої є Добжанський Е.В., Чернівецька обласна державна адміністрація, Чернівецька обласна рада про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,- задовольнити частково.

Стягнути з обласного комунально-торгівельного підприємства «Художня книга» (код 14264145) на користь ОСОБА_1 9303,02 грн. заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 листопада 2013 року по 29 жовтня 2014 року (день винесення рішення) в розмірі 12 982 грн. 86 коп., компенсацію за втрат у частини доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати за період з листопада 2013 року по вересень 2014 року в розмірі 1581 грн. 34 коп. та 500 грн. моральної шкоди, а всього 24 367 грн. 22 коп.

Стягнути з обласного комунально-торгівельного підприємства «Художня книга» (код 14264145) на користь держави судові витрати в сумі 243,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало